Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Podpryatov_G_I__Skaletska_L_F__Senkov_A_M_.docx
Скачиваний:
1003
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
2.38 Mб
Скачать

5. Розміри отворів сит для визначення вмісту домішок та крупності зерна, мм

Розмір (діаметр) отворів сит для визначення

Зерно

проходу, що нале­

дрібних зерен

жить до смітної

крупних зерен

домішки

Пшениці

1,0

1,7 х 20

Жита

1,0

1,4 х 20

Ячменю продовольчого

та кормового

1,5

2,2 х 20

Ячменю для пивоварін­

1,5

2,2 х 20

2,5 х 20

ня

Вівса

1,5

1,8 х 20

(для вівса

круп'яного)

Проса

1,4 х 20

2,5 х 20

Гречки

3,0

4,0

Рису

2,0

Кукурудзи

2,5

8,0

(І та II типи для харчоконцент- ратної промис­ловості)

Гороху

2,5

5,0 (для круп­ного)

І тип

7,0 6,0 4,0 2,6

II тип

6,0 5,0 4,0 2,5

Квасолі продовольчої

3,0

Сочевиці

великонасінної

2,5

6,3 5,2 4,8

дрібнонасінної

1,5

Чини

2,0

Нуту

2,0

Бобів кормових

3,0

Сорго

1,5

Сої

3,0

Вики

2,0

Таким чином, до смітної домішки належать усі компоненти зер­нової маси, які не можуть бути використані за призначенням основ­ної культури.

Зернову домішку становлять дрібні, щуплі, биті зерна основної чи близької до неї культури (до 3 %), які можуть бути використані за основним призначенням зерна і не впливають на його залікову ма­су. За результатами визначень домішок зерно відносять до того чи іншого класу якості.

Щодо зерна круп'яного призначення, крім вмісту зернової та смі­тної домішок, визначають його крупність та вирівняність. Схід із сита для визначення крупності та прохід крізь сито для підрахунку дрібних зерен (насіння) звільняють від зернової та смітної домішок, зважують і виражають у відсотках.

Для визначення явно зіпсованих і пошкоджених зерен беруть наважку масою 10 г і ділять навпіл. Явно зіпсоване зерно видаля­ють, зважують і визначають його вміст у відсотках за формулою

„МзМ

х=-5-,

де Х— вміст зіпсованих зерен, %; Мз— маса зіпсованих зерен, ви­далених із наважки, г; М— маса зерна, що залишилась після вида­лення з наважки 50 г зернової та смітної домішок.

Якщо в наважках виявлено шкідливу домішку, то її вміст визна­чають за видами в додатковій наважці, виділеній із середньої проби після звільнення її від крупних смітних домішок.

Серед сажкових зерен є синьопояскові та забруднені. У синьопо- яскових спорами сажки забруднені лише борозенки, а в забрудне­них — поверхня. Вміст сажкових зерен у наважці основного зерна (після видалення домішок) визначають без використання лупи. Са­жкові зерна зважують і виражають їх вміст у відсотках.

Стандартом на жито до 3 % обмежується вміст зерна з рожевим забарвленням (виповнене, блискуче з рожевою пігментацією оболо­нок переважно в ділянці зародка). У зерні пшениці та жита 1, 2 та 3 класів обмежується вміст фузаріозних зерен до 1 %, 4 класу — до 5 %. За зовнішнім виглядом таке зерно зморшкувате, білясте, інко­ли з плямами оранжево-жовтого кольору, щупле.

Вміст зерен із рожевим забарвленням та фузаріозних визнача­ють після видалення з наважки смітної домішки.

Стандартом на зерно рису, незалежно від його цільового призна­чення, до 5 % обмежується вміст зерен з пожовтілим ендоспермом та до 2 % — глютинозних (щільної будови, консистенції молочного скла, в розрізі стеариноподібних, однорідних за кольором, без боро­шнистого та склоподібного вкраплень, клейких, на відміну від склоподібних, або борошнистих). У рисі також трапляються зерна з рожевим забарвленням, які виявляють після звільнення від квітко­вих плівок. У таких зернах насіннєві оболонки мають забарвлення від червоного до буро-коричневого.

Вміст галькивизначають у наважці зерна масою 500 г, звільне­ній від зернової та смітної домішок і просіяній крізь сито з отворами діаметром 1,5 мм. Із сходу з сита відбирають гальку і зважують.

Вміст металомагнітної домішкивизначають у наважці зерна масою 1 кг. Його розсипають шаром 0,5 см, а потім підковоподібним магнітом вантажопідйомністю 12 кг повільно водять уздовж і впо­перек. Прилиплі до магніту частинки знімають і складають у чаш­ку. Металодомішки зважують і масу їх виражають у міліграмах на 1 кг зерна.

Загальний вміст смітної домішкив зерні визначають як суму результатів визначень у відсотках: крупної органічної домішки, ви­діленої із сходу з сита з отворами діаметром 6 мм; органічної доміш­ки, виділеної з основної наважки; крупної мінеральної домішки; гальки, насіння смітних та культурних рослин, зіпсованих зерен, шкідливої домішки в додатковій наважці.

Результати визначення вмісту домішок проставляють у докумен­тах про якість зерна з точністю: смітної та зернової — до 0,1 %; шкі­дливої та окремих фракцій смітної і зернової — до 0,01 %; зіпсова­них та пошкоджених зерен (насіння) — до 0,01 %; металомагнітної домішки — до 0,001 %; сажкових зерен, дрібних — до 0,1 %.

