7.2.1. Зовнішні кровотечі, перша медична допомога.

Способи тимчасової зупинки кровотечі:

• надання пошкодженій частині тіла завищеного положення по відношенню до тіла;

• притискання судини, що кровоточить в місці пошкодження за допомогою давлючої пов’язки;

• пальцеве притискання артерії;

• зупинка кровотечі фіксуванням кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі;

• кругове здавлювання кінцівки джгутом.

Накладання джгута (алгоритм на рис. 7.2.) дозволено лише при сильній артеріальній кровотечі з артерії кінцівки, в усіх інших випадках застосовувати спосіб не рекомендується.

Послідовність накладання джгута:

• Для попередження защемлення шкіри під джгут підкладають рушничок, одяг пораненого і т.п..

• Кінцівку трішки піднімають догори, джгут підводять під кінцівку.

• Джгут розтягують і кілька разів обгортають навколо кінцівки до припинення кровотечі. Найбільш тугим повинен бути перший оберт, другий накладають з меншим натягненням, а інші – з мінімальним.

• Оберти джгута повинні кластися поряд один із одним, не защімлюючи шкіри.

• Кінці джгута фіксують за допомогою ланцюжка і гачка поверх усіх обертів.

Увага! Джгут на кінцівці можна накладати літом не більш ніж на 1,5-2 години, в холодну пору року – 1 годину. Протягом 2-х годин з моменту накладання джгута необхідно постраждалого доставити до лікувального закладу. Якщо кінцева зупинка кровотечі затягується, то необхідно на 10-15 хв. зняти джгута і накласти заново дещо вище або нижче.

Рис. 7.2. Алгоритм 1. Зупинка артеріальної кровотечі за допомогою закрутки або кровоспинюючого джгута:

а – розтягування джгута; б – накладання джгута з постійним його розтягуванням; в – правильне положення джгута; г – записка, на якій вказаний час накладання джгута; д – накладання закрутки.

Рис. 7.3. Алгоритм 2. Рани, перша медична допомога. Пов’язки, техніка їх накладання (десмургія)

Рис. 7.4. Пов’язки. Види пов’язок.

Рис. 7.5. Алгоритм 3. Користування індивідуальним перев’язувальним пакетом

Рис. 7.6. Алгоритм 4. Накладання бинтових пов’язок

ову - «чепець»

Рис. 7.7а. На голову – «чепець» Рис. 7.7б. На грудну

клітку – «спіральна»

Рис. 7.7в. На кисть, зап’ястя – Рис. 7.7г. На стегно – «спіральна»

колосоподібна, хрестоподібна

Рис. 7.7 Алгоритм 5. Накладання пов’язок на різні частини тіла

Рис. 7.8. Алгоритм 6. Переломи, перша медична допомога.

Іммобілізація пошкоджених частин тіла

Рис. 7.9. Алгоритм 8. Транспортна іммобілізація

Показання: при переломах кісток, пошкодженнях суглобів, великих пораненнях, опіках, гострих запальних процесах, та при всіх інших станах, які можуть призвести до посилення болю та розвитку травматичного шоку.

Засоби: табельні: шини транспортні: Крамера, Дитерикса та ін. підручні (мал.7.9.): гілки, дошки та ін.

УВАГА! Головний принцип транспортної іммобілізації пошкоджених кінцівок – це створення нерухомості найближчих суглобів. Усі дії виконуються спокійно, без ривків і т.ін.(алгоритм 8). Перед іммобілізацією зробити знеболювання: ін’єкції анальгіну, холод на кінцівку.

Рис. 7.10. Іммобілізація. Основні рекомендації щодо застосування.

Помилки іммобілізації:

• Застосування коротких засобів іммобілізації, що не дає можливості фіксувати два найближчих суглоба.

• Недостатня або дуже туга фіксація засобу іммобілізації до пошкодженої кінцівки бинтом.

• Закриття кровоспиняючого джгута.

Транспортна іммобілізація при переломах передпліччя, кисті і пальців (рис. 7.11), стегна і гомілки (рис. 7.12).

Рис. 7.11. Транспортна іммобілізація при переломі передпліччя (а і б), кисті і пальців (в)

Рис. 7.12. Іммобілізація при переломах нижніх кінцівок підручними засобами: а – при переломі стена за допомогою дощок; б – при переломі стегна і гомілки – фіксацією до здорової ноги; в – при переломі кісток гомілки.