Практичне заняття №7
ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИЙ ТРАВМАТИЗМ,
ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ
Мета роботи: оволодіти прийомами організації та надання першої медичної допомоги постраждалим при транспортних аваріях та катастрофах.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Основні поняття, терміни та визначення теми
Дорожньо-транспортна подія – це подія що виникла під час руху по дорозі транспортного засобу та при його участі при якій загинули або поранені люди, пошкоджені транспортні засоби споруди, вантажі або спричинена інша матеріальна шкода.
Транспортна травма – механічне пошкодження, що виникло внаслідок дії на людину рухомого транспорту або при падінні з нього.
Автомобільна травма – сукупність пошкоджень, які виникають у водія, пасажирів, пішоходів внаслідок автотранспортної пригоди.
Реанімація – оживлення, повернення до життя.
Реанімаційні заходи – це комплекс термінових заходів, які спрямовані на заміну і поновлення основних життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу, - з метою загибелі головного мозку людини.
Іммобілізація (латин. immobilis – «нерухомий») – створення нерухомості
(спокою) при різних пошкодженнях або захворюваннях.
Транспортна іммобілізація – створення нерухомості на термін, необхідний для транспортування (евакуації) потерпілого з місця отримання травми до лікувального закладу.
Отруєння – патологічний процес,що виникає внаслідок попадання із навколишнього середовища різних речовин у такій кількості,яка спричиняє порушення гомеостазу.
7.1. Види пошкоджень при транспортних аваріях
Незалежно від виду транспортної аварії (катастрофи), загальним для всіх є загибель багатьох десятків, сотень і навіть тисяч людей.
В залежності від кількості потерпілих розрізняють 5 категорій транспортних катастроф по ступеню медичних наслідків:
І – до 5 чоловік;
ІІ – 5-15 чоловік;
ІІІ – 15-30 чоловік;
ІV – 30-50 чоловік;
V – більше 50 чоловік.
У той же час, для кожного виду транспортної аварії є характерні види травм (рис. 7.1).
При автомобільних аваріях виникає 5 видів автотравм:
пошкодження від зіткнення людини з рухомим автомобілем;
пошкодження від переїзду людини колесами рухомого автомобіля;
пошкодження від падіння людини з рухомого автомобіля;
пошкодження в кабіні;
пошкодження від здавлення тіла людини між автомобілем та іншим предметом.
Причинами розвитку автотравм є:
первинний контакт з автомобілем – удар;
закидання тіла на автомобіль – удар;
падіння тіла на ґрунт – удар;
ковзання по ґрунту – тертя.
Від первинного удару – синці, гематоми, забиття, рани, переломи, розриви і відриви внутрішніх органів.
Передній бампер – переломи кісток бедра або гомілки, струс тіла.
Після первинного удару тіло закидає на капот – пошкодження голови, грудної клітини.
При падінні на ґрунт – голова, кінцівки.
Рис. 7.1. Види пошкоджень при транспортних аваріях
7.2. Перша медична допомога при дорожньо-транспортних пригодах
Профілактика і допомога при екстремальних станах повинні мати комплексний характер і, по можливості, бути терміновими. Відомо, що в екстремальних ситуаціях серед потерпілих, які не отримали першу медичну допомогу протягом години, вмирає 40%, протягом 3-х годин – 60%, протягом 6 годин – 96%. Крім того, встановлено: кожних 20 із 100 загиблих при катастрофах (нещасних випадках) можна було би врятувати, якщо б допомога була своєчасною і правильною.
Головною вимогою в організації першої медичної допомоги є своєчасність і послідовність виконання її елементів і складається з двох етапів:
І). Алгоритм огляду:
оглянути ротову порожнину, верхні дихальні шляхи, одночасно видалити сторонні тіла, відновити функції зовнішнього дихання;
оцінити частоту, характер дихальних рухів, прийняти рішення щодо штучної вентиляції легень і непрямого масажу серця;
визначити цілісність кровоносних судин, одночасно спинити зовнішню кровотечу (в першу чергу артеріальну);
оцінити стан серцево-судинної системи шляхом вимірювання пульсу; відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження артеріального тиску крові нижче 80 мм рт.ст.;
оцінити стану органів почуттів, насамперед, органів зору. Ступінь тяжкості стану визначають по тому, на що звертає увагу потерпілий: на команду чи на больовий подразник, або зовсім не реагує;
встановлення мовного контакту з потерпілим; перевірка наявності або відсутності активних і пасивних рухів кінцівок.
ІІ). Надання допомоги:
заходи ПМД поділяються в залежності від виду уражень. Після негайного припинення дії зовнішніх вражаючих факторів або видалення потерпілого з несприятливих умов, складають дві групи:
1) надання невідкладної медичної допомоги залежно від його стану, характеру травми, нещасного випадку чи раптового захворювання: зупинка кровотечі, накладання пов’язок на рани, засоби долікарської реанімації, транспортна іммобілізація, знеболювання;
2) негайний виклик швидкої медичної допомоги, транспортування потерпілого до медичного закладу.
Незалежно від причин, місця виникнення основні заходи і засоби першої медичної допомоги при травмах такі:
Профілактика травматичного шоку (див. розділ 1).
Зупинка кровотечі.
Накладання бинтових, косинкових та ін. м’яких пов’язок.
Іммобілізація пошкоджених частин тіла.
Транспортування потерпілих.