Протирадіаційний захист населення. Диспансеризація персоналу на атомних виробництвах і населення, контактуючого із джерелами іонізуючих випромінювань.

Ціль заняття: загальна - ознайомити студентів зі змістом ОСП-72/87, НРБУ-97, ДУ-97, основними мірами протирадіаційного захисту населення, принципами диспансеризації персоналу й населення;

конкретна - опанувати порядком функціонування зазначених нормативних документів.

Основні питання, що підлягають вивченню:

1. Диспансеризація осіб, що працюють із джерелами іонізуючих випромінювань.

2. Диспансеризація населення, що піддалося впливу радіації в

результаті аварії на Чорнобильської АЕС.

3. Дезактивація твердих, рідких і газоподібних радіоактивних відходів.

4. Основні принципи протирадіаційного захисту населення.

5. Види й фази радіаційних аварій.

6. Населення в умовах радіаційної аварії.

7. Регламентовані величини НРБУ-97, види контрзаходів, рівні втручань і рівні дій.

8. Радіозахисне харчування

Студент повинен знати:

1. Мети, завдання й принципи диспансеризації.

2. Принципи радіаційної безпеки.

3. Зміст і шляхи надходження радіонуклідів в організм людини з їжею.

4. Забруднення радіонуклідами продуктів харчування після аварії на ЧАЕС.

5. Дія на найбільш важливі шляхи міграції радіонуклідів з об'єктів навколишнього середовища.

6. Сучасна концепція радіозахисного харчування.

7. Вплив технології готування їжі на зміст у ній радіонуклідів.

8. Радіозахисне харчування.

Студент повинен уміти:

1. По заповнених картах диспансерного спостереження зробити відбір осіб, придатних до роботи в зоні дії іонізуючих випромінювань.

2. Користуватися ДУ-97.

Література.

Основна:

1. Норми радіаційної безпеки (НРБУ-97), К., 1997,-121 с.

2. Основні санітарні правила 72/87, М., 1984, - 87 с.

3. Припустимі рівні змісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування й

питній воді, (ДУ-97), К., 1997,- 10 с.

Додаткова:

1. Ковальський О.В., Лазар А.Ф., Людвінський Ю.С. і ін.

Радіаційна медицина, К., 1993,-222 с.

2. Корзун В.Н., Курило Л.В., Степанова Е.И.

Іонізуюча радіація й харчування дітей, ДО, 1997- 121 с.

3. Молчанов Г.И., Сучків И.Ф., Лукьянчиков М.С.

Радіація: харчування й фітотерапія, М., 1992,- 80 с.

Диспансеризація осіб, що працюють із джерелами іонізуючих випромінювань.

З метою запобігання соматичних і зменшення соматично-стохастичних і генетичних наслідків впливу іонізуючих випромінювань необхідно обмежувати дози зовнішнього й внутрішнього опромінення персоналу, окремих осіб і всього населення при використанні, зберіганні й транспортуванні радіоактивних речовин, при використанні ядерних установок, прискорювачів заряджених часток, рентгенівських апаратів і ін. джерел іонізуючих випромінювань.

Особи, які беруть участь у виконанні робіт з радіоактивними речовинами й джерелами іонізуючих випромінювань, повинні проходити періодично медичний огляд - один раз у рік у терапевта, невропатолога, офтальмолога, оториноларінголога, акушера - гінеколога, дермато-венеролога. Обов'язковими є наступні лабораторні дослідження: загальний аналіз крові з підрахунком кількості тромбоцитів, ЭКГ, рентгенографія легенів.

Майже всі країни, які використовують атомну енергію, керуються національними нормами й правилами радіаційної безпеки, які ґрунтуються на рекомендаціях Міжнародного комітету з радіаційному захисту (МКРЗ).

Диспансеризація населення, що піддалося впливу радіації в

результаті аварії на Чорнобильської АЕС.

Метою диспансеризації є проведення лікувально-профілактичних, соціально-оздоровчих і реабілітаційних мір, спрямованих на зниження захворюваності, інвалідності й підвищення працездатності.

