30. Монголо-татарське завоювання та географія населення.

Після смерті Чінгісхана похід на руські землі очолив його онук Батий, улус якого знаходився у західній частині монгольських володінь. Протягом 1237—1238 рр., незважаючи на героїзм руських воїнів та населення, були розгромлені війська рязанського і володимиро-суздальських князів. Північно-Східна Русь була спустошена.

У 1239 р. монголо-татарські орди на чолі з Менгу-ханом почали завоювання Південно-Західної Русі. Навесні 1239 р. був захоплений, зруйнований та спалений Переяслав. Така ж доля спіткала Чернігів. Проте Менгу - хан не наважився штурмувати Київ.

Але восени 1240 р. монголо-татари "многом множеством сили своєй" знову підійшли до Києва і взяли місто в облогу. Понад 10 тижнів тривав штурм. Зрештою впала твердиня киян — "град Володимирів". Останні захисники трималися в Десятинній церкві. Монголо-татари таранили стіни храму, і він завалився. Всі, хто там був, загинули. 6 грудня 1240 р. орда захопила Київ і повністю його зруйнувала, а людей, за словами суздальського літописця, "от мала до велика все убиеша мечем".

Здобувши Київ, монголо-татари рушили на Галицько-Волинську землю. На початку 1241 р. вони здобули Колодяжин, Кам'янець, Данилів, Галич, Володимир, Луцьк. В цьому ж році ординці вийшли на західні рубежі Русі та вдерлися на територію Чехії, Польщі, Угорщини. В 1242 р., довідавшись про смерть великого хана Угедея, вони повернули назад. У пониззі Волги монголо-татари заснували державу під назвою "Золота Орда", під владу якої потрапили народи Русі, Хорезму, Північного Кавказу, Поволжя.

Монголо-татарська навала завдала величезної шкоди Південно-Західній Русі. Внаслідок ординського панування уповільнився процес розвитку державності України-Русі. Посилився економічний та політичний занепад Києва та всього Придніпров'я. Втрачає значення політичного центру землі Чернігів, припинило існування як окрема земля Переяславське князівство.

31. Політична географія українських земель у хііі ст.

У 1237-1241 рр.. руські землі зазнали удару з боку монголо-ської імперії - центральноазіатського держави, що завоювало в першій по-Ловін XIII ст. величезну територію від Тихого океану до Центральної Европи.После походів на Північно-Східну і Південну Русь, відповідно в 1237-1238і в 1239-1240 рр.., об'єднаного монгольського війська під командуванням вну-ка засновника імперії - Чингісхана - Батия встановилося так зване мон - голо-татарське ярмо. Руські князівства не ввійшли безпосередньо в територію Золотої Ор-ди. Їх залежність виражалася у сплаті податків - "виходу" і верховному сюзе-ренітете золотоординського хана, який стверджував руських князів на їх сто-лах. (Як же відбувався розвиток руських земель в нових умовах?) Київ-ська земля після навали остаточно втратила своє колишнє значення. Кіевбил узятий татарами в 1240 р. в розпал боротьби за нього між сопернічающімікнязьямі. У 20-і роки XIV століття Київська земля потрапила в залежність від Вели-кого князівства Литовського, а на початку 60-х років остаточно увійшла до егосостав. У Чернігівській землі у другій половині XIII століття різко підсилюючи-ється політична роздробленість, формується велика кількість княжеств.В XIII ст. почалися набіги на Чернігівську землю Литви, а в 60-70-х годахXIV в. більша частина Чернігівщини була підпорядкована великим князем літовскімОльгердом. У Південно-Західної Русі в результаті об'єднання Волині та Галичини підвладний Данила Романовича і його брата сформувалося сильне государство.В 50-х роках XIII ст. Данило успішно протистояв татарського натиску. Але вконце 50-х років галицькому князеві все ж таки довелося визнати залежність оттатарского хана. У Смоленській землі питомі князівства не закріпилися за визначені-ми князівськими лініями, як це було в Чернігівській землі. Тим не менше по-літичної значення Смоленського князівства поступово зменшувалася. У 1404 г.велікій литовський князь Вітовт остаточно включив Смоленську землю в со-став Литви. У Новгородській землі в другій половині XIII-XIV ст. зміцнюються ре-спубліканскіе форми правління. Приєднання до Москви в 1478 році проізошлоотносітельно легко: соціальні низи Новгородської землі не підтримали своюбоярскую верхівку. Рязанська земля в другій половині XIII-XV ст. зберігала относітельнуюнезавісімость. Проте вона була затиснута між Золотою Ордою, з якою непо-безпосередніх межувала, і Північно-Східною Руссю. Муромське князівство вже в середині XIV ст. стало залежати від Москов-ського, а на початку 90-х років увійшло до її складу. Територія Переяславського князівства після Батиєва нашестя перешлапод безпосереднє управління Орди, а в 60-ті роки XIV ст., Як і Чернігів-ська земля, була приєднана до Великого князівства Литовського. Після монголо-татарської навали долі різних земель разо-шлісь. З чотирьох найсильніших в першій половині XIII в. князівств три (Чернігівське, Галицько-Волинська та Смоленське) втрачають свій суверенітет івходят до складу іноенічних в основі держав - Литви і Польщі. На терри-торії четвертого - Володимиро-Суздальського - починається формування новогоедіного російської держави. Таким чином перестала існувати стараяполітіческая структура, для якої були характерні самостійні князю-ства - землі (керовані різними гілками роду Рюриковичів), всередині ко-торих існували дрібніші васальні князівства. Безпосередній вплив на економіку виразилося, по-перше, вразореніі територій під час ординських походів і набігів, особливо частихво другій половині XIII в. По-друге завоювання призвело до сістематіческомувикачіванію значних матеріальних коштів у вигляді ординського "виходу" ідругіх поборів, що знекровлювали країну. Після навали XIII ст. посилилася роз'єднаність руських земель. Пре-крат боротьба різних князівських гілок за "загальноруські" столи - Київ, Новгород і Галич, являє собою в першій половині XIII в. своеобразнийфактор в політичному житті Русі. В області духовної культури простежується помітне непосредственноевоздействіе монголо-татарського нашестя: загибель значних культурнихценностей, тимчасовий занепад кам'яного будівництва, живопису, прікладногоіскусства, втрата секретів ряду ремесел, ослаблення культурних зв'язків з За-падной та Центральною Європою. Але глибоких культурних змін в цілому непроізошло. Таким чином, монголо-татарське завоювання зробило значітельноевліяніе на давньоруське суспільство. Найбільш схильними до деформації оказ-лись соціально-економічна і політична сфери, тобто ті, які в біль-шей чи меншою мірою приховані від суспільної свідомості.