- •Передмова
- •Зм.1. Безпека життєдіяльності як категорія
- •1.1. Ідентифікація, номенклатура, таксономія, та квантифікація небезпек
- •1.1.1. Ідентифікація небезпек
- •1.1.2. Номенклатура небезпек
- •1.1.3. Таксономія небезпек
- •1.1.4. Квантифікація небезпек
- •Види та характер впливу небезпек
- •1.2. Аналіз ризику виникнення небезпеки
- •Якісні оцінки частоти реалізації небезпеки
- •Матриця визначення рангу небезпеки
- •Варіанти завдання
- •Зм 2. Небезпеки системи «людина – життєве середовище»
- •2.1. Поняття про погодно-метеорологічні фактори, показники та методика оцінки рівня патогенної дії
- •Шкала патогенності погоди
- •2.2. Вплив погодно-метеорологічних факторів на стан і працездатність людини
- •Варіанти завдання
- •Погодно-метеорологічні фактори
- •Результати розрахунків
- •Практичне заняття №3
- •3.1. Іонізаційні випромінювання у навколишньому середовищі
- •3.2. Методи реєстрації іонізаційних випромінювань
- •3.3. Класифікація дозиметричних приладів
- •3.3.1. Побудова та принцип роботи дозиметрів Дозиметр-радіометр мкс-«Терра»
- •Радіометр бета-гамма випромінювання «Прип'ять»
- •Радіометр-рентгенометр дп-5а
- •3.4. Радіаційна безпека та принципи радіаційного захисту
- •3.5. Норми радіаційної безпеки населення
- •2. Робота № 1 (а). Вимірювання природного радіаційного фону за допомогою дозиметрів - радіометрів «Терра», «Прип'ять», дп-5а (б):
- •Результати дослідної роботи
- •Іі. Хімічна безпека Основні поняття, терміни та визначення теми
- •3.6. Характеристика хімічних речовин
- •Основні характеристики найпоширеніших сильнодіючих отруйних речовин:
- •3.7. Нормування вмісту шкідливих речовин
- •Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів
- •3.8. Методи контролю та реєстрації шкідливих речовин
- •2. Робота № 2 (б). Провести аналіз небезпек, які можуть з’явитися внаслідок витоку сдор :
- •Практичне заняття №4
- •4.1.1. Розпізнавання отрути
- •4.1.2. Загальні принципи подання першої медичної допомоги
- •4.1.3. Отруєння рослинами
- •4.1.4. Отруєння грибами
- •4.1.5. Отруєння при укусах змій, комах
- •4.1.6. Укуси комах (бджіл, ос)
- •4.2. Утоплення, перша медична допомога
- •Зм 3. Безпека життєдіяльності за умов надзвичайних ситуацій
- •5.1. Визначення параметрів зон радіаційного забруднення
- •Категорія стійкості атмосфери
- •Швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря в залежності від швидкості вітру (м/сек)
- •Час початку випадання радіоактивних опадів, (початку формування сліду - t ф ) після аварії на аес, годин
- •0 5 10 15 20 25Км Масштаб: в 1см – 5км
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (конвекція, швидкість переносу хмари 2 м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (ізотермія, швидкість переносу хмари 5 м/с)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (ізотермія, швидкість переносу хмари 10м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (інверсія, швидкість переносу хмари 5 м/с)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (інверсія, швидкість переносу хмари 10 м/с)
- •Іі. Прогнозування хімічної обстановки Основні поняття, терміни та визначення
- •5.2. Визначення параметрів зон хімічного забруднення
- •Ступінь вертикальної стійкості атмосфери
- •Категорія стійкості атмосфери
- •Глибини розповсюдження хмар зараженого повітря з уражаючими концентраціями сдор на відкритій місцевості, км (ємності не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)
- •Глибини поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями сдор на закритій місцевості, км (ємності не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)
- •Поправочні коефіцієнти для урахування впливу швидкості вітру на глибину поширення зараженого повітря
- •Середня швидкість перенесення хмари w, зараженої сдор, м/с
- •Практичне заняття № 6
- •6.1. Пожежі
- •6.2. Термічні опіки, їх характеристика
- •Практичне заняття №7
- •7.1. Види пошкоджень при транспортних аваріях
- •7.2. Перша медична допомога при дорожньо-транспортних пригодах
- •7.2.1. Зовнішні кровотечі, перша медична допомога.