У зв'язку з радіаційним впливом після аварії на Чорнобильської АЕС запропоновані такі визначення:

* профілактика променевих впливів - система державних, соціально-економічних, медичних і технічних мір, спрямованих на максимальне зниження радіаційного впливу на людину в результаті аварії на Чорнобильської АЕС, створення оптимальних соціально-гігієнічних, побутових умов з метою збереження здоров'я й соціально-трудової активності населення;

* цільова диспансеризація населення - комплексний метод лікувально-профілактичної роботи з динамічного обстеження стану здоров'я людини, запобіганню хвороб і факторів ризику, пов'язаних з радіаційним впливом, зниженню загальної захворюваності, смертності й втрати працездатності в період активної трудової діяльності.

Цільова диспансеризація населення, що піддалося впливу радіації, має свої особливості. У першу чергу до них необхідно віднести неоднорідність професійного й вікового складу населення, а також різні рівні й види радіаційних впливів.

Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами й

іншими джерелами іонізуючих випромінювань ОСП-72/87.

У чинних Правилах містяться вимоги по забезпеченню радіаційної безпеки персоналу установ і населення, а також по охороні навколишнього середовища від забруднення радіоактивними речовинами.

Робота із закритими радіонуклідними джерелами й

пристроями, що генерують іонізуючі випромінювання

Повинен здійснюватися контроль герметичності джерел в обсязі й з періодичністю, установленої регламентуючими документами. Забороняється використовувати закриті джерела у випадку порушення їхньої герметичності, а також після закінчення строку експлуатації джерела без поновлення дозволу на його використання, прийнятого комісійним шляхом.

Пристрій, у яке поміщено радіонуклідне джерело, повинне бути стійким до механічних, хімічних, температурних і інших впливів і відповідати умовам його використання.

У неробочому положенні всі радіонуклідні джерела повинні перебувати в захисних пристроях, а пристрої, що генерують іонізуюче випромінювання, знеструмлені.

Для вилучення радіонуклідного джерела з контейнера варто користуватися дистанційним інструментом або спеціальними пристроями.

Забороняється доторкатися до радіонуклідним джерел руками. При роботі із джерелами, витягнутими із захисних контейнерів, повинні використовуватися відповідні захисні екрани й маніпулятори.

Радіонуклідні джерела, не придатні для подальшого використання, повинні розглядатися, як радіоактивні відходи, вчасно списуватися й здаватися на поховання.

Робота з відкритими радіонуклідними джерелами.

Радіонукліди як потенційні джерела внутрішнього опромінення розділяються (в спадаючому порядку) по ступені радіаційної небезпеки на чотири групи з індексами А,Б,У и Г.

Група А - радіонукліди з мінімальною значимою активністю 3,7"103 Бк.

Група Б - радіонукліди з мінімальною значимою активністю 3,7"104 Бк.

Група В - радіонукліди з мінімальною значимою активністю 3,7"105 Бк.

Група Г - радіонукліди з мінімальною значимою активністю 3,7"106 Бк.

Комплекс заходів щодо радіаційної безпеки при роботі з відкритими джерелами повинен забезпечувати захист людей від внутрішнього й зовнішнього опромінення, запобігати забруднення повітря й поверхонь робочих приміщень, шкірних покривів і одягу персоналу, а також об'єктів навколишнього середовища - повітря, ґрунту, рослинності й ін. як при нормальній експлуатації, так і при проведенні ремонтних робіт і робіт з ліквідації наслідків радіаційної аварії.

Кількість радіоактивної речовини на робочому місці повинна бути мінімально необхідною для роботи. Рекомендується користуватися розчинами найменшої питомої активності, а також використовувати для роботи розчини, а не порошки радіоактивних речовин.

Число операцій, при яких можливі втрати радіоактивних речовин ( пересипання порошків, сублімація й т.п.), варто зводити до мінімуму.

При роботі з відкритими джерелами варто користуватися пластиковими плівками, фільтрувальним папером і іншими підсобними матеріалами разового користування для обмеження забруднення різних робочих поверхонь, устаткування й приміщень. Роботи необхідно проводити на лотках і піддонах, виконаних зі слабо абсорбуючих матеріалів.

