Оснащення й робота спеціалізованих лікувальних установ по наданню медичної допомоги особам, що постраждали від дії іонізуючих випромінювань.

Ціль заняття: загальна - ознайомити студентів з оснащенням і роботою спеціалізованих лікувальних установ по наданню медичної допомоги особам, що постраждали від дії іонізуючих випромінювань;

конкретна - визначити обсяг і етапи надання медичної допомоги в конкретних випадках надходження потерпілих у спеціалізовані лікувальні установи.

Основні питання, що підлягають вивченню:

1. Завдання спеціалізованої лікувальної установи по наданню медичної допомоги особам, що постраждали від радіації.

2. Готовність спеціалізованої лікувальної установи до надання медичної допомоги особам, що постраждали від радіації.

3. Обсяг і етапи надання медичної допомоги в конкретних випадках надходження потерпілих у спеціалізовані лікувальні установи.

4. Завдання спеціалізованої лікувальної установи в період нормальної експлуатації АЕС.

Студент повинен знати:

1. Завдання спеціалізованої лікувальної установи по наданню медичної допомоги особам, що постраждали від радіації.

2. Завдання спеціалізованої лікувальної установи в період нормальної експлуатації АЕС.

3. Обсяг і етапи надання медичної допомоги в конкретних випадках надходження потерпілих у спеціалізовані лікувальні установи.

Студент повинен уміти:

1. Оцінити готовність спеціалізованої лікувальної установи до надання медичної допомоги особам, що постраждали від радіації.

2. Обсяг і етапи надання медичної допомоги в конкретних випадках надходження потерпілих у спеціалізовані лікувальні установи.

Література

Основна:

1. Ковальский А.В., Максимчук А.Ю., Людвинский Ю.С. и др. Радиационная медицина, Винница 1991, - 127 с.

2. Ковальський О.В., Лазар А.П., Людвiнський Ю.С. i iн. Радiацiйна медицина, К., 1993, - 222 с.

3. Линденбратен Л.Д. Медицинская радиология, М, 1969, - 400 с.

Додаткова:

1. Ярмоненко С.П., Радиобиология человека и животных,-М, 1988,- 424 с.

2. Гуськова А.К., Байсоголов Т.Д. Лучевая болезнь человека, М. 1971.- 384 с.

3. Массовые радиационные поражения и вопросы организации медицинской помощи. Под ред. Бурназяна А.Н., Гуськовой А.К., М, 1987 - 80 с.

4. Чернобыльская катастрофа. Под ред. В.Т.Барьяхтара, К, 1995.- 559 с.

5. Бритун А.И., Будагов Р.С., Ковальский А.В. и др. Комбинированные радиационные поражения: патогенез, клиника, лечение, М, 1993

При виникненні припущення про можливе підвищене опромінення людей адміністрація або служба радіаційної безпеки підприємства повинна негайно сповістити про випадок у спеціалізовану лікувальну установу.

Надання медичної допомоги особам, що постраждали від радіаційних аварій, у спеціалізованих лікувальних установах включає:

0. кваліфіковане медичне обстеження й лікування в повному обсязі в гострий період;

1. наступне динамічне медичне спостереження - у віддалений термін після радіаційної аварії;

2. проведення загальних і специфічних лікувально-профілактичних і оздоровчих заходів.

Вимоги до оснащення спеціальних лікувальних установ включають наявність: фахівців високої кваліфікації, які володіють досвідом діагностики й лікування променевої патології; сучасного лабораторного й діагностичного устаткування для досліджень органів і систем потерпілих, з метою визначення важкості й прогнозу променевих уражень; можливості використовувати кров, її компоненти й кістковий мозок з терапевтичною метою; можливості застосування сучасних методів дезінтоксикаційної терапії; умов профілактики інтеркурентної інфекції, лікування (у тому числі хірургічного) променевих травм і динамічного дозиметричного контролю.

Рішення про необхідність і обсяг лікувально-профілактичних заходів приймається при проведенні детального медичного обстеження потерпілого або в ході наступного динамічного спостереження за станом його здоров'я.

Спеціалізований стаціонар встановлює строки й обсяг динамічного спостереження за особами, що постраждали при радіаційних аваріях, з метою своєчасного виявлення віддалених наслідків опромінення й проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів.

Доставка потерпілих з медичної установи в стаціонар проводиться медичним транспортом по виклику медичного пункту підприємства. Допускається, з метою прискорення доставки потерпілого в спеціалізовану лікувальну установу, перевезення уражених з гострим отруєнням радіонуклідами (у тому числі для надання екстреної долікарської допомоги) транспортом підприємства (установи, організації), де відбулась радіаційна аварія.

