5. Аудиторський ризик. Поняття ризику. Види ризиків

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести ризик до нуля. Тому аудитор повинен спланувати аудит. Так щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим.

Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках.

В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність.

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у соді істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

Ризик аудиту або загальний ризик – це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах фінансової звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик має три складових:

• властивий ризик;

• ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;

• ризик не виявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик – це здатність залишку по певному бухгалтерському рахунку або певній категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Тобто аудитор порівнює дану попередню оцінку з найсуттєвішими залишками по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. У разі належного виконання співробітниками підприємства цього аналізу або їх повного ігнорування аудитор повинен визначити у загальному плані перевірки високий розмір властивого (притаманного) ризику.

Під час розробки загального плану перевірки аудитор оцінює властивий ризик на рівні фінансової звітності. Тобто аудитор порівнює оцінку розміру властивого ризику з найсуттєвішими по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій.

Оцінюючи розмір властивого ризику, аудитор вивчає такі фактори:

• освіту і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва;

• компетентність керівництва, тому що Вана може вплинути на правильність підготовки фінансових звітів підприємства;

• складність основних операцій та інших операцій. Які вимагають залучення сторонніх фахівців (експертів);

• тенденції до збиткової діяльності або незаконного присвоєння активів;

• операції, які не можуть бути здійснені за звичайних обставин.

«Невід’ємний ризик» представляет собой подверженность сальдо счета или класса операций искажениям, которые могут быть существенными по отдельности или в совокупности с искажениями других сальдо счетов или классов операций, при условии отсутствия соответствующих средств внутреннего контроля.

Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства – це імовірність того, що недостовірна інформація, яка може існувати за класом укладених угод і може бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класом операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства.

«Риск системы контроля» - это риск того, что искажения сальдо счета или класса операций, которые могут быть существенными по отдельности или в совокупности с искажениями других сальдо счетов или классов операций, не будут предотвращены, выявлены или своевременно исправлены с помощью систем бухгалтерского учета и внутреннего контроля.

Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв’язку зі звичайною обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Для того щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання внутрішнього контролю та перевірки процедури внутрішнього контролю підприємства.

Якщо немає такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий.

Аудитору необхідно отримати вичерпні роз’яснення від працівників служб внутрішнього контролю і обліку для того, щоб надалі він мав змогу правильно спланувати аудит. Система внутрішнього контролю складається з середовища контролю і процедур контролю.

Ризик не виявлення безпосередньо пов'язаний із проведенням незалежних процедур перевірки. Зроблені аудитором оцінки невідповідності контролю й оцінки внутрішнього ризику впливають на характер, строки й обсяг аудиторських процедур, що використовуються аудитором з метою зменшення ймовірності не виявлення помилок і перекручень і доводять ризик аудиту до сприятливого рівня. Певний ризик не виявлення помилок існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100% залишків за рахунками або всі види операцій, бо більша частина аудиторських доказів має скоріше запевнюючий (аргументаційний), ніж підсумковий характер.

АР=ВР х РК х РН,

де ВР – властивий ризик; РК – ризик контролю; РН – ризик не виявлення.

Отже,

АР

РН = ---------------

ВР +РК

Алгоритм визначення і оцінки аудиторського ризику може бути таким:

• проведення експертної оцінки вагомості кожного чинника у часткових моделях оцінки ВР, РВК і РЗК (у відсотках, балах);

• складання робочих таблиць – анкет із внутрішньогосподарського ризику, ризиків внутрішнього та зовнішнього контролю;

• заповнення робочих таблиць у процесі аудиторського обстеження об’єкта перевірки та розрахунок фактичної величини ВР,РВК,РЗК;

• підставлення розрахункових значень ВР, РВК,РЗК у формулу і визначення величини ризику невиявлення РН (за значення АР= 0,01; 0,05; 0,1 або інших).