Дезактивація твердих, рідких і газоподібних радіоактивних відходів.

Тверді й підлягаючі похованню рідкі радіоактивні відходи, що містять короткоживучі нукліди з періодом напіврозпаду менш 15 діб, витримуються протягом часу, що забезпечує зниження питомої активності. Після такої витримки, тверді відходи видаляються зі звичайним сміттям на організовані смітники, рідкі - у комунально-побутову каналізацію.

Строки витримки радіоактивних відходів зі вмістом великої кількості органічних речовин (трупи експериментальних тварин і т.п.) не повинні перевищувати

5 діб у випадку, якщо не забезпечуються умови зберігання (витримки) у холодильних установках або відповідних розчинах.

Для очищення повітря від радіоактивних газів і аерозолів використовують фільтрацію на полімерах або на насадкових фільтрах, адсорбцію розчинами або сорбентами, а також витримку в часі.

Для видалення радіоактивних речовин з рідких відходів найбільше широко використовуються такі способи як дистиляція, методи осадження, коагуляція й іонний обмін. Останнім часом найбільш перспективним методом очищення є електродіаліз.

У практиці зниження активності стічних вод знаходять застосування біологічні методи: повільна фільтрація через піщані фільтри, біофільтри, обробка в аеротенках і зниження активності в окисних ставках.

У відповідність із прийнятими в НРБУ-97 визначеннями, незапланована подія на будь-якому об'єкті з радіаційною або радіаційно-ядерною технологією кваліфікується як радіаційна аварія, якщо при виникненні цієї події виникають:

а) втрата регулюючого контролю над джерелом;

б) реальне (або потенційне) опромінення людей, пов'язане із втратою регулюючого контролю над джерелом.

Під радіаційною аварією розуміють широкий спектр таких подій, як крадіжки або втрати джерел різних видів випромінювання, неконтрольована розгерметизація джерел, що містять гамма -, бета- і альфа-випромінювачі.

Будь-яка незапланована подія, що відбулося на енергетичному, транспортно-енергетичному, дослідницькому або промисловому атомному реакторі, кваліфікується як радіаційна аварія незалежно від причин і масштабів цієї аварії.

Групи радіаційних аварій.

Всі ядерні аварії діляться на групи:

а) аварії, які не супроводжуються радіоактивним забрудненням виробничих приміщень, виробничої площадки об'єкта й навколишнього середовища;

б) аварії, внаслідок яких відбувається радіоактивне забруднення середовища виробничої діяльності й проживання людей.

У результаті аварії групи "а" відбувається втрата регулюючого контролю над джерелом може супроводжуватися додатковим зовнішнім рентгенівським, гамма -, бета- і нейтронним опроміненням людини.

До аварій групи "б" належать:

" аварії на об'єктах, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, що супроводжуються локальним радіоактивним забрудненням об'єктів виробничого середовища;

" аварії, пов'язані з радіоактивним забрудненням виробничого й навколишнього середовища, викликані проникненням у них радіоактивних речовин внаслідок розгерметизації закритих джерел гамvа-, бета- і альфа-випромінювання;

" радіаційні аварії на об'єктах ядерно-енергетичного циклу, експериментальних ядерних реакторах і критичних складаннях, а також на складах радіоактивних речовин і на пунктах поховання радіоактивних відходів, де можливі аварійні газово-аерозольні викиди й/або рідинні скидання радіонуклідів у навколишнє середовище.

КЛАСИФІКАЦІЯ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЙ ПО МАСШТАБАХ.

Масштаб радіаційної аварії визначається розміром територій, а також чисельністю персоналу й населення, які в неї залучені. По своїх масштабах радіаційні аварії діляться на два більших класи: промислові й комунальні.

До класу промислових відносяться такі радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі територій виробничих приміщень і промислових площ об'єкта, а аварійне опромінення може діяти тільки на персонал.

До класу комунальних відносять радіаційні аварії, наслідки яких не обмежуються приміщеннями об'єкта і його промисловими площами, а поширюються на навколишні території, де проживає населення. Останнє стає, таким чином, об'єктом реального або потенційного аварійного опромінення.

