- •Державний вищий навчальний заклад
- •Стартовий модуль
- •Походження і функціонування мови
- •Національна мова і мовна політика
- •Походження і функціонування української національної мови
- •Характеристика усної і писемної форм мовлення
- •Стилі мовлення. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів
- •Зразок конфесійного стилю
- •Зразок розмовного (розмовно-побутового) стилю
- •Зразок публіцистичного стилю
- •Зразок художнього стилю
- •Зразок наукового стилю
- •Зразок ділового стилю
- •Поняття про документ. Класифікація і вимоги до документів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2 особливості української і російської мовних систем і професійне спілкування
- •Фонетичні особливості
- •Графічні особливості
- •Граматичні особливості
- •Лексичні особливості
- •Питання для самоконтролю
- •Основний модуль
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.
- •Статус власних назв і мовна політика
- •Принципи передачі власних назв російського походження
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3 морфологія і правопис
- •Поняття граматики і характеристика її основних розділів
- •Уживання складних слів, абревіатур і графічних скорочень при діловому спілкуванні
- •Способи словотвору і вживання деяких афіксів при діловому спілкуванні
- •Загальна характеристика частин мови
- •Морфологія вивчає не тільки будову слова і способи словотвору, а й класи слів за їх будовою, формами словозміни і загальним катеґоріальним значенням. Ці класи слів називаються частинами мови.
- •Специфіка вживання частин мови при діловому спілкуванні
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4 синтаксис і пунктуація професійного спілкування
- •Синтаксис словосполучень і класифікація членів речення
- •Синтаксис речень і їх класифікація
- •Значення і функції розділових знаків
- •Синтаксичні засоби досягнення переконливості професійного спілкування
- •Питання для самоконтролю
- •Поглиблений модуль особливості усної форми професійного спілкування
- •Тема 1.
- •Службовий мовний етикет усної форми ділового спілкування
- •Особливості приватного ділового спілкування
- •Особливості публічного ділового спілкування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2 лексика і фразеологія професійного спілкування
- •Лексикологія як наука. Багатозначні слова, омоніми, синоніми, антоніми й пароніми
- •Історичні зміни у складі української лексики. Практика вживання архаїзмів, історизмів, неологізмів, термінологічної і професійної лексики
- •Фразеологізми і практика їх уживання у діловому стилі
- •Значення етимології. Труднощі вживання іншомовних власних назв
- •Значення етимології. Уживання назв місяців і народна аґрокультура
- •Питання для самоконтролю
- •Література Основна
Питання для самоконтролю
Дайте визначення лексикології і слову як її основній одиниці.
Схарактеризуйте поняття “полісемія”, “омонімія”, “синонімія”, “антонімія”, “ паронімія”.
Наведіть найбільш складні приклади вживання багатозначних слів, омонімів, синонімів, антонімів і паронімів у діловому мовлення.
Опишіть історичні зміни у складі української лексики на прикладах архаїзмів, історизмів і неологізмів.
Сформулюйте основні вимоги до вживання термінологічної і професійної лексики у практиці ділового мовлення.
Дайте характеристику фразеології і поясніть специфіку її вживання у діловому мовленні.
Опишіть значення етимології у діловому мовленні на прикладах функціонування іншомовних географічних назв або назв місяців в українській і російській мовах.
Література Основна
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с.
Мозговий В.І. Ділова мова у професійному спілкуванні. Навчальний посібник. – Донецьк: Альфа, 2004. – 286 с., 39 табл.
Мозговий В.І. Ділова українська мова в державному управлінні. Курс професійного спілкування. – Донецьк: Технопарк ДонДТУ «УНІТЕХ», 2005. – 584 с., 42 табл.
Мозговий В.І. Українська мова мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. Видання 3-є, перероблене та доповнене. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 592 с.
Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 480 с.
Додаткова
Бурячок Андрій. Про зміни та доповнення в третьому й четвертому виданнях “Українського правопису” (1990 р., 1993 р.) // Українська мова і література в школі. – 1993. – №5-6, с.40-48.
