- •Міністерство освіти і науки україни
- •План лекції
- •1. Соціальний діалог в Європейському Союзі.
- •Стандарт sa 8000 « Соціальна відповідальність».
- •3. Міжнародний стандартIso 26000 «Настанова по соціальній відповідальності».
- •4. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності.
- •10 Принципів Глобального Договору
- •5. Законодавство Євросоюзу з охорони праці.
- •6. Міжнародна організація праці.
- •7. Європейський Союз
- •8.Міжнародна агенція з атомної енергії (магате).
- •9.Всесвітня організація охорони здоров’я (вооз)
- •10. Співдружність Незалежних Держав (снд)
- •11.Основні конвенції моп в галузі охорони праці.
- •12.Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
- •Література
- •Лекція № 2. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
- •План лекції
- •1.Соціальний діалог в Україні
- •2 .Безпека праці в Україні
- •3.Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці
- •Література
- •Лекція № 3. Система управління охороною праці на підприємствах галузі.
- •План лекції
- •1.Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп)
- •2.Нормативна база соуп
- •3.Організаційна структура соуп.
- •4.Основні функції управління і шляхи їх реалізації
- •5.Планування робіт
- •6. Організація виконання планових заходів і робіт із забезпечення безпеки праці і функціонування суоп.
- •7.Контроль за станом охорони праці і функціонуванням суоп
- •Облік і аналіз.
- •Координація робіт із забезпечення безпеки праці
- •Література
- •Лекція № 4. Ергономічні та санітарно-гігієнічні вимоги до умов та безпеки праці на підприємствах галузі.
- •План лекції
- •1.Сутність ергатичних систем.
- •2.Вимоги до обладнання приміщень відповідно до ергономіки.
- •3.Умови праці на підприємствах галузі
- •4.Чиники, які впливають на працівників.
- •5.Категорії робіт за ступенем тяжкості та важкості.
- •6.Характерні ознаки та наслідки розумової праці.
- •Характерні ознаки та негативні наслідки розумової праці
- •7.Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва, функціонування та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва
- •Лекція № 5. Шкідливість електромагнітних полів. Санітарні правила і норми при роботі з персональним комп’ютером і мобільним телефоном.
- •Вступ. Базові фізичні поняття
- •Шкала електромагнітних хвиль
- •Шкідлива дія та захист від електричних полів промислового діапазону
- •Шкідлива дія та захист від магнітних полів промислового діапазону.
- •Гранично допустимі рівні неіонізуючого випромінювання радіочастотного діапазону
- •Шкідлива дія та захист від неіонізуючого випромінювання радіочастотного діапазону
- •Шкідливість мобільних телефонів
- •7. Санітарні правила і норми при роботі з персональним комп’ютером
- •Література
- •Лекція № 6. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.
- •План лекції
- •1. Понятійний апарат електробезпеки
- •2.Фазні та захисні провідники.
- •3.Типи систем заземлення в трифазних електроустановках змінного струму напругою до 1 кВ
- •4.Організація безпечної роботи електроустановок.
- •5. Організаційними заходи, що забезпечують безпеку роботи в електроустановках
- •6.Системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки.
- •7.Живлення електроустановок напругою до 1 кВ у системі заземлення іt
- •8.Живлення електроустановок напругою до 1 кВ у системі заземлення tn
- •Нормовані значення опорів заземлювального пристрою та повторних заземлювачів електроустановок напругою до 1 кВ в мережах з глухозаземленою нейтраллю
- •9.Пристрої автоматичного відключення живлення
- •Найбільший допустимий час захисного автоматичного відключення живлення в групових колах з робочим струмом до 32 а
- •Література
- •Лекція № 7. Оцінювання ризиків та управління ризиками на підприємствах галузі.
- •План лекції
- •1.Актуальність дослідження в області виробничого ризику.
- •2. Понятійний апарат ризик-орієнтованого підходу.
- •3.Якісні ознаки поняття «ризик».
- •4.Кількісні ознаки поняття «ризик».
- •Критерії визначення ймовірності несприятливої події
- •5.Процес оцінювання ризику.
- •Величини рівнів l ризиків r, спричинених фізичними факторами
- •6.Обробка ризику.
- •Критерії для оцінювання ризику
- •8.Аксіома про потенційну небезпеку та принцип мінімізації ризику
- •Лекція № 8. Соціальна ефективність заходів з удосконалення умов та охорони праці.
- •План лекції
- •1.Працездатність людини та чинники, які впливають на її динаміку.
- •2.Соціальне значення охорони праці.
- •3. Соціальна ефективність заходів щодо поліпшення умов й охорони праці
- •4.Показники оцінювання соціальної ефективності та ступеня ризику від здійснення господарської діяльності.
- •Література
- •Лекція № 9. Методика оцінювання соціально-економічної ефективності заходів щодо покращення умов і охорони праці.
- •План лекції
- •1. Економічні аспекти охорони праці.
- •2.Методика соціально-економічної ефективності заходів щодо покращення охорони праці.
