Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1 Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу: Дивідендна політика.

2 Написати есе «Формування та вибір дивідендної політики сучасної корпорації».

Питання для самоконтролю

1. Які чинники впливають на дивіденду політику?

2. В чому полягає сутність політики стабільних дивідендів?

3. Який існує потенційний взаємозв’язок рішень про дивіденди і рішень про інвестиції?

4. Які чинники впливають на вибір між внутрішніми і зовнішніми джерелами фінансування?

5. Який існує взаємозв'язок між дивідендною і фінансовою політикою?

6. В чому полягає взаємозв’язок фінансових і інвестиційних рішень? Як цей зв’язок впливає на вибір інвестиційних проектів?

7. Який вплив дивідендної політики на курс акцій?

8. Як розраховують коефіцієнт стійкого економічного росту?

9. Які аспекти фондового ринку розглядаються при фундаментальному аналізі?

10. Якою є ключова мета дивідендної політики?

11. Який орган приймає рішення про виплату дивідендів в акціонерному товаристві?

12. За допомогою яких показників аналізують ефективність обраної дивідендної політики?

Бібліографічний список

[20], [22], [23], [25], [31], [33]

ТЕМА 8. Емісійна політика корпорації

Мета : поглибити знання щодо вибору емісійної політики корпорації.

План вивчення теми

1. Сутність емісійної політики корпорації.

2. Процедура здійснення емісії.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Сутність емісійної політики корпорації та етапи її розробки

Емісійна політика корпорації включає широкий спектр організаційно-технічних, інформаційних, консультаційних і інших процедур, що входять до сфери діяльності фінансового директора. Дана політика обмежена тільки випуском акцій як основного джерела формування статутного (акціонерного) капіталу корпорації на фондовому ринку. Емісія корпоративних облігацій належить до управління залученим капіталом.

Розробка ефективної емісійної політики включає ряд етапів.

Перший етап: вивчення можливостей ефективного розміщення емісії акції, що передбачається, (якщо акціонерне товариство потребує додаткового притоку власного капіталу) можна здійснювати на основі попереднього аналізу кон’юнктури фондового ринку і оцінки інвестиційної привабливості своїх акцій.

Другий етап: визначення мети емісії. Виходячи з високої вартості власного капіталу, одержаного з зовнішніх джерел, цілі емісії мають бути достатньо обґрунтованими з позицій майбутнього розвитку емітента і можливостей вагомого підвищення курсової вартості його цінних паперів.

Третій етап: визначення обсягу емісії. При встановленні обсягу емісії доцільно виходити з раніше розрахованої потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок зовнішніх джерел.

Четвертий етап: встановлення номіналу, видів і кількості емітованих акцій. Кількість і номінальна вартість розміщених акціонерами акцій фіксується у статуті корпорації.

П’ятий етап: оцінка вартості залученого акціонерного капітал. Таку оцінку здійснюють за двома параметрами:

• прогнозним рівнем дивідендів, виходячи з обраного типу дивідендної політики;

• витратам з випуску і розміщення акцій.

Розраховану вартість залученого акціонерного капіталу порівнюють з його фактичною середньозваженою вартістю (WACC) і середнім рівнем процентної ставки на ринку позикового капітал. Лише після цього приймають остаточне рішення про емісію акцій.

Шостий етап: вивчення ефективних форм гарантованого розміщення цінних паперів (underwriting – „андеррайтинг”). Відкрите розміщення акцій, як правило, здійснюють як правило за допомогою фінансового посередника (ділера), який організує первинну реалізацію цінних паперів емітента на фондовому ринку. У ролі ділерів виступають комерційні і інвестиційні банки, інвестиційні фонди і компанії.

Емісійна політика корпорації спрямована на швидке і максимально вигідне залучення додаткового акціонерного капіталу для цілей її розвитку й закріплення позицій на товарному і фінансовому ринках.