По масштабі комунальні аварії діляться на:

а) локальні, якщо в зоні аварії проживає населення загальною чисельністю до десяти тисяч чоловік;

б) регіональні, при яких у зоні аварії виявляються території декількох населених пунктів, один або кілька адміністративних районів і навіть областей, а загальна чисельність залученого в аварію населення перевищує десять тисяч чоловік;

в) глобальні - це комунальні радіаційні аварії, внаслідок яких утягується значна частина території (або вся) країни і її населення. До особливого типу глобальних радіаційних аварій відносять трансграничні, коли зона аварії поширюється за межі державних кордонів.

ФАЗИ АВАРІЇ.

У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три основні тимчасові фази (див табл.32):

а) рання (гостра) фаза аварії - 1-2 місяця після аварії;

б) середня фаза аварії, або фаза стабілізації - 1-2 року після початку аварії;

в) пізня фаза, або фаза відновлення - більше 1-2 років від початку аварії.

Таблиця 32. Потенційні шляхи опромінення, фази аварії й контрзаходу, для яких можуть бути встановлені рівні втручання

№	Потенційні способи опромінення	Фази аварії	Контрзахід
	Зовнішнє опромінення від радіоактивної хмари аварійного джерела (установки)	Рання	Вкриття Евакуація Обмеження режиму поводження
	Зовнішнє опромінення від шлейфа випадань із радіоактивної хмари	Рання	Укриття Евакуація Обмеження режиму поводження
	Вдихання радіонуклідів, що перебувають у шлейфі	Рання	Вкриття Герметизація приміщень Відключення зовнішньої вентиляції
	Надходження радіонуклідів йоду інгаляційно, із продуктами харчування й питною водою	Рання	Вкриття Обмеження режимів поводження й харчування Профілактика надходження радіонуклідів за допомогою препаратів стабільного йоду
	Поверхневе забруднення радіонуклідами шкіри, одягу, інших поверхонь	Рання Середня	Евакуація Укриття Обмеження режимів поводження й харчування Дезактивація
	Зовнішнє опромінення від випадань радіонуклідів на ґрунт і інші поверхні	Середня Пізня	Евакуація Тимчасове відселення Переселення Обмеження режимів поводження й харчування Дезактивація територій, будов і споруджень
	Інгаляційне надходження радіонуклідів за рахунок їхнього вторинного підняття з вітром	Середня Пізня	Тимчасове відселення Переселення Дезактивація територій, будов і споруджень
	Споживання радіоактивно забруднених продуктів харчування й води	Пізня	Сільськогосподарські й гідротехнічні контрзаходи

Період ранньої фази включає наступні події:

а) газово-аерозольні викиди й рідинні скидання радіоактивного матеріалу з аварійного джерела;

б) процеси повітряного переносу й інтенсивної наземної міграції радіонуклідів;

в) радіоактивні опади й формування радіоактивного сліду.

Всі види втручань у період ранньої фази аварії носять тимчасовий характер.

До особливостей середньої фази ставляться:

а) відносно швидке зниження потужності поглиненої в повітрі дози зовнішнього гамма-випромінювання на місцевості (майже в 10 разів за період тривалістю 1 рік після початку цієї фази);

б) перевага кореневого (над поверхневим) типу забруднення сільськогосподарської продукції (зелені овочі, злакові, ягоди, молоко й м'ясо за рахунок кореневого переходу радіонуклідів у траву пасовищ);

Всі види втручань у період середньої фази аварії, у більшості випадків, ставляться до довгострокового.

Пізня фаза починається через 1-2 року після початку аварії. Втручання на пізній фазі аварії носять винятково довгостроковий характер.

Радіаційні аварії, при яких відсутні газово-аерозольні викиди й рідинні скидання, але має місце забруднення навколишнього середовища, викликане витіканням радіонуклідів з об'єктів, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, розвиваються по наступній трифазній схемі:

а) рання фаза - фаза проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище, що завершується формуванням радіоактивно - забруднених приміщень і територій;

б) середня фаза - період стабілізації радіоактивного забруднення;

в) пізня фаза - період зниження рівнів радіоактивного забруднення (до "фонових"), як за рахунок фізичних і екологічних процесів, так і внаслідок контрзаходів.