У спеціалізованій лікувальній установі готовність до надання медичної допомоги особам, що постраждали при радіаційній аварії, передбачає:

0. Наявність у приймальному відділенні інструкції з діагностики й лікування потерпілих при радіаційній аварії або нещасному випадку, таблиці протиотрут і послідовності надання першої допомоги при гострих отруєннях радіонуклідами.

1. Наявність у приймальному відділенні запасу засобів, які систематично оновлюються, необхідні для надання потерпілим екстреної допомоги (у тому числі долікарська, якщо ця допомога не була проведена на місці події), з описом наявних засобів і вказівкою їхньої кількості й строків придатності (розрахункова кількість засобів повинна відповідати масштабам підприємства, що обслуговуються, або території).

2. Систематичну підготовку медичного персоналу стосовно загальної послідовності дій у випадку надходження в спеціалізовану лікувальну установу потерпілих при радіаційній аварії, а також з питань діагностики ранніх проявів загальних і місцевих радіаційних уражень, з можливістю залучення його до медичного обстеження й динамічному медичному спостереженню за особами, що постраждали при радіаційних аваріях.

Крім того, бажано щоб головний лікар спеціалізованої лікувальної установи володів переліком підприємств і організацій , що перебувають на території, яка підлягає обслуговунню даною установою, і працюють із радіонуклідами у відкритому або закритому вигляді, з відомостями про назву й кількість джерел випромінювання, які використовуються (або перебувають на зберіганні).

Приймальне відділення лікарні, особливо при надходженні потерпілих з підозрою на наявність у їхньому організмі радіонуклідів, повинно бути заздалегідь або оперативно пристосованим для надання ряду необхідних приміщень і забезпечення правильного надходження потерпілих.

Як мінімум виділяють:

1. приміщення для зняття верхнього забрудненого одягу;

2. кімнату-душову зі зливом для миття й забезпечення первинного контролю;

3. кімнату для потерпілих після миття для вторинного радіометричного контролю;

4. кімнату, де потерпілих, переодягнених у чистий одяг, опитують і оглядають лікарі, де проводяться невідкладні заходи, після чого передбачене направлення у стаціонар.

Лікувальні й профілактичні заходи в стаціонарі включають:

0. завершення в повному обсязі дозиметричних даних і розрахунок формування доз в основних критичних органах;

1. лікувальні маніпуляції, у тому числі хірургічні, згідно клінічних або дозиметричних показань у строки, що відповідають можливому періоду формування захворювання, або згідно контрольних вимірів відповідно до характеру нукліда, що надійшов;

2. клінічну оцінку синдрому, строків його формування, подальшого перебігу й прогнозу;

3. видачу відповідних експертно-трудових рекомендацій для кожного потерпілого.

Приводимо приклади тактики в деяких випадках надходження нуклідів в організм.

Приклад 1. Відбулося інгаляційне надходження 1,8 мКі (6,710⁷ Бк) ¹³¹І в організм. Очікувана доза складе 2 кбер (20 Зв). До кінця 25-ої доби накопичиться приблизно 90% (1,8 кбер, або 18 Зв), що дозволяє припустити раннє пошкодження щитовидної залози й вимагає термінової йодної профілактики й цілеспрямованого динамічного спостереження протягом 1 міс, краще - в умовах стаціонару. За цей період (до 1-2 міс) проходить практично весь період формування захворювання. Йодна профілактика включає щодобовий протягом 10 діб прийом калію йодиду в дозах - 1 таблетка (0,25 г) натще (в 1-у добу - до 3 таблеток).

Приклад 2. Мало місце інгаляційне надходження плутонію. Наступними вимірами встановлене надходження п'яти річних ПДП. Не пізніше ніж через 30 хв (І етап надання допомоги) повинна бути проведена інгаляція 5%-им розчином пентацину (бажано за допомогою ультразвукового інгалятора), що забезпечує відкладення за 30 хв в пульмональній ділянці 0,1-0,2 г препарату. Одночасно на цьому й наступному етапах проводяться детальні радіометричні визначення активності радіонукліда в біопробах (сеча, кал, кров, мазки з носа, змиви зі шкіри й слизувих оболонок і ін.).

На ІІ етапі допомоги (1-24 год) проводиться промивання носових шляхів 2%-им розчином соди за допомогою м'якого зонда, прополіскування порожнини рота й ковтки. Шлунок промивають 2-3 л води. При необхідності проводиться дезактивація забруднених шкірних покривів. Через 6 год - повторна інгаляція пентацину. Через 12 і 24 год проводиться внутрішньовенне введення 10,0 мл 5%-вого розчину пентацину.

Дії, які проводяться на ІІІ етапі ( 1-30-а доба) спрямовані на попередження відкладення в кістках й інших органах плутонію шляхом резорбції з легенів. Проводиться щодобове введення пентацину або шляхом внутрішньовенних вливань (5-10 мл 5%-ого розчину), або чергуючи їх через день із 30-хвилинними інгаляціями цього препарату (0,1-0,2 г на пульмональну ділянку).

