2. Головні напрямки розробки фінансової стратегії управління фінансами корпорації

При розробці ефективної системи управління фінансами постійно виникають проблеми гармонізації розвитку інтересів корпорації, наявності достатнього обсягу грошових ресурсів і збереження високої платоспроможності.

Виходячи з тривалості періоду і характеру вирішуваних завдань фінансова політика класифікується на фінансову стратегію і тактику.

Фінансова стратегія розробляється відповідно до глобальними завданнями соціально-економічної стратегії корпорації. Вона являє собою довгострокову фінансову політику. У процесі її розробки прогнозуються основні тенденції розвитку фінансів, формується концепція використання, намічаються принципи фінансових відносин з державою (податкова політика) і партнерами (постачальниками, покупцями, кредиторами, інвесторами, страховиками та ін.)

Стратегія передбачає вибір альтернативних шляхів розвитку корпорації. При цьому використовуються прогнози, досвід та інтуїція фахівців (менеджерів) для мобілізації фінансових ресурсів на досягнення поставлених цілей. З позиції стратегії формуються конкретні цілі і завдання виробничої та фінансової діяльності та приймаються оперативні управлінські рішення.

До найважливіших напрямках розробки фінансової стратегії корпорації належать:

• аналіз і оцінка фінансово-економічного стану;

• розробка облікової і податкової політики;

• вироблення кредитної політики;

• управління основним капіталом і амортизаційна політика;

• управління оборотними активами і кредиторською заборгованістю;

• управління позиковими коштами;

• управління поточними витратами, збутом продукції і прибутком;

• цінова політика;

• вибір дивідендної та інвестиційної політики;

• оцінка досягнень корпорації та його ринкової вартості.

Однак вибір тієї чи іншої стратегії не гарантує отримання прогнозованого ефекту (доходу) через вплив зовнішніх факторів, зокрема стану фінансового ринку, податкової, митної, бюджетної та грошово-кредитної політики держави.

Складовою частиною фінансової стратегії є перспективне фінансове планування, орієнтоване на досягнення основних параметрів діяльності корпорації: обсяг і собівартість продажів, прибуток, рентабельність, фінансова стійкість і платоспроможність.

Фінансова тактика спрямована на вирішення більш приватних завдань конкретного етапу розвитку корпорації шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових зв'язків, перерозподілу грошових ресурсів між видами витрат і структурними підрозділами. При відносно стабільної фінансової стратегії фінансова тактика повинна відрізнятися гнучкістю, що викликається зміною ринкової кон'юнктури (попиту і пропозиції на ресурси, товари, послуги і капітал). Стратегія і тактика фінансової політики тісно взаємопов'язані. Правильно вибрана стратегія створює сприятливі можливості для вирішення тактичних завдань.

Фінансову політику корпорації повинні здійснювати професіонали - головні фінансові менеджери (директори), які володіють всією інформацією про стратегію і тактику організації.

Для прийняття управлінських рішень вони використовують інформацію, наведену в бухгалтерській і статистичній звітності в оперативному фінансовому обліку, яка служить головним джерелом даних для визначення показників, що застосовуються у фінансовому аналізі та внутрішньофірмовому плануванні грошових потоків.

Внутріфірмове фінансове планування включає розробку наступних оперативних документів (на місяць, квартал, рік):

• бюджету доходів і витрат по підприємству в цілому і по його філіям, якщо вони є;

• бюджету по балансовому листу (прогнозу балансу активів і пасивів по найважливішим статтям);

• капітального бюджету.

Фінансовий аналіз включає наступні ланки:

1) оцінку фінансових можливостей для визначення стратегічних цілей;

2) розподіл і оцінку ефективності руху грошових потоків за сферами діяльності (поточна, інвестиційна та фінансова) виходячи із стратегії виробництва і продажів;

3) визначення додаткової потреби у фінансових ресурсах та каналів їх надходження (банківський кредит, лізинг, товарний кредит і т.д.);

4) трансформацію грошових ресурсів у форму, яка наочно показує фінансові можливості корпорації, що відображається у звітності;

5) оцінку ефективності прийнятих фінансових і інвестиційних рішень через показники фінансової стійкості, платоспроможності, прибутковості ділової та ринкової активності організації.

Фінансову політику корпорації не можна розглядати у відриві від фінансової політики держави - сукупності заходів, спрямованих на акумулювання фінансів з метою вирішення загальнонаціональних соціально-економічних і політичних завдань. Зовнішня, макроекономічне середовище організації завжди сильніше впливає на господарську діяльність, ніж внутрішня, мікроекономічна середовище. Тому від пріоритетів державної фінансової політики, її обґрунтованості і реальності значною мірою залежить фінансова політика корпорації.

Державна фінансова політика може створювати більш-менш сприятливі умови для господарського процесу.

Після переходу до ринку корпорації знайшли значну автономність і самостійність, при всьому тому діяльність їх як і раніше багато в чому визначається державною фінансовою політикою і залежить від неї. У цьому сенсі фінансову політику корпорації слід розглядати як динамічну категорію. Вона змістовно змінюється під впливом змін фінансової політики, що проводиться державою та місцевими органами державного управління.