Методичні рекомендації
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів.
Норма оборотних коштів – це відносний показник, який обчислюється у днях, відсотках, гривнях.
Норматив оборотних коштів установлюється в грошовому виразі і обчислюється на підставі кошторису витрат на виробництво, в якому показується вартість сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива та інших витрат, пов’язаних з випуском продукції.
Норматив оборотних коштів з сировини, матеріалів й покупних напівфабрикатів визначається за формулою:
(20)
де О – одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, грн;
N – норма оборотних коштів, днів.
Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі четвертого кварталу планового року, що як правило, має найбільший обсяг виробництва, за формулою:
(21)
де 90 – кількість днів у кварталі.
У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найбільшим обсягом виробництва.
Норма оборотних коштів з сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за формулою:
(22)
де ТРЗ – транспортний запас,
ПЗ – підготовчий запас,
ТЗ – технологічний запас,
СЗ – поточний (складський) запас,
ГЗ – гарантований (страховий) запас.
Транспортний запас – визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача.
Якщо сировина і матеріали надходять до споживача раніше за прибуття розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі), транспортний запас не встановлюється.
Підготовчий запас – це час для прийняття, розвантаження, складання матеріалів.
Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу.
Поточний запас залежить від частоти і рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. У норму оборотних коштів включається поточний запас у розмірі 50 % тривалості інтервалу між поставками.
Середній інтервал між поставками визначається:
(23)
де К – загальна кількість поставок даного виду матеріалів за звітний рік.
Гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні. Норма оборотних коштів на страховий запас встановлюється, як правило, в межах 50 % поточного запасу.
Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з формули:
(24)
де З – одноденні витрати за планом IV кв., грн.;
Д – тривалість виробничого циклу, днів;
К – коефіцієнт зростання витрат.
За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат визначається за формулою:
(25)
де А – витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;
Б – наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.
Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів визначаються за формулою:
(26)
де Со - сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів;
Рп - витрати, що проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами;
Рв – витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.
Норматив оборотних коштів для готової продукції:
(27)
де З – одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю, грн.;
Р – норма запасу оборотних коштів для готової продукції, днів.
Норма запасу оборотних коштів для готової продукції включає такі елементи:
час на комплектування виробів для поставки;
час на упаковку продукції;
час на оформлення і здачу платіжних документів у банк.
Розрахунок потреби оборотних коштів економічним методом.
Особливість полягає в тім, що обчислений методом прямого розрахунку норматив ділять на дві частини:
до I відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали і т. ін.;
до II включаються ті статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонту устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети і т. ін.
Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді.
Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50 % від зростання виробничої програми.
Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення обертання оборотних коштів.
Оцінка наявності та ефективності використання оборотних коштів проводиться за даними фінансової звітності підприємства з використанням наступних показників (табл. 3.6).
Таблиця 3.6