Умовно можна виділити три фази й для тих радіаційних аварій, які не супроводжуються радіоактивним забрудненням навколишнього середовища.

а) до ранньої фази відноситься період з моменту встановлення факту радіаційної аварії й часу, необхідного для планування й реалізації термінових контрзаходів;

б) середня й пізня фази поєднують весь період ліквідації наслідків подібної аварії (видалення й знешкодження аварійного джерела, відновлення нормальної життєдіяльності населення й функціонування території).

Період ранньої фази тривалістю від декількох годин до 1-2 місяців після початку аварії має наступні особливості:

а) присутність у навколишнім середовищі короткоживучі радіонукліди, включаючи радіоактивні інертні гази, що визначає високі інтенсивності й градієнти гамма-полів;

б) при значних викидах радіоактивного йоду в ранній фазі аварії виділяється так званий йодний період, протягом якого існує серйозна загроза надходження в організм людини цих радіонуклідів інгаляційно й із продуктами харчування, і, як наслідок, опромінення щитовидної залози населення, особливо дітей;

в) поверхневе забруднення пасовищ, косовиць, а також сільгосппродукції.

Середня фаза аварії починається через один-два місяців і закінчується через 1-2 року після її початку. На цій фазі аварії в навколишнім середовищі вже відсутні (через радіоактивний розпад) короткоживучі осколкові радіоізотопи телуру і йоду, 140Ba + 140La, але у формуванні гамма-полів зросла роль 95Zr + 95Nb, ізотопів рутенію й цезію, 134Cs, 136Cs і 137Cs.

Основними джерелами внутрішнього опромінення на середній фазі аварії є радіоізотопи цезію (134Cs, 136Cs, 137Cs) і стронцію (89Sr, 90Sr), які надходили із продуктами харчування, виготовлених на забруднених територіях.

До кінця середньої фази основним джерелом зовнішнього гамма-випромінювання були випадання 134Cs, 137Cs на ґрунт, а внутрішнього - 134Cs, 137Cs і 90Sr у продуктах харчування.

Пізня фаза починається через 1-2 року після початку аварії, коли основним джерелом зовнішнього опромінення є 137Cs в опадах на ґрунт, а внутрішнього - 137Cs і 90Sr у продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях.

НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ РАДІАЦІЙНОЇ АВАРІЇ.

При виникненні комунальної радіаційної аварії крім термінових робіт зі стабілізації радіаційної обстановки повинні бути одночасно проведені міри,

спрямовані на:

а) зведення до мінімуму кількості осіб з населення, які піддаються аварійному опроміненню;

б) запобігання або зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населення;

в) запобігання або зниження рівнів радіоактивного забруднення продуктів харчування, питної води, сільськогосподарської сировини й сільгоспугідь, об'єктів навколишнього середовища (повітря, води, ґрунту, рослин), а також будинків і споруджень.

Протирадіаційний захист населення в умовах аварії ґрунтується на системі протирадіаційних мір (контрзаходів), які практично завжди є втручанням у нормальну життєдіяльність людей, а також у сферу нормального соціально-побутового, господарського й культурного функціонування територій.

Всі захисні контрзаходи, які застосовуються в умовах радіаційної аварії діляться на прямі й непрямі.

До прямих відносяться контрзаходи, реалізація яких приведе до запобігання або зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населення.

До непрямих відноситься всі види контрзаходів, які не приводять до запобігання індивідуальних або колективних доз опромінення населення, але зменшують ( компенсують) величину збитку для здоров'я, пов'язаного із цим аварійним опроміненням (контрзаходу, спрямовані на підвищення якості життя населення, що піддалося радіаційному опроміненню, введення соціально-економічних і медичних пільг і грошових компенсацій, поліпшення якості харчування й ін.).

