Методичні рекомендації

В Україні застосовуються три види непрямих податків:

1. акцизний податок (специфічний акциз);

2. податок на додану вартість (універсальний акциз);

3. ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Слід звернути увагу, що є особливості у визначенні бази (об’єкта) для обчислення (включення) окремих видів непрямих податків залежно від сфери діяльності, умов придбання товарів.

У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.

Акцизний податок

Акцизний податок, так само як і податок на додану вартість, є непрямим податком. Однак при формуванні ціни підакцизного товару, що продається, акцизний податок нараховується раніше, ніж ПДВ, і сума нарахованого акцизу включається в оборот для обчислення ПДВ, тобто підакцизні товари оподатковуються двічі: один раз акцизним податком, інший - ПДВ.

Акцизний податок, так само як і ПДВ, включається в ціну товару, що продається, у вигляді надбавки.

Суть акцизного податку полягає в тому, що він являє собою непрямий податок, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні та монопольні товари. Акцизний податок оплачується покупцями, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів.

Платниками акцизного податку є всі суб’єкти підприємницької діяльності, що виготовляють і реалізують або імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які ввозять товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних - їх митна вартість.

Ставки акцизного податку встановлюються у процентах та твердих розмірах. Тверді ставки встановлені в євро на одиницю товару чи певну величину його виміру.

Обчислення акцизного податку. Сума акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається платниками самостійно множенням об'єму відповідних видів товарів (оподатковуваного обороту), що продаються на встановлені ставки.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну.

Ввізне (імпортне) мито встановлюється у твердих ставках в ЄВРО з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до обороту з придбання імпортних товарів.

Слід звернути увагу, що при розрахунку акцизного податку при ввезені товару через митний кордон України до бази оподаткування не включається сума митних та комісійних зборів.

Порядок обчислення і сплати ПДВ. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг), та сумою податкового кредиту за звітний період.

Податкове зобов’язання являє собою загальну суму податку на додану вартість, що нарахована (одержана) платником податку і включена до ціни товару (робіт, послуг), які продаються в звітному (податковому) періоді. Для його визначення застосовується така формула:

∑ПДВ = (БО * 20) / 100, (16)

де БО – база оподаткування.

Визначення бази оподаткування відбувається прямим методом. Сутність цього методу полягає в тому, що підприємство, яке здійснює продаж вироблених товарів (робіт, послуг), визначає вільну (регулюючу) ціну без ПДВ відповідно до собівартості, прибутку, мита, акцизів, інших податків, які, згідно з законодавством України, включаються до вільної ціни (наприклад, до таких податків відносять збір від продажу паливно-мастильних матеріалів, податок з реклами та ін.), тобто база оподаткування (БО) визначається за формулою:

БО = (С + П) + МЗ + АЗ + ІП, (17)

де С - собівартість;

П - прибуток;

МЗ - митні збори;

АЗ - акцизний збір;

ІП - інші податки, що включаються до ціни.

При продажу ввезених (придбаних) товарів база оподаткування визначається за формулою:

БО = (МВ + ТВ + СВ + ІВ) + МЗ + АЗ + ІП, (18)

де МВ- митна вартість;

ТВ – транспортні витрати;

СВ – витрати по страхуванню до пункту перетину митного кордону України;

ІВ – інші витрати (брокерські, агентські, комісійні).

У всіх випадках продажу продукції (товарів, робіт, послуг) продавець – платник ПДВ – виписує податкову накладну встановленої форми у двох примірниках, в якій зазначається назва продавця, покупця, найменування, кількість та вартість одиниць товару, послуг без ПДВ, суми ПДВ та загальної суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податковий кредит визначається як 16,667% від суми придбаних підприємством товарів, робіт, послуг. Загальну суму податкового кредиту (∑ПК) можна визначити за формулою:

∑ПК = ∑ПДВт + ∑ПДВ_ОФ + ∑ПДВ_НА, (19)

∑ПДВ_Т, ∑ПДВ_ОФ, ∑ПДВ_НА - сума податку на додану вартість, що сплачена платником у складі вартості придбаних: товарів (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів у звітному періоді, відповідно.