- •Іммобілізація пошкоджених частин тіла
- •7.3. Перша медична допомога при закритих травмах
- •Зм.4. Управління безпекою життєдіяльності за умов надзвичайних ситуаціях
- •8.1.1. Види ризиків.
- •8.1.2.Техногенний, екологічний, економічний ризики.
- •8.1.3.Методи визначення ризику:
- •8.1.4. Управління ризиком
- •Кількісний аналіз ризику
- •Приклад виконання
- •Практичне заняття №9 знезаражування. Засоби і способи обробки транспорту та засобів технічного обслуговування
- •Теоретичні відомості Основні поняття, терміни та визначення
- •9.1. Поняття про дезактивацію, дегазацію та дезінфекцію
- •9.2. Спецобробка людей, техніки
- •Пункт спеціальної обробки (ПуСо)
- •9.3. Знезаражування території, будівель, споруд, та майна
Пункт спеціальної обробки (ПуСо)
особливості розташування його на місцевості
Рис. 9.3. Схема організації роботи ПуСО на місцевості:
1– пост прийняття та розподілу зараженої техніки; 2 – місце прийому документів та коштовностей; 3 - відділення підготовки техніки до знезараження; 4 – відділення роботи з вантажем; 5 – відділення для очищення ходової частини; 6 – відділення для знезараження техніки; 7 – контроль якості повної спецобробки техніки; 8 – водозабірний колодязь; 9 – авто розливна станція АРС-130; 10 – видача готової продукції; 11 – грязе-водо збірний колодязь; 12 – місце видачі документів та коштовностей; 13 – пост радіаційного та хімічного контролю; 14 – відділення приготування розчинів для знезараження;
– загальний напрямок потоку техніки на території ПуСО.
9.3. Знезаражування території, будівель, споруд, та майна
Знезаражування ділянок місцевості і споруд, які заражені радіоактивними і отруйними речовинами в першу чергу проводиться у тих випадках, коли вони мають головне (важливе) значення для дій сил ЦО та життєдіяльності населення, а саме:
маршрути пересування сил ЦО;
місця розташування пунктів управління, сховищ і укриттів;
об’єкти ведення РіНР;
шляхи евакуації уражених;
місця приготування їжі та пункти водопостачання;
місця роботи та відпочинку людей.
Територія об’єктів, житлової, виробничі приміщення та інші об’єкти, які заражені бактеріальними засобами, місця знаходження хворих підлягають дезінфекції, а особовий склад формувань та населення – санітарній обробці, а також медичному нагляду та лікуванню.
Дезінфекція повинна проводитися в першу чергу в місцях безпосереднього зараження і виявлення інфекційних хворих, а також у районах пунктів управління, водних джерел, формувань ЦО, на ділянках доріг, які використовують для підвозу та евакуації.
Знезаражування території, будівель і споруд здійснюється за допомогою команди знезараження. Спочатку розглянемо, якими засобами та способами дезактивують територію. Дезактивація території здійснюється тільки в тому випадку, коли ця територія життєво необхідна та заражена більш ніж 0,5 /год.
Дезактивація території здійснюються слідуючи ми засобами та способами:
Дегазаційні комплекти – ІДК-1, ДК-4, ГДК, АРС-130, водополивні, пожежні, машинні насоси, та ін.
Змітанням РР підмітально-прибиральними машинами з ділянок місцевості, які миють тверде покриття (дороги, проїзди, двори);
Змиванням РР з доріг та площ, які мають тверде покриття струменем води – поливомиючими машинами (15 л на 1 м);
Зрізання зараженого ґрунту завтовшки до 10 см або снігу до 20 см за допомогою дорожніх машин (бульдозери, грейдери);
Засипкою заражених ділянок території незараженим ґрунтом завтовшки 10 см.
Речовини і розчини, що застосовуються для знезараження. Для дезактивації застосовують 3 %-й розчини мийного порошку СФ-2У (СФ-2) у воді (влітку) або в аміаковій воді, що містить 20–25 % аміаку (взимку); розчини мила, різноманітних препаратів, що містять миючі засоби, а також звичайну воду і розчинники (бензин, керосин, дизельне паливо).