Залежно від масштабів і фаз радіаційної аварії, а також від рівнів прогнозованих аварійних доз опромінення контрзаходи умовно діляться на термінові, невідкладні довгострокові:

а) до термінового відносяться такі контрзаходи, проведення яких має мету запобігання таких рівнів доз гострого й/або хронічного опромінення осіб з населення, які створюють загрозу виникнення радіаційних ефектів, які проявляються клінічно;

б) контрзаходи кваліфікуються як невідкладні, якщо їхня реалізація спрямована на запобігання детерміністичних ефектів;

в) до довгострокового відносяться контрзаходи, спрямовані на запобігання доз короткострокового або хронічного опромінення, значення яких, як правило, нижче порогів індукування детерміністичних ефектів.

Основою для ухвалення рішення щодо доцільності ( нераціональності) проведення того або іншого контрзаходу є оцінка й порівняння збитку, принесеного втручанням, викликаним даним контрзаходом, з користю для здоров'я, за рахунок дози, відверненої цим втручанням.

Кількісними критеріями є регламенти третьої групи:

а) рівні втручання;

б) рівні дії.

Рівень втручання виражається у величинах відверненої дози, тобто дози, що передбачається запобігти за час дії контрзаходу, пов'язаної із цим втручанням.

Рівні дії є похідними величинами від рівнів втручання. Вони визначаються у вигляді таких показників радіаційної ситуації, які можуть бути виміряні: потужність поглиненої дози в повітрі на відкритій місцевості, об'ємна активність радіонуклідів у повітрі, концентрація їх у продуктах харчування, щільність випадань радіонуклідів на ґрунт і ін., при перевищенні яких може розглядатися питання про проведення втручання.

РІВНІ ВТРУЧАННЯ Й РІВНІ ДІЇ ТЕРМІНОВИХ І НЕВІДКЛАДНИХ КОНТРЗАХОДІВ.

До термінових і невідкладних протирадіаційних захисних мір гострої фази аварії відносять (табл.33):

- укриття населення;

- обмеження в режимі поводження (обмеження часу перебування на відкритому повітрі);

- евакуація;

- фармакологічна профілактика опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду за допомогою препаратів стабільного йоду (йодна профілактика);

- тимчасова заборона вживання окремих продуктів харчування місцевого виробництва й використання води з місцевих джерел.

Таблиця 33. Найнижчі межі виправданості й рівні безумовної виправданості для невідкладних контрзаходів.

	Відвернена доза за перші 2 тижні після аварії
Контрзахід	Межі виправданості				Рівні безумовної виправданості
	мЗв	мГр			мЗв	мГр
	На все тіло	На щитовидну залозу	На шкіру		На все тіло	На щитовидну залозу	На шкіру
Укриття	5	50		100	50	300	500
Евакуація	50	300		500	500	1000	3000
Йодна профілактика Діти Дорослі	- -	501 2001		- -	- -	2001 5001	- -
Обмеження перебування на відкритому повітрі Діти Дорослі	1 2	20 100		50 200	10 20	100 300	300 1000

Примітка

¹Очікувана доза при внутрішньому опроміненні радіоізотопами йоду, які надходять в організм протягом перших двох тижнів після початку аварії

Рівні втручання й рівні дії довгострокових контрзаходів.

До довгострокових контрзаходів, які можуть здійснюватися й на ранній, і на пізній фазах аварії, ставляться:

а) тимчасове відселення (критерії див. табл.34);

б) переселення на постійне місце проживання (критерії див. табл.35);

в) обмеження вживання радіоактивно забруднені води й продуктів харчування (критерії див. табл.36);

г) дезактивація територій;

д) різноманітні сільськогосподарські контрзаходи;

е) інші контрзаходи (гідрологічні, обмеження лісозаготівлі, полювання, рибного лову й ін.).

Сільськогосподарські, гідротехнічні й інші індустріально-технічні контрзаходи повинні розглядатися тільки після повного завершення аварійного забруднення території, включаючи водойми, з урахуванням результатів детального радіаційного моніторингу.