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими ніж 3600 НМДГ протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням, а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку або зареєстровані як новостворені, до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподаткування операцій, подають податкову декларацію з податку на додану вартість за скороченою формою. Ця декларація подається до першого звітного періоду, в якому платником податку досягнуто обсяг оподаткування операцій у розмірі 3600 НМДГ.

Ставка ПДВ. Для об’єктів оподаткування ПДВ застосовується дві ставки: нульова та 20%. Згідно з Податковим Кодексом України вiд 02.12.2010  № 2755-VI (Остання редакція від 01.01.12) передбачено зниження ставки ПДВ з 01.01.14 до 17%.

До прямих податків, які сплачуються підприємствами України, належать:

1. податок на прибуток;

2. плата (податок) за землю;

3. податок із власників транспортних засобів;

4. податок на нерухоме майно (нерухомість) – у проекті.

Податок на прибуток підприємств. Господарюючі суб'єкти в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності вступають у взаємовідносини з різними ланками фінансово-кредитної системи і, передусім з бюджетом. Основним видом прямих податків, що сплачуються господарюючими суб'єктами до бюджету, є податок на прибуток.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом вирахування від валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань. При цьому валовий доход являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами без сум акцизного збору, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходом платника податку.

Порядок обчислення. Прибуток звітного періоду, що підлягає оподаткуванню по основній ставці, визначається у вигляді різниці між сумою скоригованого валового доходу та загальною сумою валових витрат (за винятком з них витрат, які за своїм змістом не є такими для підприємства) і амортизаційних відрахувань (за винятком тих, на суми яких вони зменшуються).

Згідно Податкового Кодексу України вiд 02.12.2010  № 2755-VI (Остання редакція від 01.01.12) розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» вступив у силу з 01.04.2011р.

Порядок обчислення та сплати. У 2011 р. платники податку на прибуток складають нарощуваним підсумком і подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: 2 квартал, 2-3 квартал, 2-4 квартал 2011 р. Таким чином, дані декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 р. (розраховані за старими правилами) не будуть відображені в декларації за другий квартал 2011 р.

Прибуток звітного періоду, що підлягає оподаткуванню по основній ставці, визначається у вигляді різниці між сумою скоригованого валового доходу та загальною сумою валових витрат (за винятком з них витрат, які за своїм змістом не є такими для підприємства) і мінус сума амортизаційних відрахувань (за винятком тих, на суми яких вони зменшуються).

Розрахована сума оподатковуваного прибутку обкладається податком за основною ставкою 23% з 01.04.2011 р.

З 01.01.12 р. ставка податку складає 21%,

З 01.01.13 р. ставка податку буде складати 19%,

З 01.01.14 р. ставка податку буде складати 16%.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - це прямий майновий податок, який нараховується і сплачується безпосередньо його платником у відповідності до чинного законодавства України.

Нарахування податку з наземних транспортних засобів і інших самохідних машин та механізмів здійснюється їх власниками - юридичними особами виходячи з кількості відповідного виду транспортних засобів, які є на балансі підприємства станом на 1.01 поточного року, їх сумарного об'єму циліндрів двигунів в кубічних сантиметрах, а для водних транспортних засобів - їх довжини, і встановлених ставок податку у гривнях з 100 см³ об'єму циліндрів двигуна, або з 100 см довжини водного транспортного засобу.

Для визначення суми податку за видами транспортних засобів і його загальної суми підприємства - юридичні особи складають спеціальний, затверджений податковим органом, розрахунок у трьох примірниках.

Плата (податок) за землю. У відповідності з Податковим кодексом використання землі в Україні є платним. Плата за землю є прямим податком на володіння й використання землі, стягується вона у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається у відповідності до грошової оцінки земель. При цьому грошова оцінка земельних ділянок проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах у відповідності до методики, розробленої Кабінетом Міністрів України.

Плата за земельні ділянки, грошової оцінки яких не встановлено, визначається від обсягу таких угідь і встановлених ставок податку. Ставки земельного податку, порядок нарахування і сплати цього податку встановлюється у законодавчому порядку.

Земельний податок нараховують і сплачують власники землі та землекористувачі, крім орендаторів. За земельні ділянки, надані в оренду, сплачується орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка знаходиться у власності або використанні, в тому числі і на умовах оренди.