14 Історична картографія й історична географія.

ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ — спеціальна історична дисципліна, що займається укладанням істор. карт та атласів, а також досліджує стародавні карти та історію картографії. Як самостійна галузь знань виникла на поч. 20 ст. на стикові історії, географії та картографії. Тривалий час розвивалася в руслі досліджень давніх карт як пам’яток картографії і як джерел, свідчення яких можна використовувати для вивчення природних та історико-політичних змін тощо. Інтерес до давніх карт як наукове зацікавлення вперше чітко визначився наприкінці 18 — поч. 19 ст. При дослідженні давньої карти встановлюються дата її створення й тиражування, атрибуція, топографічний і мат. зміст, ведеться пошук інформації для проведення порівняльного аналізу, вивчаються пояснювальний текст до карти, різноманітні супровідні малюнки, геральдика, якість паперу й фарб, оцінюється рівень можливих географічних знань укладача карти, провадиться аналіз деформацій, що зазнавала відтоді відповідна тер., тощо.

Головним завданням історичної картографії є реконструкція давнього природ-

ного та культурного ландшафту. Концепція історичної географії, як науки про зміни

природного та культурного ландшафту, є фундаментом історичної картографії. Спе-

цифіка історичної географії полягає у формулюванні тверджень, що надають

допомогу в дослідженні зв’язків між історичними фактами і просторовою географією

[14, с. 18]. Історична картографія відіграє допоміжну роль по відношенню до

історичної географії. Відображення географічно-історичного простору в історичній

картографії – ніщо інше, як створення актуальними історичними знаннями карто-

графічного простору природно-суспільної дійсності.

Історична географія - це предмет, який повинен дати характеристику фізичної, економічної і політичної географії певної країни або території у відповідний проміжок часу. Основними елементами цих характеристик має бути: 1) фізико-географічний ландшафт певної епохи; 2) населення з точки зору його етнічного складу; 3) географія виробництва та господарчих зв'язків; 4) географія зовнішніх і внутрішніх політичних кордонів, а також важливих історичних подій.

Перші наукові праці з історичної географії з'явилися в Італії, в ХІV-XV ст. за часів Відродження. Подальшого розвитку вона набула в XVI ст. в Нідерландах. У XVII—XVIII ст. центр досліджень перемістився до Німеччини і Франції, де її почали викладати в університетах. В Україні окремі праці з питань історичної географії з'явились у другій половині XVНІ-ХІХ ст. Серед праць українських учених, які зробили значний внесок у розвиток цієї науки, слід згадати П.Симановського ("Краткое описание о козацком малороссийском народе"), С.Лукомського ("Собрание историческое"), В.Рубана ("Краткая летопись Малыя России с 1506 по 1770 г.", "Землеописание Малыя России"), В.Григоровича-Барського ("Странствование по святым местам").

15 Історичні карти та їх класифікація.

Карта – це умовний образ поверхні Землі або її частини у певному зменшенні

на площині з використанням умовних графічних знаків. Для виконання зображення

застосовують різноманітні картографічні проекції, які є способом відображення

сферичної поверхні землі на площині без викривлення.

Характерними рисами карти є:

? її виконання на площині;

? єдині вимірювання, що отримуються в результаті використання певних

масштабів або принципів відображення випуклої земної поверхні на

площині;

? використання умовних знаків;

? узагальнення образу

Кількість та різнорідність карт зумовлює їх класифікацію, або поділ карт на групи

за певними характеристиками. Необхідно, щоб класифікації картографічних добутків

відповідали рядові умов: вони повинні створюватися за якою-небудь визначеною

ознакою (підставі класифікації), бути послідовними, тобто поступово підрозділяти

великі групи карт на більш дрібні, бути повними, тобто охоплювати безліч об’єктів, і,нарешті, несуперечливими. Виконання цих умов необхідне для повної інвентари-

зації картографічних добутків, їхнього упорядкування, каталогізації і збереження в

картографічних фондах.

Основа для оцінювання спільного та відмінного між картами розглядається за:

1) масштабом; 2) предметом дослідження; 3) змістом та 4) функцією [6, с. 12].

Класифікації за іншими характеристиками є допоміжними і можуть бути потрібними

лише в конкретних випадках.

Кожна наукова класифікація повинна виконувати велику кількість логічних вимог.

По-перше, обов’язковим у ній є перехід від загального (наприклад, класу) до більш

дрібного (підкласу, виду). У результаті цього всі карти поділяються на загально-

географічні та тематичні. По-друге, кожна ступінь класифікації супроводжується

остаточною зміною критеріїв поділу