1.1.4. Квантифікація небезпек

З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження.

Квантифікація – кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою.

Така кількісна оцінка залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, природних ресурсів, кількості та якості матеріальних цінностей тощо.

Джерелом небезпеки може бути будь яке тіло, об’єкт або явище з якими людина контактує під час своєї діяльності, при цьому фактори небезпеки активуються.

Фактори небезпеки – це обставини які є передвісниками небажаної дії на людину, що може змінити стан її здоров’я або життя.

За джерелом небезпеки фактори поділяють на такі, що виникають у природній, техногенній і соціальній сферах.

Фактори природного походження:

• Кліматичні – залежать від дії сонячної радіації, циркуляції

повітря, коливань атмосферного тиску, тепла і вологи та ін.

• Ґрунтові – визначаються особливостями ґрунту.

• Геоморфологічні – обумовлені будовою геологічних структур надр

Землі, рельєфом місцевості та ін.

• Біотичні – враховують вплив на людину, рослин, тварин, вірусів, мікробів.

Фактори техногенного походження:

• Технічні – визначаються рівнем надійності машин, механізмів.

• Технологічні – пов’язані з використанням технологій з підвищеним рівнем ризику, перевищенням допустимих значень навантаження, низькою кваліфікацією виконавців та ін.

• Організаційні – обумовлені структурою виробничих взаємозв’язків, системою правил, умовами виконання робіт.

Фактори соціального походження:

• Державно – правові.

• Етнічно-соціальні – залежать від особливостей побуту, культури, релігії.

• Інформаційні – такі що визначаються надмірною інформацією, передачі і сприйняття інформації, ефектами, що викликають у суспільстві її розповсюдження.

• Психологічні – таки що обумовлені порушеннями правил поведінки і діяльності людей, психологічними характеристиками.

Названі фактори є умовою об’єктивної присутності небезпек різного походження, які можна класифікувати за ознаками.

Таблиця 1.1

Види та характер впливу небезпек

Класифікаційні ознаки	Види небезпек	Характер впливу небезпек
Сфера життєдіяльності	Природні	Зміни природних умов
	Техногенні	Зміни виробничих параметрів
	Соціальні	Загострення внутрішніх протиріч у суспільстві, виникнення конфліктів
Масштаб розповсюдження	Глобальні	На всю планету
	Національні	На націю
	Регіональні	На регіон
	Локальні	На невелику територію
	Особисті	На індивіда
Місце виникнення	Зовнішні	Від зовнішнього світу
	Внутрішні	Всередині об’єкта, індивіду
Характер прояву	Матеріальні	На матеріальні об’єкти
	Моральні	На духовні і моральні цінності
Реальність прояву	Реальні	Об’єктивний, з можливими ознаками прояву
	Потенційні	Об’єктивний
	Уявні	Суб’єктивний
Джерело виникнення	Державні	Від інститутів держави
	Групові	Від групи людей
	Індивідуальні	Від особистості
Тривалість дії	Постійні	Присутні постійно
	Тривалі	Присутні тривалий час
	Короткочасні	Присутні короткий час
Час прояву	Імпульсивні	Проявляються під час виникнення
	Кумулятивні	Проявляються після накопичення
Характер впливу на людину	Активні	Дія від внутрішній енергії
	Пасивні	Дії від зовнішній енергії

Небезпеки проявляють себе у природній, виробничий, побутовій, дорожньо-транспортній та інших сферах життєдіяльності людини.

Небезпеки виникають у визначеному просторі – небезпечних зонах.

Умови при яких створюється реальна можливість виникнення шкоди – небезпечна ситуація.

Наслідки прояву небезпек оцінюються за ступенем впливу на здоров’я і життя людини та величиною нанесених збитків і поділяються на:

• первинний (від безпосереднього впливу негативних процесів) і вторинний;

• прямий (на територіях або об’єктах у зоні руйнуючого впливу фактора ураження) і непрямий (на інших територіях і об’єктах);

• економічний, соціально-економічний, соціальний, екологічний і еколого-економічний.

Прогноз наслідків небезпечних і екстремальних ситуацій включає оцінку і аналіз причин виникнення ситуацій, а саме:

• визначення очікуваної інтенсивності впливу небезпеки;

• виявлення механізмів розвитку факторів небезпеки;

• характеристику і розмір ураження;

• оцінку глибини і агресивності впливу факторі ураження;

• визначення періодичності виникнення небезпек, екстремальних ситуацій та їх розвитку;

• визначення розміру збитків в разі реалізації небезпечних і екстремальних ситуацій.

В процесі управління безпекою життєдіяльності разом із прогнозуванням розробляються попереджуючи та захисні дії, а також засоби, що забезпечують безпеку:

• на попередження або ліквідацію небезпеки шляхом усунення її джерела;

• захист людини шляхом застосування колективних і індивідуальних засобів захисту, а також страхування при роботах у небезпечних зонах;

• розробку відповідних законодавчих норм, правил, інструкцій;

• адаптацію людини до роботи у небезпечному середовищі шляхом навчання;

• забезпечення медико-гігієнічних умов.