- •Державний вищий навчальний заклад
- •Стартовий модуль
- •Походження і функціонування мови
- •Національна мова і мовна політика
- •Походження і функціонування української національної мови
- •Характеристика усної і писемної форм мовлення
- •Стилі мовлення. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів
- •Зразок конфесійного стилю
- •Зразок розмовного (розмовно-побутового) стилю
- •Зразок публіцистичного стилю
- •Зразок художнього стилю
- •Зразок наукового стилю
- •Зразок ділового стилю
- •Поняття про документ. Класифікація і вимоги до документів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2 особливості української і російської мовних систем і професійне спілкування
- •Фонетичні особливості
- •Графічні особливості
- •Граматичні особливості
- •Лексичні особливості
- •Питання для самоконтролю
- •Основний модуль
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.
- •Статус власних назв і мовна політика
- •Принципи передачі власних назв російського походження
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3 морфологія і правопис
- •Поняття граматики і характеристика її основних розділів
- •Уживання складних слів, абревіатур і графічних скорочень при діловому спілкуванні
- •Способи словотвору і вживання деяких афіксів при діловому спілкуванні
- •Загальна характеристика частин мови
- •Морфологія вивчає не тільки будову слова і способи словотвору, а й класи слів за їх будовою, формами словозміни і загальним катеґоріальним значенням. Ці класи слів називаються частинами мови.
- •Специфіка вживання частин мови при діловому спілкуванні
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4 синтаксис і пунктуація професійного спілкування
- •Синтаксис словосполучень і класифікація членів речення
- •Синтаксис речень і їх класифікація
- •Значення і функції розділових знаків
- •Синтаксичні засоби досягнення переконливості професійного спілкування
- •Питання для самоконтролю
- •Поглиблений модуль особливості усної форми професійного спілкування
- •Тема 1.
- •Службовий мовний етикет усної форми ділового спілкування
- •Особливості приватного ділового спілкування
- •Особливості публічного ділового спілкування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2 лексика і фразеологія професійного спілкування
- •Лексикологія як наука. Багатозначні слова, омоніми, синоніми, антоніми й пароніми
- •Історичні зміни у складі української лексики. Практика вживання архаїзмів, історизмів, неологізмів, термінологічної і професійної лексики
- •Фразеологізми і практика їх уживання у діловому стилі
- •Значення етимології. Труднощі вживання іншомовних власних назв
- •Значення етимології. Уживання назв місяців і народна аґрокультура
- •Питання для самоконтролю
- •Література Основна
Питання для самоконтролю
Опишіть статус і функції власних назв у суспільстві.
Сформулюйте принципи передачі власних назв українською мовою.
Сформулюйте правила передачі російської букви “и” в основах власних назв.
Сформулюйте правила передачі російської букви “е” в основах власних назв.
Опишіть норми етикету при звертанні й уживання у зв’язку з цим суфіксів імен по батькові та закінчень кличного відмінка.
Тема 3 морфологія і правопис
Граматика – один з основних розділів мовознавства, який часто плутають з морфологією й орфографією. Між тим до граматики належить не тільки морфологія, а й синтаксис, оскільки системні принципи мови охоплюють перш за все особливості будови слів певного класу та їх поєднання у речення з метою отримання і передачі інформації. При цьому орфографія, спираючись на фонетичну і граматичну системи, дозволяє залежно від ступеня обізнаності з нею адекватно або неадекватно передавати живе мовлення у практичну площину писемної форми спілкування.
Враховуючи, що діловий стиль у більшості своїх конкретних проявів існує саме в писемній формі мовлення, знання граматики і фонетики, які є свідченням юридичної точності документів, набувають особливого значення й особливої ваги.
