6.Системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки.

Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:

• система технічних засобів і заходів;

• система електрозахисних засобів (див. курс «Основи охорони праці»);

• система організаційно-технічних заходів і засобів (див. курс «Основи охорони праці»).

Коротко розглянемо систему технічних засобів і заходів електробезпеки

Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки поділяються на дві групи:

• технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;

• технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановоквключають:

• ізоляцію струмовідних частин;

• недоступність струмовідних частин;

• блоківки безпеки;

• засоби орієнтації в електроустановках;

• виконання електроустановок (мереж), ізольованих від землі;

• захисне розділення електричних мереж;

• компенсацію ємнісної складової струму замикання на землю;

• малі напруги;

• захисне замикання;

• вирівнювання потенціалів;

• ізолюючі площадки.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при аварійному режимі роботи електроустановоквключають:

• система заземлення ІТ і система заземлення ТТ (стара назва «захисне заземлення»);

• система заземлення TN (стара назва «занулення»);

• захисне відключення;

• подвійна ізоляція;

• захисне ізолювання робочого місця;

• ізольовання мереж від землі;

• захисне розділення електричних мереж;

• компенсацію ємнісної складової струму замикання на землю;

• малі напруги;

• вирівнювання потенціалів;

• ізолюючі площадки.

7.Живлення електроустановок напругою до 1 кВ у системі заземлення іt

Живлення електроустановок напругою до 1 кВ з використанням системи заземлення ІT– це традиційна мережа з ізольованою нейтраллю (рис. 2, г). У вказаній мережі здійснюєтьсязахисне заземлення– виконання електричного з’єднання між певною точкою системи, установки або обладнання і локальною землею з метою забезпечення електробезпеки. Система заземлення ІT рекомендується виконувати при підвищених вимогах до безпеки та безперебійного живлення електроприймачів.

В електроустановках з використанням системи заземлення ІTзахист від непрямого дотикання (рос. термін “косвенного прикосновения”) при першому замиканні на землю належить здійснювати захисним заземленням в поєднанні з неперервним контролем ізоляції мережі з дією на сигнал або в випадку необхідності – на відключення. Перше замикання на землю слід усувати в найкоротший час (рис. 4).

У випадку подвійного замикання на землю відкриті провідні частини захист від непрямого дотикання слід здійснювати шляхом застосування автоматичного відключення живлення.

Захисна дія заземлення ґрунтується на зниженні напруги дотику U_дпри переході напруги на неструмоведучі частини та досягається зменшенням потенціалу корпусу відносно землі за рахунок малого опору виносного заземленняR_з, як це показує формула 18. Для забезпечення безпеки необхідно виконувати заземлення з малим опором.

Відповідно ПУЕ, опір заземлювального пристрою, що використовується для захисного заземлення відкритих провідних частин в електроустановках з ізольованою нейтраллю, повинно відповідати умові:

R_зU_д.д./ І , (1)

де І – загальний струм замикання на землю, U_д.д.– допустима напруга дотику, значення якої в приміщеннях без підвищеної небезпеки приймається рівною 50 В змінного струму, а в приміщенні з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках – 25 В або 12 В при наявності вимог відповідних розділів ПУЕ та інших нормативних документів.

Виконання умови (1) може не перевірятися, якщо опір заземлювального пристрою не перевищує:

• Ом, якщо потужність джерела живлення (генератора або силового трансформатора) вище 100 кВ А;

• 10 Ом, якщо потужність джерела живлення або паралельно працюючих джерел живлення не більше 100 кВ А.

На кожний заземлювальний пристрій, який знаходиться в експлуатації, повинен бути паспорт, який включає схему заземлення, технічні дані, а також дані про результати періодичної перевірки стану заземлення, можливі зміни, внесені в результаті ремонтів тощо. Технічна перевірка стану заземлювального пристрою полягає в огляді видимої частини на відсутність обривів, надійності з’єднань природних і штучних заземлювачів, а також вимірювання опору заземлювального пристрою.

Для вимірювання опору струму розтікання заземлювачів застосовують схему амперметра – вольтметра, а також схему зі спеціальними вимірювачами заземлень. До вимірювачів заземлень відносяться прилади МС-08, М 1103, М 416, ЭКЗ-01, ЭКО-200, АНЧ-3, ИС-10, КТИ-10, MRU-100 (MRU-101) та ін.

Найчастіше використовують омметр М416. Ці прилади занесені в державний реєстр засобів вимірювання України. Студентам рекомендується ознайомитися з методами вимірювання опору заземлювачів за літературою [9; 10;11].