Завданням ІV етапу (після 30-ої доби) є перехоплення в крові плутонію, який резорбується з легенів і органів вторинного депонування, і видалення його з організму.

Рекомендується провести 4-6 курсів пентацинтерапії протягом 15-30 доби з інтервалами 0,5-1 мес (у перші 6 мес після інциденту), а надалі - з інтервалами в 1-2 міс. Доза пентацину при внутрішньовенному введенні 0,25-0,5 г/добу, при інгаляційному 0,1-0,2 г/добу.

Приклад 3. Передбачається надходження у рану ²³⁹Рu у кількості, що значно перевищує 0,1 допустимого вмісту (ДВ) у критичному органі – скелеті - для розчинних з'єднань, тобто 74 Бк (0,002 мкКі).

Основне завдання - попередження або обмеження нагромадження радіонукліда в органах вторинного депонування й можливо повне видалення його з місця первенногоо відкладення.

Лікувально-профілактичні заходи проводяться теж поетапно.

І етап (0-1 год) - потерпілий або його товариші повинні якнайшвидше накласти венозний джгут на ушкоджену кінцівку, рану закрити стерильною пов'язкою.

У медпункті негайно проводиться внутрішньовенне введення 10 мл стерильного 5%-ого розчину пентацину. Доцільно зрошувати рану 5%-им розчином пентацину (5-10 мл)або (при поверхневих ураженнях) накладення на 5 хв стерильної серветки, рясно змоченої цим комплексоном. Після зняття джгута рекомендовано промити рану 3%-им розчином перекису водню й одночасно, зміняючи тампони, провести первинну дезактивацію шкіри навколо рани. Після накладення асептичної пов'язки потерпілого необхідно терміново госпіталізувати.

На ІІ етапі (1-24 год) у стаціонарі після ретельного виміру радіоактивності рани вирішується питання про необхідність хірургічного втручання. При наявності в рані 0,1 і більше ДВ радіонукліда в тілі людини, тобто понад 74 Бк (0,002) мкКі), як це має місце в наведеному прикладі, висічення проводиться в більш ранні строки. При колотій рані показане повторне її висічення під дозиметричним контролем до повного очищення або зниження рівня активності нижче 74 Бк (0,002 мкКі).

Безпосередньо перед хірургічною обробкою потерпілому внутрівенно вводять 5-19 мл 5%-ого розчину пентацину.

Якщо рана була забруднена розчинними сполуками плутонію, призначається внутрішньовенне введення пентацину за схемою.

Необхідна ретельна радіометрія тіла постраждалого, виділень, а також перев'язочного матеріалу, інструментарію, рукавичок і рук хірурга.

Приклад 4. Відбулося попадання в організм через колоту рану альфа-активної речовини невідомого складу. Виникають труднощі, пов'язані із встановленням факту попадання альфа-активного нукліду в рану й кількісної оцінки інкорпорованої активності (величини попадання). Ці труднощі пов'язані з малим пробігом (близько 40 мкм) альфа-частинок ²¹⁰Ро, ²³⁹Рu і відсутністю в полонію гама-, альфа- і рентгенівського випромінювання, які б піддавались детектуванню.

Рекомендується почати з виміру активності в рані за допомогою установки типу “Плут-1”. Ці установки здійснюють виміри низькоенергетичного гама- і рентгенівського випромінювання сцинтиляційним детектором. У випадку виявлення активності - дії за прикладом 3.

Якщо активності не виявлена, варто припустити глибоке залягання тих же нуклідів або забруднення рани полонієм. В останньому випадку потрібна інформація може бути отримана непрямим шляхом: радіометричне дослідження всіх доступних проб - сеча; кров; кал; змиви з рани; пов'язки, зняті з рани; хірургічний інструментарій і ін.

У період нормальної експлуатації АЕС медичні установи здійснюють:

0. поточний санітарний нагляд і оптимізацію праці персоналу;

1. систематичний аналіз прогнозу ризику для даного конкретного регіону;

2. заходу щодо оптимізації попереджувальних медичних оглядів (періодичні цілеспрямовані медогляди, профілактичний відбір осіб деяких професій);

3. аналіз помилок, що мали місце, операторської діяльності й тп.;

4. санітарно-просвітню роботу серед персоналу й населення, що підвищує їх загальну санітарну культуру й готовність до участі в протиаварійних заходах;

5. ліквідацію й розслідування всіх ситуацій підвищеного опромінення окремих осіб з населення регіону джерелами іонізуючого випромінювання, а також при інших стихійних лихах і катастрофах.