- •3.Методика визначення матеріальних збитків від непрацездатності потерпілих внаслідок нещасних випадків, професійних і загальних захворювань.
- •4. Групи витрат на поліпшення умов та охорону праці
- •Загальні висновки
- •17,87 Др. Арк.
Література
Протоєрейський О. С, Запорожець О. І. Охорона праці в галузі: Навч. посіб. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 268 с.
Основи охорони праці: Підручник / За ред. проф. В.В.Березуцького – Х.: Факт, 2005. – 480 с.
Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посіб. – 4-те вид., допов. і перероб. – К.: Університет «Україна», 2009. – 295 с.
Третьяков О.В., Зацарний В.В., Безсонний В.Л. Охорона праці: Навчальний посібник з тестовим комплексом на CD/ за ред. К.Н. Ткачука. – К.: Знання, 2010. – 167 с. + компакт-диск.
Костюченко М.П. Основи охорони праці, охорона праці в галузі. Ч. 1. Загальні питання та менеджмент охорони праці: навчально-методичний посібник. – Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2010. – 160 с.
Зеркалов Д.В. Охорона праці в галузі. Загальні вимоги: навчальний посібник / Д.В. Зеркалов. – К.: Основа, 2011. – 511 с.
Протоєрейський О.С. Охорона праці в галузі: навчальний посібник / О.С. Протоєрейський, О.І. Запорожець. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 268 с.
Директива Ради Європейських Співтовариств 89/391/ЕЕС «Про впровадження заходів, що сприяють поліпшенню безпеки й гігієни праці працівників».
Конвенція МОП 187 «Про основи, що сприяють безпеці й гігієні праці».
Міжнародний стандарт SA8000: 2001 «Соціальна відповідальність». SAI SA8000: 2001 Social Accountability International.
Міжнародний стандарт ISO 26000:2010 – «Настанова по соціальній відповідальності». ISO 26000: 2010 (Draft) Guidance on Social Responsibility.
Міжнародний стандарт OHSAS 18001:2007 Occupational health and safety management systems – Requirements. Системи менеджменту охорони праці – Вимоги.
Міжнародний стандарт OHSAS 18002, Guidelines for the implementation of OHSAS 18001. Настанова по впровадженню OHSAS 18001.
© Костюченко М.П., 2013 р. E-mail:mkost@i.ua.Відповідно до законів України про інформацію (1992р.) і авторське право (1993 р.), відтворення (репродукування) змісту (тексту) даного конспекту лекцій будь-яким способом без згоди автора забороняється
Лекція № 2. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
Мета лекції: Висвітлити законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці, які діють у галузі.
План лекції
Соціальний діалог в Україні.
Безпека праці в Україні.
Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
Література
1.Соціальний діалог в Україні
Однойменний Закон «Про соціальний діалог в Україні» визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві
Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
Законодавство України про соціальний діалог базується на Конституції України і складається із законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», цього Закону, трудового законодавства, інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний діалог, застосовуються норми міжнародного договору.
Соціальний діалог здійснюється на принципах:
законності та верховенства права;
репрезентативності і правоможності сторін та їх представників;
незалежності та рівноправності сторін;
конструктивності та взаємодії;
добровільності та прийняття реальних зобов'язань;
взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
обов'язковості розгляду пропозицій сторін;
пріоритету узгоджувальних процедур;
відкритості та гласності;
обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;
відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.
Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
До сторін соціального діалогу належать:
на національному рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є об'єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб'єктами якої є об'єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб'єктом якої є Кабінет Міністрів України;
на галузевому рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади;
на територіальному рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є профспілки відповідного рівня та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб'єктами якої є організації роботодавців та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;
на локальному рівні – сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб'єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.
Для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.
Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах:
обміну інформацією;
консультацій;
узгоджувальних процедур;
колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.
Обмін інформацією здійснюється з метою з'ясування позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень з питань економічної та соціальної політики.
Порядок обміну інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом.
Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх компетенції.
Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов'язані взяти участь у консультації, спільно погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників.
Узгоджувальні процедури здійснюються з метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень під час розроблення проектів нормативно-правових актів.
Порядок проведення узгоджувальних процедур визначається органами соціального діалогу відповідного рівня, якщо інше не передбачено законодавством або колективними угодами.
Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботі органів соціального діалогу.
Колективні переговори проводяться з метою укладення колективних договорів і угод.
За результатами колективних переговорів укладаються колективні договори та угоди:
на національному рівні – генеральна угода;
на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди;
на територіальному рівні – територіальні угоди;
М на локальному рівні – колективні договориє
Порядок проведення колективних переговорів визначається законом.
Для участі у міжнародних заходах, в тому числі конференціях Міжнародної організації праці, кожна сторона соціального діалогу на національному рівні самостійно визначає повноважних представників.
З метою сприяння застосуванню міжнародних трудових норм та національним заходам, що стосуються діяльності Міжнародної організації праці, Кабінет Міністрів України проводить консультації на національному рівні з іншими сторонами соціального діалогу, суб'єктами яких є репрезентативні всеукраїнські об'єднання профспілок та репрезентативні всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців.