Результати дослідної роботи

№ показів дозиметра	Результати вимірювань, мкЗв/год
	Дозиметр
	«Терра»	«ДП – 5 (А,Б)	«Прип’ять»
1
2
3
4
5
Середнє значення
За рік

Іі. Хімічна безпека Основні поняття, терміни та визначення теми

Шкідливі речовини – це такі, які при контакті з організмом людини можуть викликати погіршення самопочуття, функціональні зміни, що виходять за межі прийнятих норм, і навіть професійні захворювання.

ГДК ( гранично допустима концентрація ) шкідливої речовини – це така її кількість у природному середовищі, при якій не знижується працездатність та самопочуття людини, не шкодить здоров’ю у разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.

ГДВ – гранично допустимі викиди

ГДЕН – гранично допустимі екологічні навантаження

МДР – максимально допустимий рівень

ТПВ – тимчасово погоджені викиди

ОБРВ – орієнтовно безпечні рівні впливу забруднювальних речовин у різних середовищах.

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) – це хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.

3.6. Характеристика хімічних речовин

На території України є більш ніж 1500 промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більш 280 тис. тонн різноманітних СДОР. У зонах цих об’єктів мешкають 22 млн. чоловік.

У світі нараховується до 6 млн. хімічних речо­вин; 90% з них – це органічні сполуки, більшість яких токсичні.

За характером впливу на організм людини хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) поділяються на:

• загальнотоксичні, які викликають отруєння всього організму або впливають на окремі системи людського організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

• подразнювальні, що викликають подразнення слизових оболо­нок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (хлор, аміак, сірко­водень, озон);

• сенсибілізувальні, які діють як алергени (альдегіди, розчинники й лаки на основі нітросполук);

• канцерогенні, що викликають ракові захворювання (аміносполуки, азбест, нікель, хром);

• мутагенні, які впливають на генетичному рівні та викликають зміни спадкової інформації (свинець, формальдегід, бензол, марганець, нікотин, радіоактивні речовини тощо).

До групи СДОР відносить тільки ті, що заражають повітря в небез­печних концентраціях, здатних викликати масові ура­ження людей, тварин і рослин.

Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму тощо.

Класифікація СДОР різноманітна і залежить від хімічної структури, ступеня токсичності, тривалості дії, клінічних проявів й ін. чинників:

За токсичної дії на організм і клінічному прояву:

• задушливої дії: хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген;

• загальноотруйної дії: оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид;

• задушливої та загальноотруйної дії: сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид та ін.;

• нейротропні отрути, тобто нервово-паралізуючої дії, що порушують функції нервової системи: ФОР – зарин, зоман, V-гази, хлорофос, фосфорорганічні інсектициди (ФОІ) і ін.;

• задушливої і нейротропної дії: аміак;

• метаболічні отрути: етиленоксид, метилхлорид;

• отрути, що порушують обмін речовин і структуру клітини: діоксин.

За фізичними властивостями:

• тверді леткі речовини: солі синильної кислоти, гра­нозан, етилмеркурфосфат, етилмеркурхлорид, меркуран;

• рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях під тиском: у підгрупі А – аміак, окис вуглецю; у під­групі Б — хлор, сірчистий газ, сірководень, фосген, бромметил;

• рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях без тиску: у підгрупі А – нітро- й аміносполуки арома­тичного ряду, синильна кислота; у підгрупі Б – нітро-акрилова кислота, нікотин, октаметил, тіофос, метафос, сірковуглець, тетраетилсвинець, дифосген, дихлоретан, хлорпікрин;

• димучі кислоти: сірчана, азотна, соляна, плавико­ва, хлорангідриди сірчаної, сірчистої та піросірчаної кислот.