Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
украинский / УКР МОВАТеор_я 3к.doc
Скачиваний:
285
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
943.1 Кб
Скачать

Питання для самоконтролю

  1. Дайте визначення лексикології і слову як її основній одиниці.

  2. Схарактеризуйте поняття “полісемія”, “омонімія”, “синонімія”, “антонімія”, “ паронімія”.

  3. Наведіть найбільш складні приклади вживання багатозначних слів, омонімів, синонімів, антонімів і паронімів у діловому мовлення.

  4. Опишіть історичні зміни у складі української лексики на прикладах архаїзмів, історизмів і неологізмів.

  5. Сформулюйте основні вимоги до вживання термінологічної і професійної лексики у практиці ділового мовлення.

  6. Дайте характеристику фразеології і поясніть специфіку її вживання у діловому мовленні.

  7. Опишіть значення етимології у діловому мовленні на прикладах функціонування іншомовних географічних назв або назв місяців в українській і російській мовах.

Література Основна

  1. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с.

  2. Мозговий В.І. Ділова мова у професійному спілкуванні. Навчальний посібник. – Донецьк: Альфа, 2004. – 286 с., 39 табл.

  3. Мозговий В.І. Ділова українська мова в державному управлінні. Курс професійного спілкування. – Донецьк: Технопарк ДонДТУ «УНІТЕХ», 2005. – 584 с., 42 табл.

  4. Мозговий В.І. Українська мова мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. Видання 3-є, перероблене та доповнене. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 592 с.

  1. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 480 с.

Додаткова

  1. Бурячок Андрій. Про зміни та доповнення в третьому й четвертому виданнях “Українського правопису” (1990 р., 1993 р.) // Українська мова і література в школі. – 1993. – №5-6, с.40-48.

  2. Вергазова Л.Г. Практикум з перекладу для студентів економічних спеціальностей. – Донецьк: ДонНТУ, 2003. – 102 с.

  3. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищих та середніх спеціальних навчальних закладів. – 3-є видання, переробл. і допов. – К.: А.С.К., 2002. – 400 с.

  4. Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1998.– 257 с.

  5. Ділова українська мова: Навч. посіб. / О.Д.Горбул, Л.Г.Галузинська, Т.І.Ситник, С.А.Яременко: За ред. О.Д.Горбула. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 226 с.

  6. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – 384 с.

  7. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Писемне та усне ділове спілкування. – К.: Вища школа, 1977.– 294 с.

  8. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992.– 279 с.

  9. Козачук Г.О. Українська мова: Практикум. – К.: Вища школа, 1991. – 397 с.

  10. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 304 с.

  11. Лобода В.В., Скуратівський Л.П. Українська мова в таблицях: Довідник. – К.: Вища школа, 1993. – 239 с.

  12. Любивець Л.П. Ділові папери. – К.: Рад. шк., 1981. – 78 с.

  13. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. – К.: Наукова думка, 1981. – 140 с.

  14. Мозговий В.І. Ім’я як катеґорія права. // Материалы научно-практической конференции «Пролемы экономического и социального развития в условиях мирового кризиса». – Донецк, Донецкий национальный технический университет, 2009, с.223-228.

  15. Молдованов М.І., Сидорова І.М. Сучасний діловий документ. – К.: Техніка, 1992. – 399 с.

  16. Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тис. слів / С.Я.Єрмоленко, В.І.Єрмоленко, К.В.Ленець, Л.О.Пустовіт. – К.: Довіра, 1996. – 797 с.

  17. Орфографічний словник української мови / За ред. С.І. Головащука і В.М. Русанівського. – К.: Наукова думка, 1975. – 856 с.

  18. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К.: Либідь, 1998.– 294 с.

  19. Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. – К.: Радянська школа, 1969. – 255 с.

  20. Російсько-український словник: Близько 37 тис. слів / Д.І.Ганич, І.С.Олійник. – К.: Радянська школа, 1976. – 880 с.

  21. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Ін-т української мови – стереотип. вид. – К: Наукова думка, 2003. – 240 с.

  22. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С.П.Бибик, І.М.Михно, Л.О.Пустовіт, Г.М.Сюта. – К: Довіра: УНВЦ “Рідна мова”, 1997. – 399 с.

Законодавчі та нормативно-правові акти органів державної влади з питань вивчення дисципліни

  1. Закон “Про мови в Українській РСР” // Вісник Верховної Ради України. – 1989. – №45. – Ст. 631 (зміни і доповнення: 1995. - №13. – Ст. 85 (7).).

  2. Закон України “Про національні меншини” // Вісник Верховної Ради України. – 1992. – №36.

  3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

  4. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.

  5. Модернізація вищої школи і Болонський процес // Освіта України. 2004. – № 60-61, 10 серпня. – с.7-11.

1 Звук [’е] в українській мові може існувати тільки в історичному контексті на місці звукосполучення “йе” між голосними, наприкінці слова (по-третє) або в деяких власних назвах іншомовного (у тому числі російського) походження (Мєшков, Малєєв), про що мова буде йти далі (див. “Принципи передачі власних назв російського походження”).

2 М’який знак у функції розділення може вживатися при передачі нетипової для українців вимови після м’яких приголосних [д’], [т’], [з’], [с’], [л’], [н’] перед буквами я, ю, є, ї, йо (див. “Особливості роздільної вимови і вживання апострофа”) у словах іншомовного (у тому числі російського) походження: адью, бульйон, віньєтка, Віньї, Д’Артаньян, Дементьєв, Дьяков, каньйон, компаньйон, кондотьєр, марсельєза, Ньютон, Севілья, Фетьйо, (але: компютер, “Бюті центр”, Помяловський, де вимова попередніх звуків тверда; Дяченко, бо цією вимовою підкреслюється національна (українська) ідентифікація власної назви).

140