3.8. Методи контролю та реєстрації шкідливих речовин

Виявлення шкідливих речовин і контроль їхньої концентрації у повітрі здійснюють декількома способами, серед яких найбільш поширеними є експрес-метод, лабораторний метод і метод неперервної реєстрації шкідливих речовин.

• Експрес-метод (колориметричний), який ґрунтується на явищі зміни кольору індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини. Цей метод дає змогу швидко та з достатньою вірогідністю визначити концентрацію речовини безпосередньо на робочому місці.

• Лабораторний метод, який передбачає відбір проб повітря й проведення фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного) в лабораторних умовах. Цей метод дає змогу з великою точністю визначити концентрацію шкідливих речовин у повітрі, але вимагає наявності спеціально обладнаної лабораторії і значно більше часу для проведення аналізу.

• Метод неперервної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих речовин здійснюється за допомогою газоаналізаторів і газосигналізаторів. Рівень запиленості повітря перевіряється ваговим, електричним і фотоелектричним способами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після проходження через нього визначеного обсягу запиленого повітря, а потім обчислюють вагу пилу в міліграмах на кубічний метр.

• Навчальні алгоритми й структурно-логічні схеми вивчення небезпек для аналізу небезпек, які можуть з'явитися внаслідок витоку шкідливих речовин

Навчальний алгоритм небезпеки розливу СДОР

Джерела небезпеки: вибухи на підприємствах, використання хімічної зброї, дорожньо-транспортні пригоди.

Небезпечний фактор: сильнодійні отруйні речовини.

Наслідки: отруєння, опіки, виразки на шкірі, втрата свідомості, захворювання, летальні випадки.

Ризики: ризик загинути від шкідливих і вражаючих факторів сильнодійних отруйних речовин.

Способи і засоби захисту: покинути зону розливу СДОР, використати індивідуальні засоби захисту.

Долікарська допомога:

• СДОР як летка речовина: винести потерпілого на свіже по­вітря, не дати потрапити речовині в легені (промити очі, рот і ніс 2 % розчином соди, напоїти теплим молоком із содою), активізувати вентиляцію легенів (штучне дихання), оберігати хворого від зайвих рухів;

• виведення отрути з поверхні тіла: промити шкіру лужним розчином, прикласти примочку з 5 %-го розчину оцтової кислоти;

• виведення отрути із травного каналу: прийняти активоване вугілля – 1 столова ложка на 100 г води, промити шлунок за допомогою зонду;

• при хімічних опіках: змити хімічну речовину під проточною водою протягом 15-20 хвилин, дати знеболювальні препарати, провести реакцію нейтралізації (якщо СДОР – кислота – змити слабким розчином соди, якщо луги – рани закрити асе­птичними пов'язками охолодити обпечене місце);

• для всіх випадків: при відсутності ознак життя – провести реанімацію.

Організаційно-технічні рішення: виконання вимог ТБ і правил дорожнього руху, зберігання СДОР лише в потрібних кількостях, дотримання технологічного процесу на виробництві.

Завдання до практичного заняття:

1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторно—практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.