Аналізатор засміченості зерна У1-ЕАЗ-М дає змогу виділити з нього домішки масою 1 мг. Він складається з приймальної, сито- трієрної, сепараторної та інших частин. Приймальна частина при­значена для обмолочування колосків та пневмосепарування зерна, звідси зерно надходить у сито-трієрну частину. Аналізатор призна­чений для механізованого визначення зернової та смітної домішок у товарному зерні лише трьох культур — пшениці, жита та ячменю.

Завдання

Визначити вміст смітної, зернової, компонентів шкідливої, мінеральної та інших домішок у зразках зерна пшениці, кукурудзи, рису.

Матеріали і обладнання:зразки зерна, розбірні дошки, ваги, бюкси, шпате­лі, набір сит для визначення засміченості зерна пшениці, кукурудзи, рису, зра­зки елементів шкідливої домішки, бур'янів тощо.

Заняття 7. Визначення натури зерна

Натурою зернаназивається маса певного його об'єму. В Україні вона виражається масою 1 л зерна в грамах, експортно-імпортного зерна — масою 1 гл в кілограмах. Натура зерна залежить від особ­ливостей культури та умов її вирощування.

Для визначення натури зерна використовують літрову пурку (рис. 9). Літрова пурка складається з пристрою для зважування і трьох циліндрів, основним із яких є циліндр-мірка, що складається із циліндра з отвором внизу та вантажу. Об'єм від верхньої частини ва­нтажу до прорізу в мірці 1становить 1 л. Наповнювач 2— порожній

циліндр, у якому рівномірно розподі­ляється зерно, що висипається з цилі­ндра з лійкою 3, призначеною для початкового наси­пання зерна. Маса падаючого ванта­жу — 450 г, діаметр його дорівнює внут­рішньому діаметру мірки. Ваги скла­даються із штатива з кронштейном 5, підвіски, коромис­ла, чашок для гир. Маса чашки дорів­нює масі мірки з падаючим ванта­жем (без ножа), за­вдяки чому ваги врівноважуються перед початком зважування без ножа.

Визначення натури розпочинають з урівноваження ваг. Далі ва­нтаж виймають з мірки, яку встановлюють у призначене для неї гніздо на ящику. В щілину мірки вставляють ніж 4(догори боком з номером), на нього кладуть вантаж і надівають на мірку циліндр- наповнювач. Циліндр з лійкою ставлять на стіл і засипають у нього зерно до мітки на внутрішній стінці (на 3 - 4 см нижче від верхньо­го краю циліндра). Зерно з ковша засипають рівною цівкою без по­штовхів. Після цього циліндр з лійкою встановлюють на циліндр - наповнювач і, натиснувши пальцем на важіль замка, відчиняють заслінку лійки. Циліндр з лійкою знімають, виймають ніж із щіли­ни мірки, і вантаж, а за ним і зерно потрапляють у мірку. Виштов­хуючи повітря в отвори у дні мірки, вантаж забезпечує рівномірне розміщення зерна. Ніж знову вставляють у щілину, відділяючи та­ким чином 1 л зерна (виймати і вставляти ніж слід обережно). Мір­ку виймають з підставки ящика разом з наповнювачем і, притри­муючи пальцями правої руки наповнювач та ніж, перевертають їх, висипають залишки зерна поверх ножа наповнювача. Останній знімають, видаляють рештки зерна і виймають ніж із щілини мір­ки. Мірку із зерном зважують з точністю до 0,5 г.

Натуру зерна з кожного зразка слід визначати двічі, причому з різних порцій. Різниця паралельних визначень натури зерна пше­

ниці, жита, ячменю не повинна перевищувати 5 г, вівса — 10 г. Ре­зультат визначають з точністю до 1 г.

Вологість змінює натуру зерна, тому остаточну натуру записують з урахуванням вологості. Якщо, наприклад, вологість пшениці пере­вищує базисну, то за кожен відсоток вологості вище базисної норми кінцевий результат збільшується на 5 г/л для І, ІІ та ІІІ типів і на 3 г/л — для IV типу зерна пшениці. Якщо вологість жита перевищує базисну норму, то за кожен відсоток вологості вище базисної норми кінцевий результат натури збільшується на 5 г/л. Для зерна з різко зниженою натурою (морозобійне, суховійне, пошкоджене клопом- черепашкою), наприклад, для зерна пшениці з натурою до 650 г, за­стосовують знижку 15 %, а з натурою 600 г і менше — 30 % від ціни.

Завдання

  1. Засвоїти методику визначення натури зерна.

  2. Визначити натуру зерна пшениці, ячменю, жита, вівса.

  3. Визначити натуру зерна однієї культури з різними вологістю та виповне­ністю.

Матеріали і обладнання:зразки зерна, літрова пурка, різноваги.

Заняття 8. Визначення типового складу зерна

Зерно пшениці, кукурудзи, проса, гороху, вівса, рису та деяких інших культур поділяють на типи. Класифікація за типом є товар­ною класифікацією. Зберігання і транспортування здійснюють ли­ше за типом (підтипом). В основі поділу на типи лежать біологічні, біохімічні та фізичні показники. Зокрема, зерно пшениці залежно від ботанічного виду, біологічної форми і кольору поділяють на 7 типів (табл. 6).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]