Таблиця 34. Щонайнижчі межі виправданості й безумовно виправдані рівні втручання й дії для ухвалення рішення про тимчасове відселення

Критерії для ухвалення рішення	Найнижчі межі виправданості	Безумовно виправдані рівні втручання й рівні дії
Сумарна відвернена доза за період тимчасового відселення, Зв	0,1	1
Середньомісячна доза протягом періоду тимчасового відселення, мЗвмісяць	5	30
Потужність дози гамма-випромінювання в повітрі на відкритій радіаційно забрудненій місцевості, нГрсек-1	3	30

Таблиця 35. Нижні межі виправданості, безумовно виправдані рівні

втручання й рівні дії для ухвалення рішення про переселення

Критерії для ухвалення рішення	Найнижчі межі виправданості	Безумовно виправдані рівні втручання й рівні дії
Доза, відвернена за період переселення, Зв	0,2	1
Доза, відвернена за перші 12 місяців після аварії, Зв	0,05	0,5
Щільність радіоактивного забруднення території довгоживучими радіонуклідами, кБкм-2 137Cs 90Sr α – випромінювання (238,239,240Pu, 241Am і ін.)	400 80 0,5	4000 400 4
Потужність дози гамма-випромінювання в повітрі на відкритій радіаційно забрудненій місцевості, нгГрсек-1 мононуклідне забруднення 137Cs забруднення свіжою осколковою сумішшю (на 15- ий день після початку аварійних випадань)	0,3 5	3 50

Таблиця 36. Щонайнижчі межі виправданості й безумовно виправдані рівні втручання й дії для ухвалення рішення про виключення, заміну й обмежень уживання радіоактивно забруднених продуктів харчування.

Критерії для ухвалення рішення	Найнижчі межі виправданості	Безумовно виправдані рівні втручання й рівні дії
Відвернена доза внутрішнього опромінення за рахунок вживання радіоактивно забруднених продуктів харчування, мЗв за перший рік після аварії за другий і наступні роки після аварії	5 1 1	30 30 5
Радіоактивне забруднення молока2, кБкл-1 131І для дорослих для дітей	0,4 0,1	1 0,2
134,137Cs	0,1	0,4
90Sr для дорослих для дітей	0,02 0,005	0,2 0,05

Примітка

¹ Рішення про обмеження або повне вилучення (або заміні) окремих продуктів харчування є об'єктом оптимізації.

² Для інших, немолочних продуктів харчування, рівні дії вдвічі вище.

Радіозахисне харчування.

Зважаючи нате , що більше 90% радіоактивних речовин потрапляють в організм людини із продуктами харчування, а 5-9% надходять із питною водою, для профілактики й зниження рівня радіонуклідів в організмі найбільш важливими є заходи щодо зниження забруднення продуктів і використанню спеціальних технологічних прийомів їхньої обробки, спрямованих на зменшення змісту радіонуклідів у готовій їжі (деякі прийоми кулінарної обробки представлені в табл.37).

Таблиця 37. Вплив способу кулінарної й технологічної обробки харчової сировини на

вміст радіонуклідів.

Продукт	Вид переробки	Зниження радіоактивності прдукта, %
		137Cs	90Sr
1	2	3	4
Нечищена картопля	Відварювання в прісній воді	На 3	На 3
Чищена картопля	Очистка Відварювання в прісній воді Відварювання підсоленій воді	30-40 30-45 50	30-40 21 30
Горох	Відварювання	45	20
Свинина	Відварювання	45-50	53
Баранина	Відварювання	45-50	53
Яловичина	Відварювання	70	50
М'ясо	Вимочування в прісній воді,замочування в 25% розсолі на протязі 3 місяців з подальшим відварювання	90	-
М'ясо	Смаженняя	45	-
Риба	Відварювання	60	-
Риба	Приготування бульйону1	60	до 100
Молоко	Приготування сиру	79	73
Молоко	Приготування сметани	81	-
Молоко	Приготування вершків	98	100
Молоко	Приготування масла	98,5	95
Молоко	Приготування спряженого масла	100	100
Гриби	Промивання в прісній проточній воді	18-32	-
Гриби	Одноразове відварювання 10 хвилин	85	20
Гриби	Дворазове відварювання по 10 хвилин зі зміною води після кожного етапу	97	-

Примітка. 1- для харчування рекомендують використовувати вторинні бульйони: м'ясо й кістки заливають холодною водою, варять 10 хвилин, цей бульйон зливають, потім м'ясо й кістки знову заливають водою й варять до готовності. Аналогічно надходять із рибою.