Вергазова Л.Г. Практикум з перекладу для студентів економічних спеціальностей. – Донецьк: ДонНТУ, 2003. – 102 с.
Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищих та середніх спеціальних навчальних закладів. – 3-є видання, переробл. і допов. – К.: А.С.К., 2002. – 400 с.
Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1998.– 257 с.
Ділова українська мова: Навч. посіб. / О.Д.Горбул, Л.Г.Галузинська, Т.І.Ситник, С.А.Яременко: За ред. О.Д.Горбула. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 226 с.
Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – 384 с.
Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Писемне та усне ділове спілкування. – К.: Вища школа, 1977.– 294 с.
Коваль А.П. Ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992.– 279 с.
Козачук Г.О. Українська мова: Практикум. – К.: Вища школа, 1991. – 397 с.
Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 304 с.
Лобода В.В., Скуратівський Л.П. Українська мова в таблицях: Довідник. – К.: Вища школа, 1993. – 239 с.
Любивець Л.П. Ділові папери. – К.: Рад. шк., 1981. – 78 с.
Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. – К.: Наукова думка, 1981. – 140 с.
Мозговий В.І. Ім’я як катеґорія права. // Материалы научно-практической конференции «Пролемы экономического и социального развития в условиях мирового кризиса». – Донецк, Донецкий национальный технический университет, 2009, с.223-228.
Молдованов М.І., Сидорова І.М. Сучасний діловий документ. – К.: Техніка, 1992. – 399 с.
Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тис. слів / С.Я.Єрмоленко, В.І.Єрмоленко, К.В.Ленець, Л.О.Пустовіт. – К.: Довіра, 1996. – 797 с.
Орфографічний словник української мови / За ред. С.І. Головащука і В.М. Русанівського. – К.: Наукова думка, 1975. – 856 с.
Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К.: Либідь, 1998.– 294 с.
Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. – К.: Радянська школа, 1969. – 255 с.
Російсько-український словник: Близько 37 тис. слів / Д.І.Ганич, І.С.Олійник. – К.: Радянська школа, 1976. – 880 с.
Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Ін-т української мови – стереотип. вид. – К: Наукова думка, 2003. – 240 с.
Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С.П.Бибик, І.М.Михно, Л.О.Пустовіт, Г.М.Сюта. – К: Довіра: УНВЦ “Рідна мова”, 1997. – 399 с.
Законодавчі та нормативно-правові акти органів державної влади з питань вивчення дисципліни
Закон “Про мови в Українській РСР” // Вісник Верховної Ради України. – 1989. – №45. – Ст. 631 (зміни і доповнення: 1995. - №13. – Ст. 85 (7).).
Закон України “Про національні меншини” // Вісник Верховної Ради України. – 1992. – №36.
Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
Модернізація вищої школи і Болонський процес // Освіта України. 2004. – № 60-61, 10 серпня. – с.7-11.
1 Звук [’е] в українській мові може існувати тільки в історичному контексті на місці звукосполучення “йе” між голосними, наприкінці слова (по-третє) або в деяких власних назвах іншомовного (у тому числі російського) походження (Мєшков, Малєєв), про що мова буде йти далі (див. “Принципи передачі власних назв російського походження”).
2 М’який знак у функції розділення може вживатися при передачі нетипової для українців вимови після м’яких приголосних [д’], [т’], [з’], [с’], [л’], [н’] перед буквами я, ю, є, ї, йо (див. “Особливості роздільної вимови і вживання апострофа”) у словах іншомовного (у тому числі російського) походження: адью, бульйон, віньєтка, Віньї, Д’Артаньян, Дементьєв, Дьяков, каньйон, компаньйон, кондотьєр, марсельєза, Ньютон, Севілья, Фетьйо, (але: комп’ютер, “Б’юті центр”, Пом’яловський, де вимова попередніх звуків тверда; Дяченко, бо цією вимовою підкреслюється національна (українська) ідентифікація власної назви).