Радіометр бета-гамма випромінювання «Прип'ять»

Прилад призначається для індивідуального і колективного користування при вимірі потужності еквівалентної (експозиційної) дози гамма-випромінювання, щільності потоку бета-випромінювання і об'ємної (питомої) активності в рідких і сипучих речовинах.

Діапазони виміру для: фотонного іонізуючого випромінювання – від 0,1 до 199,9 мкЗв/г; щільності потоку ?-випромінювання – від 10 до 3 -2 19,9•10 см •хв; питомої (об'ємної) активності ?-випромінювання ізотопів в -5 -3 -5 рідких і сипучих речовинах – від 1,4•10 до 3,7•10 Бк/ кг (Бк/л) або 2•10 -7 …1,1•10 Кі/кг (Кі/л). Час встановлення робочого режиму до 5 секунд, а час встановлення показників за вибором оператора – 20 с; 200 с при виміру потужності еквівалентної дози і щільності бета-часток; 10 хв. і 100 хв. при виміру питомої активності.

Живлення прибору від елементу типу «Крона» або «Корунд», а також зовнішнього джерела напругою від 4 до 12 Вольт. Час безперервної роботи від мережі перемінного струму не менше 24 години. При автономному живленні не більше 6 годин. Маса прибору – 0,25 кг.

Радіометр-рентгенометр дп-5а

Прилад призначений для вимірювання рівня радіоактивного забруднення робочих поверхонь та потужності експозиційної дози γ-випромінювання (Р/год, мР/год) і складається з пошукового зонда з перемикачем для вимірювання (β- або γ-випромінювання, пристрою для реєстрації випромінювання, блоку живлення та телефону.

Підготовка приладу до роботи:

• Перемикач діапазонів переводять з положення «Викл» у положення «Реж»,

• Ручкою «Режим» встановлюють стрілку гальванометра на чорний трикутник і про­грівають прилад протягом 2-3 хвилин. Під час використання приладу ДП-5Б стрілка повинна самостійно встановитися у межах чорного сектора.

• Для визначення природного фону приладу зонд з датчиком встановлюють у положення у-випромінювання, а перемикач діапазонів переводять у положення «0,1», або інше, якщо стрілка відхиляється до кінця шкали. Через 1-2 хвилини реєструють показники шкали, помноживши їх величини на значення конкретного діапазону.

• Для вимірювання рівня забруднення продовольства та води радіоактив­ними речовинами датчик розташовують на відстані 1 см від зразка дослі­джуваної проби. Переміщуючи його вздовж поверхні, знаходять найбільше забруднення. Через 1-2 хвилини реєструють результати вимірювання, помноживши їх величину назначения діапазону і віднявши природний фон приладу.

• Після дослідження прилад переводять у вихідне положення.

3.4. Радіаційна безпека та принципи радіаційного захисту

Радіаційна безпека – це комплекс заходів, що спрямовані на обмеження опром інення населення та запобігання виникненню його ранніх та віддалених наслідків.

Радіаційна загроза при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань полягає в тому, що зовнішнє та внутрішнє опромінення організму чинить як прямий, так і опосередкований вплив на внутрішньоклітинні структури, особливостями якого є невідчутність для людини, наявність певного латент­ного періоду проявів біологічного ефекту та ефекту підсумування поглинутих доз.

Головними наслідками впливу іонізуючого випромінювання на людину є порушення обміну речовин у біологічних системах, морфологічні та функціональні зрушення, променеві ураження організму.

До основних видів променевих уражень відносять: соматичні ураження (гостра та хронічна променева хвороба, локальні променеві ураження (опіки, катаракта та ін.)); сомато-стохастичні ураження (скорочення тривалості життя, онкогенез, тератогенний вплив); генетичні ураження (домінантні або рецесивні генні мутації, хромосомні та хроматидні аберації).

До умов, що визначають ступінь променевого ураження, відносять такі характеристики радіонуклідів: вид іонізуючого випромінювання та радіа­ційної дії; величина поглинутої доз; розподіл поглинутої енергії випромінювання у часі та в організмі; радіочутливість різних органів і систем, радіотоксичність ізотопів тощо.

Протирадіаційний захист – це комплекс законодавчих, організаційних, санітарно-гігієнічних, санітарно-технічних та медичних заходів, що забезпечують безпечні умови праці персоналу під час роботи з радіонкулідами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань.

Основні принципи протирадіаційного захисту – це:

• гігіє­нічне нормування;

• проведення попереджувального та поточного санітарного нагляду;

• виробниче навчання, санітарна освіта;

• організація радіаційного та медичного контролю.

Методами протирадіаційного захисту є: захист кількістю; захист відстанню, часом, за допомогою екранування; хімічні методи захисту (використання радіопротекторів та радіоінгібіторів); захист культурою праці (дотримування правил техніки безпеки, осо­биста гігієна тощо).

Радіаційний контроль – це один з основних принципів протирадіаційного захисту, метою якого є контроль за дотримуванням норм радіаційної безпеки, вимог санітарних правил роботи з радіонуклідами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, надання інформації про опромінення персоналу.