32. Вплив монголо-татарського завоювання на географію господарства, міст, шляхів сполучення.

Імперія Чингісидів не могла існувати як єдина держава. У монголів розвивались феодальні відносини між різними країнами, які входили до складу імперії, не могло бути якоїсь єдності, це був народ з різним побутом і рівнем суспільно-економічного розвитку. Незабаром почались фаодальні чвари між окремими улусами і ордами, і з 60-х рр. ХІІІ ст. улуси Джучідів, хулолідів і чогомоїдів стають незалежними від монгольської імперії, столицю якої на той час великий хан Хубілай переніс у Пекін [9, с.131].

Монгольські завойовники зливались з місцевими верхами, приймалии їх мову і культуру. В Китаї вони китаїзувались і прийняли буддизм, в інших улусах тюркизувались і прийняли іслам. До складу улусу входили землі від Дністра до Західного Сибіру і пониззя Сирдар’ї з Північним Хорезмом і містом Іргенчиш, на півдні вимагали Крим і Кавказ. Східні джерела не включали Русь до складу володінь улусу Джучі, оскільки вона зберігала свою владу в особі руських князів і сплачуючи данину, була тільки залежною державою. Улус Джучі називався також Синьою Ордою, а в руських літописах і деяких інших джерелах ця держава називалася Золотою Ордою.

На чолі Золотої Орди стояв хан з дому Чінгісидів, який обирався нуруятаєм. Золота Орда також скоро почала дробитись. Члени ханського дому і нойони ставали все самостійнишими, в Орді почались чвари, уособиці, влада ханів слабшала. [9, c.132].

Золота Орда – це була сильна держава, створена монгольськими ханами. Вона мала велику територію, землі волзьких болгар, Половецький степ, Крим, Західний Сибір, Приуралля, Хорезм. Столицею цієї держави був Сарай або Сарай-Бату, заснований Батиєм недалеко від сьогоднішньої Астрахані [7, с.97].

В результаті п’ятирічної боротьби навколо звільненого престолу великим монгольським ханом став син Угедея-Руюк – хан. Правління його продовжувалося всього лиш два роки. В 1248 р. після хвороби він помер. Потім управління унаслідував внук Чингізхана від його молодшого сина - Мунке. При цьому хані монгольська держава набула найбільших розмірів. Мунке – хан був останнім правителем, який управляв всією імперією Чингізхана. Після його смерті велика монгольська держава розпадається; від неї відпадають західні унуси.

В столиці побудували палац хана, Караван-Сарай для купців, будинки найбільш знатних осіб.

Пізніше, при хані Берке, столицю перенесли дещо вище по Волзі, де і було побудовано нове місто Сарай-Берке, на одному із рукавів Волги-Ахтубе. Золотоординські феодали почали переймати мусульманську віру. В І половині XIV ст. при хані Узбеці мусульманство стало державною релігією Золотої Орди.

В Сараї при хані існувала верховна рада із феодальної аристократії – дивон. Тут обговорювалися найважливіші державні справи – військові, адміністративні, фінансові

Всесвітня

33.Адміністративно-територіальний устрій українських земель в складі Великого князівства Литовського.

Територіальний поділ та місцева адміністрація українських земель у складі Великого князівства Литовського, КоролівстваПольського та Речі Посполитої не були сталими і за 300 років (з 1340 до 1648 pp.) кілька разів змінювалися. Тривалий час зберігалися старі адміністративні одиниці - князівства, уділи, волості та верви. Першою їх ліквідувала Польща в Галичині (1434 p.), а потім і Литва - 1471 р. ліквідовано останнє Київське князівство, запроваджена воєводська система, яка остаточно закріпиласяЛюблінською унією 1569 р. Саме після неї склалася така адміністративна структура з відповідною місцевою адміністрацією.

Найбільшою адміністративною одиницею вважалося воєводство на чолі з воєводою, якого призначав князь (король). Йому належала військова, виконавча та судова влада у воєводстві, він очолював місцеву адміністрацію - уряд. Заступниками воєводи були каштеляни та старости. Всього на території сучасної України у різні роки існувало повністю або частково 7 воєводств: Руське (1434 p.), Подільське (1434 р.), Белзьке (1462 p.), Київське (1471 p.), Брацлавське (1566 р.), Волинське (1566 р.) та Чернігівське (1635 p.). Воєводства поділялися на різну кількість noвimiв, на чолі з повітовим старостою, тому іноді вони і називалися староства. Руське воєводство поділялося не на повіти, а на землі. Центральний повіт воєводства очолював каштелян - комендант. Староста (каштелян) наділявся широкими адміністративними та судовими функціями. До повітового уряду входили маршалок, стольник, хорунжий, канцеляристи, підсудки. Станово-представницькими органами у воєводстві та в повіті були місцеві шляхетські сеймики. Найнижчою ланкою поділу вважалася «олость на чолі з волосним старостою та підпорядкованим йому писарем. У деяких місцях волость називалась округом (Чернігівщина), або підстароством (Правобережжя). Волость складалася з сільських общин - коп,на самоврядуванні у формі сходу, який обирав сільського старосту (у різних місцевостях - тивуна, старця, війта, солтиса). Копа складалася з села або кількох сіл, які об'єднувалися в дворища (10 хат) та дими (1 господарська родина).

Міста поділялися на фортеці, очолювані каштелянами, приватновласницькі або державні, керовані міськими радами - ратушами, та вільні на самоврядуванні (магдебурзьке право), на чолі з магістратом.

I ратуша, і магістрат складалися з двох палат. Виконавчої - ради та судової - лави. До ради входили райці (радники), яких очолював бурмістр, а лава (скабінат) складалася з 12 лавників (присяжних), яких очолював війт (суддя). До повноважень місцевої адміністрації входили господарські функції, самооборона, збір податків, здійснення суду як першої інстанції.