4. Фактори, що впливають на достовірність доказів

Серед фактів, що впливають на достовірність доказів, виділяють:

- незалежність джерела інформації;

- ефективність системи внутрішнього контролю;

- безпосередні знання аудитора;

- оцінку осіб, що надали інформацію;

- ступінь об’єктивності; достатність;

- своєчасність;

- об’єктивний ефект.

5. Методика аудиторського тестування

Тестування є одним з головних методичних прийомів аудиту, який полягає у тому, що аудитор формулює перелік питань для оцінки відповідного об’єкта дослідження і послідовно відповідає на них, виконуючи потрібні аудиторські процедури й отримуючи аудиторські докази. Аудитори, використовуючи тестовий підхід (аудиторські тести) до перевірки, мають на меті декілька цілей:

• застосовувати кількісні критерії під час оцінки об’єктів аудиту;

• систематично документувати всі контрольні дії та їх результати;

• перевіряти якість проведеного аудиту, регулювати масштаб і глибину аудиторських процедур.

Існує декілька загальних правил складання і заповнення аудиторських тестів, які можна сформулювати так:

• аудиторські тести складають за принципом «від загального до конкретного», а відповіді на питання тестів дають навпаки – від конкретних до загальних;

• аудитори самі складають тести та відповідають на них.

Якщо на сформульовані письмово питання відповідають інші особи, цей методичний прийом має назву аудиторського анкетування;

• відповіді на питання тестів можна у стверджувальній чи заперечній формі («так» чи «ні»); у вигляді спеціальних позначок або цифр; у вигляді посилань на інші аудиторські робочі документи. При потребі відповідь може бути деталізована.

Аудиторські докази одержують в процесі перевірок належним поєднанням тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість.

Тести системи контролю – застосовують для одержання аудиторських доказів відносно відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього аудиту. Це перелік методів та порядок їх застосування аудитором для оцінки ефективності функціонування системи обліку і внутрішнього контролю.

6. Поняття помилок і обману, їх різновиди та причини виникнення

Помилка – ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і групуваннях, недогляду у повноті обліку чи неправильного подання фактів господарської діяльності, наявності та стану майна, розрахунків тощо.

Шахрайство – це навмисно неправильне відображення господарських операцій та подання на цій основі заздалегідь перекрученої, недостатньої звітної інформації її користувачам.

При виявленні шахрайства чи помилки аудитору слід з’ясувати у керівництва і персоналу підприємства їх причин та вплив на фінансову звітність. Якщо, на його думку, шахрайство чи помилка могли викликати неправильне відображення звітності, для відновлення істини він повинен виконати додаткові процедури, які вважає необхідними. Характер додаткових процедур залежить від виду шахрайства чи помилки і від ступеня їх впливу на зміст фінансової звітності.

У випадку, коли шахрайство чи помилка могли бути попереджені або виявлені при внутрішньому контролі, але цього не відбулось, аудитор повинен переглянути свою попередню оцінку щодо цієї системи і, зменшивши довіру до неї, розширити коло інформації, що перевіряється.

Виявлені факти шахрайства та значних помилок повинні бути доведеними. Коли виникають сумніви щодо непричетності керівництва підприємства до виявлених порушень, аудитор повинен порадитись з юристом щодо застосування відповідних законодавчих процедур.

Особливу увагу аудитор повинен перевірити наступні факти: незвичні внески грошових коштів; незвичні внески грошових коштів; платежі за неотримані товари чи отримані, але які не вимагались або одержані та оплачені за підвищеними цінами; списання засобів або розпорядження засобами з вартістю, яка є нижчою, ніж їх ринкова ціна; використання коштів клієнта для особистих потреб( комп’ютерів, легкових машин, послуг, офісу тощо).

Для виявлення шахрайства аудитору необхідно: визначити мотиви шахрайства у клієнта; ознайомитись з персоналом, особливо з керівним персоналом, оцінити його моральні принципи, умови праці та порядок її оплати; виявити умови, що можуть сприяти можливості здійснення шахрайства (становлення керівництва до цього питань, відсутність охорони, контролю та ін).

Послідовність дослідження аудитором можливих порушень у клієнта (дати відповіді на питання):

1. Що порушено (статут, інструкція тощо);

2. Хто порушив (вказати порушника);Що, хто, де, коли, ким, чим, скільки?

3. Коли порушено (дата або період);

4. Як порушено (яким способом допущені відхилення);

5. Чим викликано порушення (причини і умови);

6. Суттєвість порушення;

7. Інформація клієнту з пропозиціями щодо усунення наслідків порушення та причин його появи;

8. Вибір виду аудиторського висновку в залежності від суттєвості порушення;

9. Факт порушення помилки, обміну.