2.Соціальне значення охорони праці.

Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення безпеки трудової діяльності, зниження виробничого травматизму та профзахворювань. Соціальне значення охорони праці проявляється в:

1. зростанні продуктивності праці в результаті збільшення фонду робочого часу завдяки скороченню внутрішньо змінних простоїв шляхом мінімізації травматизму, запобіганню передчасного стомлення шляхом раціоналізації, покращення умов праці та введення оптимальних режимів праці та відпочинку, інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу;

2. збереженні трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих, що відбувається завдяки покращенню стану здоров’я та подовження середньої тривалості життя шляхом покращення умов праці, підвищення професійного рівня завдяки зростанню кваліфікації, професійної компетентності та майстерності;

3. збільшенні сукупного національного продукту, що відбувається завдяки покращенню вище перелічених показників та їх складових компонентів.

Студентам особливо треба звернути увагу на 2-й напрям соціального значення охорони праці. Висока динаміка сучасного виробничого та соціально-економічного середовища, відносно швидка зміна технічних систем, виробничих технологій, організації та умов виробництва призводить до того, що закінчення навчального закладу та отримання випускником диплома будь-якого освітньо-кваліфікаційного рівня (молодший спеціаліст, бакалавр, магістр) чи освітньо-наукового рівня (доктор філософії) ще не гарантує виконання ним своїх посадових обов’язків на конкретному робочому місці, а це вимагає безперервного додаткового навчання, з метою уникнення наслідківпринципу Пітера, що відображає факт відставання рівня професійної підготовки працівника від сьогоденних, а тим більше – перспективних вимог до виробничих технологій, змісту та характеру праці, результатів науково-технічного прогресу.

Обґрунтування вище сказаного пов’язано з тим, що кваліфікація(від лат.qualis– якої якості +facere– робити) – підготовленість працівника до реалізації виробничих функцій, посадових обов’язків і завдань, тобто його потенційна (можлива, прихована) здатність виконувати завдання та вирішувати проблеми, які відносяться до йогокомпетенції (від лат. competentia – сфера повноважень чи видів діяльності).

Рівень кваліфікації –це якісний рівень професійної майстерності фахівця, який визначається освітньо-кваліфікаційною характеристикою, характеризується категорією та забезпечує йому здатність виконувати відповідні виробничі завдання, фахові обов’язки певного виду трудової діяльності (спеціальності).

У свою чергу, компетентність (від англ. competence – здатність, спроможність, уміння) – цеактуальна (від лат.actualis– діяльний) здатність підготовленого фахівця ефективно та результативно виконувати професійні завдання, фахові обов’язки та посадові функції, які входять до його компетенції і відповідають наявному освітньо-кваліфікаційному (освітньо-науковому) рівню. Іншими словами, це обґрунтована можливість актуалізувати та реалізувати на практиці (відповідно до діючих стандартів) мотиваційні, змістовні та процесуальні компоненти професійної діяльності. Поняття “компетентність” має більший обсяг ніж поняття “кваліфікація“. Дійсно, в стандартіISO9001:2001 зазначено, що персонал, залучений до робіт повинен бути компетентним, тобто мати належні освіту, професійну підготовку, кваліфікацію та досвід.

Таким чином, зростання продуктивності праці та якості продукції або якості послуг, наприклад освітніх, істотно залежить від рівня кваліфікації та рівня професійної чи фахової компетентності працівника (кваліфікованого робітника, інженера, викладача тощо). Кардинальне підвищення рівнів компетентності випускників вузів (якісних і кількісних) – одна із насущних завдань вищої вітчизняної школи.

________________________________________________________________________________