3.7. Нормування вмісту шкідливих речовин

Шкідливі речовини, які потрапляють в організм людини різними способами, особливо небезпечними стають тоді, коли їхня кількість на одиницю об’єму перевищує граничну величину для кожної речовини.

Токсичність властивостей СДОР, яка визначає їх отруйність, характеризується смертельною, вражаючою іграничною концентрацією.

Для кількісної характеристики вражаючої дії СДОР використовують поняття токсодози.

Токсодоза – кількість речовини ( в одиницях ваги ), віднесена до одиниці об’єму і до одиниці часу. Вона характеризує кількість токсичної речовини, поглинутої організмом за певний інтервал часу.

Гранична токсодоза – інгаляційна токсодоза, яка викликає початкові ознаки ураження.

Конкретне значення гранично допустимою концентрацією (ГДК) для певної речовини визначається урахуванням ступеня впливу не лише на здоров'я людини, але й на тварин, рослини, мікроорганізми та природні угрупування в лому.

Наявність у повітрі, воді, ґрунті декількох забруднювачів посилює їхню дію на живі організми. Дуже шкідливою є сумарна дія таких забруднюючих ресовин, як сірчаний газ, діоксид азоту, фенол, сірчана та гористоводнева кислоти.

Граничнодопустимі концентрації найбільш поширених шкідливих речовин у повітрі наведено в табл. 3.2.

За величиною ГДК шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

Клас І. Речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м³ (свинець, ртуть, озон).

Клас ІІ. Речовини високонебезпечні, ГДК 0,1-1,0 мг/м³ (сірчана й соляна кислоти, хлор, фенол, їдкі луги).

Клас ІІІ. Речовини помірнонебезпечні, ГДК 1,1-10,0 мг/м³ (вінілацетат, толуол, ксилол, метиловий спирт).

Клас ІV. Речовини мало небезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м³ (бензин, ацетон, гас тощо).

Прийняті два критерії добору в групу СДОР: перший – належність токсичної речовини до 1–2 класу небезпеки за КМІО; другий – імовірність і масштаби можливого зараження повітря, води, місцевості при виробництві, транспортуванні та зберіганні НХР. Введення другого критерію зумовлено тим, що з досить великої кількості відомих і запланованих на майбутній випуск хімічних сполук, віднесених за величиною КМІО до 1–2 класу небезпеки, реальну загрозу масового ураження людей становить лише та їх частина, яка характеризується великим масштабом виробництва, споживання, зберігання і транспортування.

Таблиця 3.2

Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів

№ з/п	Речовина	Максимальна разова, мг/м3	Середньодобова, мг/м3
1	2	3	4
1	Ацетон	0,35	0,35
2	Аміак	0,2	0,004
3	Нітробензол	0,008	0,008
4	Тверді частинки (сажа)	0,15	0,05
5	Оксиди азоту	-	0,04
6	Оксид сірки	0,5	0,05
7	Оцтова кислота	0,2	0,06
		Продовження табл.3.2
1	2	3	4
8	Пари свинцю, ртуті	-	0,0003
9	Пил нетоксичний	0,5	0,15
10	Пари сірчаної кислоти	0,3	0,1
11	Пари фтороводню	0,02	0,005
12	Сірководень	0,008	0,008
13	Хлор	0,1	0,03
14	Чадний газ	3	1

Для різних середовищ ГДК одних і тих самих токсикантів різняться.

У навколишнє середовище шкідливі речовини можуть потрапляти внаслідок аварій на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, а також при транспортуванні сильнодійних отруйних речовин.

Нижніх безпечних рівнів впливу шкідливих речовин не існує. Будь-яка концентрація шкідливих речовин, яка перевищує звичайну (що є у природі й до якої звикла людина), може негативно впливати на людину й навколишнє середовище, особливо це стосується різноманітних канцерогенів.

За наявності в повітрі чи воді кількох забруднювачів однонаправленої дії їх сумарна концентрація розраховується за формулою А.Т. Авер’янова:

С1 / ГДК1 + С2 / ГДК2 + … + Сn / ГДКn < 1 (3.1)

де С1, С2, …, Сn – фактичні концентрації забруднювачів, мг/м3;

ГДК1, ГДК2, …, ГДКn – значення забруднювачів, мг/м3.

Якщо сумарна концентрація забруднювачів більша за 1, то кажуть, що санітарний стан не відповідає нормативним вимогам.