Фразеологізми і практика їх уживання у діловому стилі

Визначення фразеології. Вільні й стійкі словосполучення. Характеристика стійких словосполучень (вони не мають самостійного значення, складаються з одних компонентів, вживаються без доповнень). Відмінність фразеологізмів від слів і морфем. Типи фразеологізмів (фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення). Джерела фразеології. Особливості вживання фразеологізмів у діловій мові.

Фразеологія (від гр. фразіс – “вираз” і логос – “вчення”) – це сукупність стійких виразів мови, а також наука, яка вивчає ці вирази.

У мовленні слова, як правило, не вживаються ізольовано. Вони входять до певних словосполучень, які можуть створюватися без якихось обов’язкових умов, з безліччю варіантів (спілкуватись українською мовою, тепла погода), і до зовсім інших словосполучень, які не можуть існувати без жорстко визначених компонентів (собі на умі, біла ворона).

Перший тип – це вільні словосполучення, які легко вступають у взаємодію з будь-якими словами у реченні і створюються за індивідуальними моделями мовця. Слова у таких словосполученнях зберігають своє окреме значення.

Другий тип – стійкі словосполучення, або фразеологічні звороти. Вони не розпадаються на частини і мають смислову єдність, тобто:

1. Окремі слова в них не мають самостійного лексичного значення – усе словосполучення дорівнює окремому слову і є його синонімом: здобути перемогу – перемогти, собі на умі – хитрий, пустити червоного півня – підпалити, клювати носом – дрімати. Крім цього у складі таких словосполучень кілька слів може виражати одне поняття, наприклад, колінчатий вал (тут слова два, а поняття одне).

2. Стійкі словосполучення складаються з одних компонентів. Будь-яка заміна окремого слова руйнує цілісне значення виразу. Наприклад, фразеологічний зворот пустити червоного півня не може існувати у такому ж значенні з компонентами пустити червоного гусака або пустити білого півня.

3. До фразеологізмів не можуть додаватися нові слова без зміни лексичного значення. Порівняйте: прикусити язика і дуже прикусити язика.

Фразеологізми певною мірою можна сприймати як слово. Як і слова, стійкі словосполучення можуть мати синоніми (клювати носом – дрімати, засинати), виходити з ужитку, перетворюватися в історизми чи архаїзми (іду на Ви), поповнюватися неологізмами з інших мов і культур (вавилонське стовпотворіння, ахіллесова п’ята, прокрустове ложе) і бути еквівалентом однієї частини мови (нести ахінею – дієслово).

Проте ототожнювати фразеологізми зі звичайними словами не можна.

По-перше, вони мають різну структуру й форми вживання: фразеологізми складаються зі слів, а слова з морфем.

По-друге, окреме слово у складі фразеологізмів може виражати самостійне лексичне значення, а компоненти слова самостійного значення не мають.

По-третє, морфеми розташовані у слові у стійкому порядку (префікс, корінь, суфікс, закінчення), а компоненти більшості фразеологізмів можна переставляти (набрати в рот води і набрати води в рот або в рот води набрати).

Остання характеристика свідчить про те, що ступінь залежності цілісного значення фразеологічного сполучення від кожного із компонентів різний. За цією ознакою стійкі словосполучення поділяються на три класи:

1. Фразеологічні зрощення (ідіоми). У них зміст виразу ніяк не співвідноситься зі значенням слів, що входять до його складу (погріти руки, залишитись з носом). Ось чому компоненти зрощень іншою мовою не перекладаються. Наприклад, значення українського виразу замилювати очі можна передати російською мовою тільки як втирать очки. З цього приводу відомий англійський вчений Джон Бернар згадує, як комп’ютер переклав російською мовою англійський фразеологізм З очей – з думок як Не видно, ідіот, хоча треба було б С глаз долой, из сердца вон.

2. Фразеологічні єдності. У цьому типі фразеологізмів загальний зміст можна зрозуміти, виходячи зі значення головного слова: Тримати язик за зубами; Попасти пальцем у небо; Накивати п’ятами. Фразеологічні єдності відрізняються від ідіом більшою самостійністю компонентів, вони ширші за обсягом і різноманітні за будовою, ось чому сюди часто відносять прислів’я і приказки, наприклад: Чи так, чи не так, а не буде з риби рак; Вискочив, як Пилип з конопель; Дівка заплетена, а хата не метена.

3. Фразеологічні сполучення. У них кожний із компонентів відрізняється самостійним лексичним значенням, але замкнутий тип зв’язку не дозволяє віднести їх до вільних словосполучень. Наприклад, можна сказати червоніти від сорому, але аж ніяк не від горя або радості. Проте у сполученнях окремі компоненти можна замінювати синонімами: людина відваги і людина хоробрості; очима водити і очима лупати. До фразеологічних сполучень відносять і термінологічні, частіше двокомпонентні словосполучення, які утворюють одне поняття: колінчатий вал, кривошипний механізм тощо.

Переважна більшість фразеологізмів походять з народної мови. Це передусім різноманітні прислів’я і приказки національної мови (Голодний з’їсть і холодне; Брав пан, забрали й пана), іншомовні стійкі словосполучення і прислів’я (убити час; апетит приходить під час їжі – з французької мови; тут собака заритий – з німецької мови), міфологічні, біблійні чи євангельські вислови (розрубати ґордіїв вузол; прокрустове ложе; випити чашу до дна; берегти як зіницю ока; Содом і Гоморра), вирази письменників, поетів, видатних політичних діячів, філософів: Троянда й виноград – красиве і корисне (М.Т.Рильський); Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); Бути чи не бути? (В.Шекспір).

Фразеологічні багатства української мови відбивають вікову мудрість народу, тому вони є активним засобом людського мислення. В усному діловому спілкуванні (бесіді, публічній промові, лекції, дискусії) їх роль надзвичайна. В окремих випадках вони використовуються, щоб наголосити на якомусь факті, підкреслити щось, а найчастіше – як засіб образного мислення й вираження певного значення, що надає мові емоційного забарвлення, а діловому публічному виступу – переконливості. У професійній мові, зокрема, набувають забарвлення фразеологізми при розвитку переносних значень слів: грати першу скрипку, виводити на арену, проковтнути піґулку.

Зовсім інша ситуація з уживанням фразеологізмів у писемній формі ділового й наукового стилів. Тут не може бути ніякої суб’єктивної забарвленості, емоційності й метафоричності, тому в офіційних документах і наукових працях можуть вживатися лише термінологічні сполучення із третього типу фразеологізмів (фразеологічні сполучення). Наприклад, у діловій мові: з метою, відповідно до, в порядку, по лінії, згідно з, брати до уваги, доказ від супротивного, здати в експлуатацію, головний стрижень, до відома, опанування методами, удосконалення методів, звернутися на адресу, незважаючи на; у науковому стилі: клапан серця, корона сонця, втомленість металу, дозрілість металу, злива космічних часток, лавина часток, злітна доріжка, вібраційний ґрохот та ін. Надмірне цитування, зловживання штампованими канцелярськими зворотами типу загострити питання, на сьогоднішній день іноді недоречні й небажані.