Способи словотвору і вживання деяких афіксів при діловому спілкуванні

Способи афіксального словотворення (префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, префіксально-суфіксальний, префіксально-постфіксальний). Правопис префіксів пре-, при-, прі- залежно від лексичного значення. Розрізнення частки і префікса не (частка не заперечує; префікс не- у складі слова констатує факт). Розрізнення суфіксів дієприслівників -учи, -ючи, -ачи, -ячи (контролюючи процес зміцнення державної влади,…) від дієприкметників (контролюючі органи державної влади). Правила переносу слів залежно від поділу на склади або морфеми (міськ-ви-кон-ком).

Правопис афіксів у практиці професійного спілкування залежить від їхнього значення й визначення способу словотвору.

До афіксального словотворення належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний і похідні від них способи.

1. Префіксальний. За допомогою цього способу утворюються слова однієї частини мови: бігти – прибігти, йти – зайти.

2. Суфіксальний. За допомогою суфіксів утворюються, як правило, слова різних частин мови: місто – міський, держава – державний, поле - польовий (але: трактор – тракторист; білий – біленький, білесенький, білісінький).

3. Постфіксальний. Цим способом утворюються нові дієслова з додаванням до них постфікса -ся: купати – купатися, бороти – боротися, додавати – додаватися.

4. До похідних афіксальних способів словотворення належать префіксально-суфіксальний (стіл – настільний) і префіксально-постфіксальний (читати – зачитатися).

Таким чином, афіксами називають префікси, суфікси й постфікси. Деякі з них відрізняються від уживаних у російській мови своєю вимовою і правописом, що й було відмічено при аналізі префіксів без-, роз-, від-, через-, написання яких не залежить від наступних звуків (безоглядний – безчестя, розбити – розпитати, відокремити – відчинити, черезмірний – черезсмужжя), префікса з-, який перед [к, п, т, ф, х] переходить у варіант с- (зчистити, але спитати) і суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк-, які вимовляються м’яко (київський, козацький, запорізький).

У практиці ділового мовлення труднощі виникають також при вживанні префіксів пре-, при-, прі-, не- і суфіксів дієприслівників. Проте у більшості випадків правопис названих афіксів залежить від значень.

1. Префікс при- має значення “наближення, приєднання, неповноти дії” (присісти, прибити), префікс пре- вживається у значенні “дуже” (преосвященство, премудрий), а префікс прі- пишеться у словах: прірва, прізвище, прізвисько.

2. Префікс не- треба відрізняти від однозвучної заперечної частки. Не зі словами пишеться разом, якщо це префікс і йдеться про констатацію факту, і окремо, якщо це заперечна частка. Наприклад, у слові незараховано, у словосполученнях непоширене речення, неширока річка, непровітрена кімната – це префікси, а в реченнях Річка не широка, а вузька, Це не червона верба, Ніхто не бореться або Кімната не провітрена (така, яку не провітрили) – це заперечні частки.

Таким чином, не пишеться разом:

а) зі словами, які без не- не вживаються (неозорий, ненависть);

б) якщо слова з не- можна замінити синонімами (неголосно – тихо, неспеціаліст – дилетант, незнайомий – чужий);

в) у складі префікса недо-, що означає неповноту дії (недопечений, недоїдати).

3. Суфікси дієприслівників -учи, -ючи, -ачи, -ячи, що означають додаткову дію, треба відрізняти від однозвучних дієприкметників із закінченням -і, що фіксують ознаку предмета. Наприклад: Перевіряючи діяльність підприємства, перевіряючі органи дійшли позитивного висновку (дійшли “коли?” перевіряючи – дієприслівник, що виражає обставину способу дії; органи “які?” перевіряючі – дієприкметник, що у реченні виконує роль означення).

Правила переносу слів. При переносі слід пам’ятати про те, що слова можна ділити на склади (Дні-про і Дніп-ро, бли-зький і близь-кий, се-стра і сес-тра) або на морфеми (роз’-єднати можна, а ро-з’єднати – не можна). При цьому слід дотримуватися таких правил:

1. Не можна розривати буквосполучення дж, дз, якщо вони позначають один звук (дотримуватися фонетичного принципу): хо-джу. В інших випадках, коли д належить до префікса, а ж, з – до кореня, їх треба розривати (дотримуватися морфологічного принципу): над-зви-чай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ля-ти (а не пі-дживляти), без-ко-рис-ний (а не бе-зкорисний).

2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: Лук’-ян (а не Лу-к’ян), низь-ко (а не низ -ько).

3. Одна літера не залишається в попередньому рядку і не переноситься в наступний: ака-де-мія (а не а-кадемі-я).

4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка частину другої основи, якщо вона не становить складу: да-ле-ко-схід-ний (а не далекос-хідний).

5. Не можна розривати абревіатури (у тому числі відривати цифри від ініціальних скорочень): АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, ВНЗ.

6. Не можна відривати ініціали або інші умовні скорочення від прізвищ або скорочені назви метричної системи мір від цифр, до яких вони належать: Т.Г.Шевченко (а не Т.Г. // Шевченко), проф.Отін (а не проф. // Отін); 1991 р. (а не 1991 // р.), 150 га (а не 150 // га). Розрив можливий лише у випадках, коли імена, звання або назви мір подаються повністю: Валентина Михайлівна // Хобта; академік // Олег Трубачов; 2004 // рік; 120 // гектарів тощо.

7. Граматичні скорочення, з’єднані з цифрами через дефіс, не можна переносити: 10-му (а не 10- // му), 3-й (а не 3- // ій).

8. Не можна розривати умовні графічні скорочення типу вид-во, і т.д., та ін., т-во тощо.

9. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире в друкованому тексті), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або лапки.