29. Властивості повітря, насиченого водяною парою

Темпера­тура, °С

Гиск водя­ної пари, мм рт. ст.

г/кг

Вміст водяної пари у повітрі

г/м³

Темпера тура, °С

Тиск водя­ної пари, мм рт. ст.

Вміст водяної парі у повітрі

г/м³

—20 —10 0 1 2

10. 11 12

    20. 21 22

        31. 66

            80. 81 82 83

0,772

1. 946 4,58 4,93 5,29 5,69 6,10 6,54 7,01 7,51 8,05 8,61 9,21 9,21

52. 2. 23 11,99 12,79 13,63

53. 15,48 16,48

54. 18,65 19,83 21,07 22,38 23,76 25,21 26,74 28,35 30,04 31,82 33,70

2. 223,7 233,7 243,9

1. 301,4 314,1

1. 369,7 384,9 400,6

0,88 2,14 4,8

2. 5,6 6,0 6,4 6,8

3. 7,8

3. 8,8

4. 10,1

4. 12,1

8. 13,6

5. 15,4

4. 17,3 18,3

6. 21,8

5. 26,0 27,2 28,8

1. 167,9 174,5

3. 190,2

2. 205,8

3. 231,2

5. 251,1 259,7 270,0

6. 293,6 303,6

0,65

1. 65 3,9 4,2

8. 5,2

6. 6,0 6,4

   9. 7,4 7,9 7,9 9,0 9,6

3. 2. 0

7. 12,5

4. 14,2 15,2 16,2

8. 22,1 23,5 24,9 26,5 28,1 29,9 226,0 240,3 255,9 272,1 289,7 308,6 329,0 352,0 376,0 403,0 432,0 463,0 499,0 538,0 580,0 628,0 683,0 744,0

36. 61 62

35,66 37,73 39,90 42,18 44,56 47,07 49,65 52,44 55,32 58,34

50. 64,80 68,26 71,88 75,65 79,60 83,71 88,02

51. 97,20 102,1

5. 118,0 123,8 129,8 136,1

6. 149,4 156,4 163,8

7. 487,1

1. 421,9 435,7 449,6 588,6 610,9 633,9 657,6 682,1 707,3

2. 760,0

33,8 35,7

1. 46,2

4. 68,3 71,2

2. 87,0

9. 95,2

4. 109,1 113,9

1. 124,3

3. 135,9

4. 161,3 337,8

7. 364,7 376,7

9. 435,7

8. 503,0

3. 533,6

Продуктивність зерносушарок установлюють у планових тоннах. Під плановою тонною розуміють 1 т просушеного зерна при зни­женні його вологості на 6 %. У технічних характеристиках зерносу­шарок їх продуктивність також виражена у планових тоннах. На­приклад, у марці зерносушарки СЗС-8 число 8 означає кількість планових тонн зерна, вологість якого знижується на 6 % за 1 год.

Фактичну продуктивністьзерносушарки визначають множен­ням її планової продуктивності на перевідний коефіцієнт: для пше­ниці, вівса, ячменю, соняшнику продовольчого призначення — 1,0; для жита — 1,1; проса — 0,8; гороху — 0,5; насінного зерна всіх культур — 0,5; гречки — 1,25; кукурудзи — 0,6; вики, сочевиці, ри­су — 0,3 — 0,4; бобів, люпину, квасолі — 0,1 — 0,2.

Приклад

На сушарці ЗСПБ-2 потрібно просушити 100 т насінного жита з початковою вологістю 18 % до вологості 13 %. Спочатку визначаємо обсяг роботи у планових тоннах множенням фізичної маси зерна на відповідний коефіцієнт залежно від вологості зерна (дод. 5): 100 • 0,8 = 80. Фактична продуктивність сушарки у планових тоннах 2 • 0,5 = 1. За цілодобового використання зерносушарки три­валість її роботи на сушінні 100 т зерна жита до вологості 13 % визначаємо ді­ленням обсягу роботи на фактичну продуктивність сушарки: 80 : 1 = 80 (год).

Завдання

1. На лабораторній сушарці або зерносушарці хлібоприймального пункту визначити температуру теплоносія і зерна, початкову і кінцеву вологість зерна, втрати зернової маси під час сушіння.

2. Органолептичними методами визначити показники якості висушеного у сушарці зерна.

Заняття 6. Кількісний і якісний облік зерна під час зберігання

Облік свіжозібраного зерна і спостереження за ним.За по­казниками вологості та засміченості зерна, яке надходить від ком­байнів, визначають технологію його подальшої обробки, обчислюють суму списання втрат внаслідок зміни маси зерна після сушіння та очищення. Тому в міру надходження на тік від кожної партії зерна відбирають зразки, аналізують їх на місці, а зразки особливо цінно­го насінного зерна відправляють на аналіз до насіннєвої інспекції. Втрати маси зерна при зміні його вологості під час післязбиральної обробки

„ = 100(Щ - щ)

100 - щ₂'

де Щ₂— вологість зерна відповідно до і після обробки, %.

Втрати маси внаслідок видалення смітної домішки понад списа­ну кількість зерновідходів (дрібного, битого, щуплого зерна) Хі визначають за формулою

(о₁- а₂)(100 - X)

X =■

100 - а₂

де а1, а2вміст смітної домішки в зерні відповідно до і після очи­щення, %; Х— втрати маси від зниження вологості, %.

Якщо після первинної післязбиральної обробки проводять до­очищення зерна, то, крім першого списання втрати маси, аналогіч­но визначають втрату після чергової обробки (активного вентилю­вання, вторинного очищення тощо). Під час тривалого зберігання насінного зерна може збільшуватись його вологість, особливо навес­ні. Величина збільшення маси партії зерна

_х=100(Щ - Щ ) ²100 - Щ₂'

де Щ₁, Щ₂— вологість зерна відповідно до і після зберігання, %.

Природні втрати спостерігаються внаслідок дихання зерна під час зберігання. Норми природних втрат зерна залежать від культу­ри, способу і строку його зберігання (табл. 30). Ними користуються при списанні втрат наприкінці зберігання зерна після визначення зміни зернової маси внаслідок зміни її вологості та вмісту в ній сміт­ної домішки.

Якщо зерно відпускали зі складу для реалізації, то перед розра­хунком природних втрат треба визначити середню тривалість його зберігання. Для цього суму щоденних чи помісячних (при зберіган­ні понад 90 днів) залишків зерна ділять на кількість його, визначе­ну за відпуском зважуванням з додаванням залишку. При тривало­сті зберігання до 90 днів норму втрат Х3обчислюють за формулою

_Х ^Ні

^Х3= 90'

де Н— норма втрат (за табл. 30 — до 3 міс. включно), %; І— трива­лість зберігання, днів.

За середньої тривалості зберігання понад 90 днів норма природ­них втрат

X₄= Н+ бв,

І

де Н— норма втрат за попередній строк зберігання, %; б— різниця між найвищою для даного строку зберігання та попередньою нор­мами втрат, %; в— різниця між середнім строком зберігання даної партії та встановленим строком для попередньої норми; І— кіль­кість місяців зберігання, якої стосується різниця між нормами втрат (б).