Поняття граматики і характеристика її основних розділів
Визначення граматики. Поняття морфології і синтаксису. Поняття орфографії і пунктуації. Розділи морфології (словотворення, частини мови). Розділи синтаксису (синтаксис словосполучення, синтаксис речення).Морфологічна будова слова. Лексичне й граматичне значення. Поняття морфеми, кореня, афікса, постфікса, закінчення.
Граматика – це розділ мовознавства, який вивчає будову слова, класи слів за їх будовою і формами словозміни, а також типи словосполучень і типи речень. Вона, таким чином, поділяється на морфологію (гр. morphe – “форма, частина”, logos – “слово, вчення”) і синтаксис (гр. syntaxis – “побудова, порядок”).
Морфологію не цікавить лексичне значення слова, вивчається тільки його загальне граматичне значення і граматична структура. Наприклад, різні щодо лексичного значення слова комітет, організація означають предмет і мають одну граматичну структуру з однаковими граматичними катеґоріями роду, числа й відмінка. Синтаксис, навпаки, цікавить конкретне лексичне значення слів і словосполучень при спілкуванні, тому він вивчає зв’язки між ними у реченні.
Умовно кажучи, морфологія – це вертикальний зріз мови (об’єднання однакових за морфологічною структурою слів по вертикалі у певні частини мови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник тощо), а синтаксис – горизонтальний зріз мовлення, який дає змогу з’єднати абсолютно різні за будовою і класом слова у речення, що є одиницею спілкування. Наприклад: Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади (Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Правильне розуміння основних розділів граматики – морфології і синтаксису – набуває не абстрактного, а цілком конкретного значення, яке ґарантує дотримання основної вимоги до мови документів – ясності й точності.
Морфологічна будова слова. Основне призначення слова – донести значення. Але будь-яке значення складається із суми окремих елементів. Цими елементами не можуть бути ані звуки, ані склади. Тим більше ними не можуть бути букви, які є тільки символами звуків, що обслуговують опосередковану писемну форму мовлення.
З погляду морфології, слово складається з морфем.
Морфеми – це найпростіші елементи слова, які мають лексичне або граматичне значення.
Так, у слові трактористка морфеми трактор-, -ист- і -к- мають лексичні значення, бо за їх допомогою ми встановлюємо цілісне уявлення про предмет (трактор- – “механізм” + -ист- –“людина, яка обслуговує цей механізм” + -к- – “жінка, професією якої є обслуговування певного механізму”), а закінчення -а – тільки граматичне значення роду, числа й відмінка. Оскільки перший тип морфем несе лексичне значення, він складає основу слова, до якої належать корінь і афікси.
Корінь – це головна морфема, що утворює ядро слова, в якому зосереджене основне лексичне значення. Ось чому слово може складатися тільки з кореня: стіл, ніж, кінь тощо.
Але у слові можуть бути й додаткові лексичні значення. Наприклад, у слові відійти морфема від- додає до основного значення інформацію про початок руху; у слові студентка частина -к- несе додаткову інформацію про те, що перед нами особа жіночої статі та ін. Отже, морфеми, що приєднуються до кореня, мають однакову природу – вони додають певні відтінки значення, що дає змогу об’єднати їх у категорію афіксів.
Афікси – це морфеми, які мають додаткові лексичні значення, за допомогою яких утворюються нові слова.
Вони різняться тільки місцем у слові і поділяються на префікси (стоять перед коренем) і суфікси (стоять після кореня). До афіксів часто приєднують постфікс – частку -ся, що є усіченою формою зворотного займенника себе: умивати – умивати ся (себе) – умиватися, умиваюся, умиваєшся (стоїть у кінці слова після закінчення). У повсякденній практиці його позначають як суфікс.
Граматичне значення зосереджене в закінченнях.
Закінчення – це морфеми, що мають тільки граматичне значення, утворюючи форми того самого слова (процес, процесу, процесом, у процесі; мінімальний, мінімального, мінімальному, мінімальним тощо).
Таким чином, у слові можуть бути корінь, афікси (постфікси) і закінчення.