Для дегазації отруйних речовин застосовують дегазуючи речовини № 1 (2 %-й розчин діхлораміна ДТ-2 у діхлоретані) і № 2 (аміачно-луговий) – 2 % їдкого натрію, 5 % моноетаноламіна і 20–25 % аміатиду води; можна застосовувати різноманітні розчинники (бензин, керосин), а також промислові відходи лужної реакції: розчин аміаку, їдкий калій або натрій, водні суспензії вапна (гашеного і негашеного), вапняні відходи (шлаки) целюлозно-паперового, карбідового виробництв та ін.
Для дезінфекції застосовують спеціальні дезінфікуючі речовини: фенол, крезол, лізол, нафталізол, а також розчини, що дегазують, суспензії і кашиці хлорного вапна. Для знищення токсинів можна використовувати 10%-ві розчини у воді їдкого натрію і сірчистого натрію.
Демеркуризації та послідовність її виконання.
захистити органи дихання;
видалити сторонніх людей із небезпечної зони;
механічне видалення крапель ртуті, збирання у скляну посудину з водою;
хімічна обробка забруднених ртуттю поверхонь демеркуризаторами;
вологе прибирання приміщення (забрудненої території);
видалення продуктів демеркуризації;
остаточне знезараження ртуті проводиться з використанням побутових миючих засобів та води.
Гранично допустимі концентрації (ГДК) для елементарної ртуті у різних країнах варіюють від 0,01 до 0,05 мг/м3 (у нас ГДК ртуті становить 0,01 мг/м3 у робочому приміщенні, 0,0003 мг/м3 у житловому ). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, безпечні для здоров'я рівні становлять 25 мкг/м3 повітря (середньозважена концентрація) або 50 мкг/г креатиніну в сечі.
Демеркуризація приміщення проводиться: -20% розчином хлорного заліза; -20% розчином хлорного вапна; -20% розчин перманганату калію підкисленого HCl; мильно-4% -содовий5% - розчин при t0 -70-800C та ін., із застосуванням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ)
Технічні засоби знезараження. Для знезараження території, споруд і промислового обладнання використовують спеціальні машини і прилади, а також різноманітну техніку комунального господарства: поливочно-миючі і підмітально-збиральні машини, піскорозкидувачі, снігозбиральні та інші машини; сільськогосподарську техніку: оприскувачі, розкидувачі добрив тощо; шляхобудівельні машини: бульдозери, грейдери та ін.
Під час проведення робіт з обеззараження необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:
всі роботи повинні виконуватися в засобах індивідуального захисту;
в зоні радіоактивного зараження здійснювати контроль за одержаними дозами опромінення;
в зоні хімічного зараження уникати застою ОР, в приміщенні працювати з відчиненими дверима та вікнами;
в період роботи не пити води, не їсти, не палити і не знімати засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);
на відкритій місцевості під час проведення робіт знаходитись з навітряної сторони по відношенню до зараженого об'єкта (предмета);
для уникнення перегріву тіла необхідно дотримуватися гранично допустимого часу безперервної роботи в захисному одязі;
знімати ЗІЗ тільки у спеціально відведених місцях після спеціальної обробки;
після проведення робіт провести обеззараження інструменту, приладів.
Завдання для практичного заняття:
1. Опрацювати теоретичні відомості практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.
2. Проанулізувати надзвичайну ситуацію: «…Після аварії на ГО з викидом радіоактивних або хімічних отруйних речовин виникла необхідність у проведенні знезаражування території, техніки та спеціальної обробки людей…»
Завдання:
скласти алгоритм виконання знезаражування території
скласти алгоритм виконання повної спеціальної обробки техніки та майна.
скласти алгоритм проведення санобробки на зараженій місцевості
скласти алгоритм виконання повної санітарної обробки людей.
Контрольні запитання
Що таке спеціальна обробка та що таке санітарна обробка?
Які основні способи та методи знезараження застосовуються у зоні лиха?
В яких випадках проводиться часткова обробка (знезараження)?
Алгоритм виконання часткової спецобробки.
Алгоритм виконання повної спецобробки.
Основні заходи безпеки при проведенні знезаражування