При будь-яких сумнівах щодо радіохімічного забруднення продуктів необхідно дотримуватися вищевказаних рекомендацій.

Не менш актуальної є розробка заходів, спрямованих на зниження засвоєння й нагромадження їх в організмі людини, а також способів захисту органів і систем від дії, ушкоджуючого іонізуючого випромінювання. Із цього погляду найбільш ефективними визнані хімічні сполуки, що володіють радіопротекторними властивостями. До них відносять амінотіоли (глутатіон) і біогенні аміни (триптамін, серотонін, тирамін, дофамін). Значну кількість цих речовин містять тверді сири, солона риба, оселедець, пиво, апельсини, банани, помідори.

Головною умовою ефективної радіозахисної дії харчових речовин є достатнє забезпечення організму повноцінними білками, що сприяє прискоренню виведення цезію-137 із тканини печінки, нирок, легень, крові, а також інактивації окислювання біологічних молекул активними радикалами.

Високою радіозахисною дією також володіють пектини, їх механізм полягає в здатності пектинів зв'язувати іони металів у нерозчинні комплекси, які не всмоктуються, а виводяться з організму. Прискоренню цього процесу сприяє також стимуляція пектинами перистальтики кишечника.

Безсумнівними радіопротекторними властивостями володіють вітаміни. В основі їх радіозахисної дії лежить здатність вітамінів підвищувати загальну резистентність організму, антиканцерогенний ефект, гальмування перокісного окислювання ліпідів і здатність інактивовувати вільні радикали. Слід також зазначити існування гіпотези щодо участі аскорбінової кислоти в уповільненні процесів поділу клітин, що може знижувати радіочутливість тканин.

В умовах забруднення навколишнього середовища й продуктів харчування радіоактивними ізотопами, важливого значення набуває насичення організму мінеральними речовинами. Калій, що є аналогом цезію в обмінних процесах, утримується у звичайних овочах і фруктах: картоплі, капусті, моркві й буряку. Важливими джерелами калію є курага, чорнослив і ізюм. Кальцій, ущільнюючи клітинні мембрани знижує всмоктування радіоактивного стронцію в тонкому кишечнику. Будучи високо біологічно активним, кальцій швидше стронцію проникає в кісткову тканину, при цьому стронцій, не знайшовши місця в кістках, виводиться з організму. Засвоюється кальцій найкраще з молока й молочних продуктів. Усього 100 г домашнього сиру задовольняють добову потребу організму в кальції. Однак недостатність магнію й фосфору в раціоні харчування може істотно знижувати радіозахисну дію кальцію. Чорний хліб, вівсяна крупа, курага містять багато магнію; достатня кількість фосфору забезпечується вживанням м'яса, печінки й риби. Ці ж продукти, а також яблука збагачують раціон мікроелементами, необхідними для кровотворення, що є важливим у зонах твердого радіоекологічного контролю у зв'язку з ростом серед населення захворюваності залізодефіцитною анемією.

Повноцінне радіозахисне харчування неможливе без забезпечення організму адаптогенами, які підвищують неспецифічну резистентність, зменшуючи прояви дезадаптації до дії радіоактивних речовин. Серед адаптогенів заслуговують увагу широковідомі комплекси вітамінів, препарати женьшеню, лимоннику, що стимулюють суміші лікарських трав, бальзам Бітнера й ін.

Узагальнюючи рекомендації з радіозахисного харчування слід зазначити, що основними принципами формування добового раціону з метою протидії факторам іонізуючого випромінювання є: максимальне розширення асортименту продуктів, збалансованість харчових інгредієнтів, збагачення раціону антиоксидантами, конкурентами радіонуклідів, продуктами, що стимулюють кровотворення, імунітет і загальну біологічну стійкість організму.