Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
украинский / УКР МОВАТеор_я 3к.doc
Скачиваний:
191
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
943.1 Кб
Скачать

Питання для самоконтролю

  1. Дайте визначення поняттям “мова” і “мовлення”.

  2. Проаналізуйте основні теорії походження мови і схарактеризуйте її соціальні функції.

  3. Дайте визначення поняттю “національна мова” і проілюструйте особливості функціонування української мови у зв’язку з мовною політикою.

  4. Дайте характеристику усній і писемній формам мовлення.

  5. Дайте визначення поняттю “стилі мовлення” і коротко схарактеризуйте кожний з них.

  6. Схарактеризуйте науковий і діловий стилі мовлення і сформулюйте основні вимоги до мови документів.

  7. Схарактеризуйте типи документів і визначте вимоги до їх складання.

Тема 2 особливості української і російської мовних систем і професійне спілкування

Практичне користування українською мовою свідчить про те, що більшість фонетичних, лексичних і граматичних помилок у сучасному усному і писемному спілкуванні з’являються при поверховому погляді на її систему, яка нібито збігається з відповідною системою російської мови. Не заперечуючи взаємопроникнення двох мов, зауважимо, що воно має не тільки позитивне значення (процес збагачення), але й призводить до неґативних наслідків, які не дають змоги адекватно оцінювати висловлювання, а тим більше діловий текст.

Ось чому, щоб виконувалися головні вимоги до мови ділового стилю (об’єктивність, лоґічність, переконливість, доказовість, ясність викладу і точність опису), треба перш за все усвідомити особливості двох споріднених мовних систем (української та російської) на рівні фонетики, графіки, граматики й лексики.

Фонетичні особливості

Визначення фонетики. Поняття голосних і приголосних, дзвінких, глухих і сонорних, твердих і м’яких звуків. Специфіка української вимови (відсутність редукції і неоглушеність дзвінких приголосних). Принципи українського правопису, пов’язані з фонетичними особливостями. Вплив української вимови на орфографію (правопис префіксів без-, роз-, перед-, через-, від- і префікса з-). Вимова і правопис “и, і” після “г, к, х”. Значення знань про особливості української фонетики для практики усного і писемного спілкування.

Фонетика – це розділ мовознавства, який вивчає звуки мовлення, інтонацію, склади і наголос. Але основним його об’єктом є звуки. Звуки в українській мові поділяються на голосні, які складаються з голосу (а, о, у, е, и, і) і приголосні. Останні складаються з шуму (глухі звуки п, т, х, с, ш, к, ц, ч, ф), з шуму і голосу (дзвінкі звуки б, в, д, г, [ґ], з, ж, дз, дж) або з голосу і шуму (сонорні звуки, які не мають глухих пар: [ў] (кро[ў]), м, н, л, р, й). Крім цього, приголосні звуки можуть бути твердими і м’якими: [п] – [п’], [б] – [б’], [т] – [т’], [д] – [д’], [с] – [с’], [з] – [з’] та ін.

Для української мови, де письмо є звуковим, знання фонетики має виключне значення. Її фонетична система характеризується майже повною відсутністю кількісних або якісних змін ненаголошених голосних (так званої редукції: від лат. "редукціо”, що означає “зміна”) і неоглушеністю дзвінких приголосних. Іншими словами, в українській мові наголос і позиція, як правило, не впливають на характер вимови. Ось чому в українській мові ми вимовляємо і пишемо вода, дуб, розбити (або пишемо розчистити), а в російській мові пишемо вода, дуб, а читаємо вад`а, [дуп], вимовляємо і пишемо разбить, але расчистить. Це викликає, зокрема, підвищену звучність української мови і появу великої кількості відкритих складів (порівняйте: рос. мёд [м’от] – укр. мед [мед], говорим – укр. говоримо; рос. ходить – укр. ходити; рос. первичной материейукр. первинною матерією тощо).

Названі особливості є основою для формування сучасних орфоепічних норм (правил української вимови) і принципів українського правопису. Українська орфоепія характеризується повною, чіткою і ясною вимовою більшості звуків, а українська орфографія базується на пріоритетності фонетичного принципу правопису (на відміну від російської мови, де на правопис впливає передусім морфологія).

До найголовніших винятків відноситься:

– нечітка вимова голосних звуків [е] – [и] у ненаголошеному складі, де е зберігається лише на письмі, а у вимові перетворюється в [еи] (весна [веисн`а]);

– розмита вимова голосних звуків [и] – [і] після г, к, х (який, якій [якиій]);

– вимова приголосних звуків [г], [з], які можуть оглушуватися перед наступним глухим (вогко [в`охко], безсердечний [бес:еирд`ечний]).

У таких випадках необхідно користуватися морфологічним принципом правопису, наприклад:

1) у прислівниках у кінці слова пишеться тільки , бо це суфікс (як і в суфіксах інших частин мови: тільки, по-київськи; перевіряючи документи…; Рєзник); у прикметниках чоловічого роду фіксується закінчення -ий (київський проспект), а у відмінкових закінченнях жіночого роду – -ій (київській вулиці); в іменниках у множині називного відмінка або у родовому відмінку однини після г, к, х пишеться закінчення (що? – руки, ноги; кого? – Сороки Ольги), а з’являється в результаті чергування у давальному і місцевому відмінках іменників жіночого роду (кому?, чому? – Сороці Ользі; руці, нозі);

2) у префіксах роз-, без-, від-, через-, над-, під- кінцевий звук завжди фіксується як дзвінкий (розчистити, розігріти, безпечний, безвідповідальний, черезмірний, черезсмужжя, підсилити тощо), проте префікс з- перед к, п, т, ф, х переходить у варіант с-: збити, зчистити, але спитати, схвалити, стверджувати (правило “кафе “Птах”).

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.