56.Міграції та зміни національного складу населення в хх ст.

Міграція населення Чисельність населення в Україні змінюється також під впливом міграцій — переселення людей зі зміною місця проживання. Вони бувають внутрішні і зовнішні. Внутрішні міграції — це рух населення між різними регіонами всередині країни. Вони не впливають на загальну чисельність населення країни, а тільки на його розподіл між регіонами. Зовнішні міграції (за межі держави) поділяються на еміграцію (виїзд), імміграцію (в’їзд) і рееміграцію (повернення людей на свою батьківщину).

Міграції в Україні мають від’ємне сальдо. Це означає, що кількість людей, які виїжджають з неї, більша, ніж тих, які приїжджають. Тільки у 2000 р. різниця між вибулими і прибулими становила 46 тис. осіб. Еміграція має переважно соціально-економічні причини, її ще називають заробітчанською. У пошуках кращих заробітків люди виїжджають, передусім, у країни Південної та Центральної Європи, в Росію, Ізраїль, США та інші країни світу. Значна кількість людей виїжджає нелегально. За 1991 — 1999 рр. кількість емігрантів перевищила 2млн. осіб. Виїзд населення з України — проблема, яка у майбутньому може стати загрозою формуванню продуктивних сил, а також посилить негативні аспекти демографічної ситуації. Внаслідок того, що виїжджають люди молодого та середнього віку, в країні знижуються показники народжуваності. Цьому сприяє також еміграція жінок та дівчат.

Серед тих, хто виїжджає з України, значний відсоток людей з вищою освітою (в 1995 р. — 24%), серед них багато людей з науковим ступенем. Це свідчить про відтік з України високопрофесійних кадрів, т. зв. “міграцію умів”.

Серед іммігрантів переважають люди, які народились в Україні, але тривалий час жили і працювали в різних регіонах Росії та інших республіках колишнього СРСР. їх називають репатріантами. Значно зменшилися за останнє десятиріччя XX ст. внутрішні міграції населення, оскільки високий рівень безробіття, який охопив усі регіони України, не сприяє переміщенню населення між ними. Помітно сповільнились обсяги міграції людей із сільської місцевості в міста, що були досить значними у 80 — 90-их роках XX ст.

57. Природньо-кліматичні умови сучасної України.

Клімат на більшій частині України помірно континентальний з деякими відмінностями в Карпатах і Кримських горах. Континентальність зростає з заходу на схід. На південному березі Криму клімат близький до сухого субтропічного (середземноморського). Середні температури січня - від -2 ° С на заході до -7,5 ° С на північному сході (до +2-4 ° С на Південному узбережжі Криму), середні температури липня - від +18 ° С на заході до +22 -24 ° С на півдні. Кількість опадів зменшується з північного заходу (700 мм / рік) на південний схід (300 мм / рік). В українських Карпатах їх випадає більше 1500 мм / рік, а в Кримських горах - 1000 мм / рік. Максимум опадів припадає на теплий період року. Середня тривалість безморозного періоду - 170 днів на півночі країни і 260-170 днів на півдні.На Україні добре виражена грунтово-рослинна зональність. 2/3 території країни (лісостеп і степ) зайняті чорноземами. На північ від чорноземного поясу поширені сірі лісові та дерново-підзолисті грунти під мішаними лісами, на південь - темно-каштанові й каштанові грунти під сухими степами. Грунтовим поясам відповідають три природні зони - лісова, лісостепова і степова. Лісова зона включає різноманітні змішані й листяні ліси з білою (європейською) ялицею, сосною, буком і дубом. У лісостеповій зоні ліси складаються здебільшого з дуба; часто острівці лісу оточені ріллями. Для степової зони характерні трави і стрічкові лісонасадження. До 18 століття степи не освоювалися, тепер природна рослинність збереглася лише в заповідниках. Схили Карпат вкриті мішаними і хвойними лісами з дуба, бука, ялини і ялиці, на схилах Кримських гір - ліси з бука, дуба, сосни. Південний берег Криму має значні паркові насадження з різних видів середземноморської флори, тут поширені фруктові сади і виноградники.Через оранки степів і хижацької розробки лісів (особливо в радянський період) тваринний світ України бідний видовою різноманітністю, тут мало ендеміків. Налічується 101 вид ссавців, 350 видів птахів, 21 вид плазунів, 19 видів земноводних і більше 200 видів риб. Ведмеді, зайці, дикі кабани, лисиці, лосі, рись, тетерева, рябчики, орли, яструби й сови дотепер живуть на північному заході - у Карпатах і Поліссі. У лісостепу поширені олені, кабани, вовки, гризуни (хом'як, тхір), куріпки, сороки, іволги. Для степового поясу найбільш типовими є гризуни, польові птахи й комахи. На Україні створено 15 заповідників, найбільші - Чорноморський і Поліський, Карпатський та Шацький природні національні парки. У заповіднику Асканія-Нова проводиться робота по інтродуційованих екзотичних видів.Територія України покрита густою мережею великих і малих річок, загальна кількість яких становить 73000. На її території також розташовано близько 20000 озер. Найдовші ріки (протяжність по території держави, км): Дніпро (981), Південний Буг (806), Псел (717), Дністер (705), Сіверський Донець (672), Горинь (659), Десна (591). Дніпро - третя за величиною річка Європи після Волги і Дунаю, яка має 1150 приток. Найбільші озера (кв. км.): Сасик (Кундук) (205), Ялпуг (149), Кугурлуй (94), Кагул (90). Найбільші водоймища - Кременчуцьке, Каховське, Дніпродзержинське, Київське й Канівське. Вони споруджені на річці Дніпро, для того щоб підвищувати ефективність використання гідроенергетичних ресурсів цієї річки. Берегова лінія держави характеризується сильною розчленованістю: великою кількістю гирл річок, лиманів, заток, бухт, придатних для будівництва морських портів. Островів небагато, і серед них великих майже немає. Далеко в море вдається Кримський півострів, витягнутий на захід Тарханкутським, а на схід - Керченським півостровом.Україна має поклади більше 80 видів корисних копалин.