- •Тема № 1 психологія як наука
- •Становлення психології як науки
- •Рефлекторна природа психічного
- •Психіка і мозок
- •Психіка і свідомість
- •Запитання. Завдання
- •Тема №2 основні напрями, структура і методи психології
- •1.Місце психології в системі наук.
- •Структура сучасної психології
- •3.Методи психології.
- •Запитання. Завдання
- •Тема №3 методологічні аспекти психології
- •Принципи психології.
- •Системність у дослідженні людської психіки.
- •3.Теорія і експеримент у психологічній практиці
- •Закони психології
- •Запитання. Завдання
- •Тема №4 особистість у діяльності і спілкуванні. Психологічні основи діяльності людини
- •1.Сутність діяльності
- •2.Психологічна структура діяльності
- •Освоєння діяльності.
- •Основні види діяльності
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 5 спілкування
- •Сутність спілкування
- •Функції та структура спілкування
- •Спілкування як обмін інформацією
- •Спілкування як міжособистісна взаємодія
- •Спілкування як міжособистісне розуміння
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 6 психологія особистості
- •Індивід, особистість, індивідуальність
- •Теорії особистості
- •Спрямованість особистості
- •Самосвідомість і я-концепція особистості
- •Запитання. Завдання
- •Тема №7 міжособистісні стосунки в групах
- •Класифікація груп
- •Міжособистісні стосунки в групах (колективах)
- •Методи вивчення міжособистісних стосунків
- •Лідерство в групах (колективах)
- •Запитання. Завдання
- •Тема №8 пізнавальна діяльність особистості (Чуттєві форми пізнання дійсності)
- •Відчуття
- •Сприймання
- •Запитання. Завдання
- •Тема №8 раціональні форми освоєння дійсності
- •Пам'ять
- •Мислення.
- •Запитання. Завдання
- •Тема №9 емоційно-вольова сфера особистості. Емоції і почуття.
- •Функції емоцій і почуттів у житті людини
- •Теорії емоцій
- •Фізіологічні основи емоцій
- •Основні якості і форми переживання почуттів
- •Основні емоційні стани
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 10 воля
- •Воля і вольові дії людини
- •Структура вольової дії
- •Вольові якості особистості
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 11 психологія індивідуальності темперамент
- •Сутність темпераменту
- •Історія розвитку вчення про темперамент
- •Типи вищої нервової діяльності і темперамент
- •Психологічна характеристика типів темпераменту
- •Темперамент і стиль діяльності
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 12 характер
- •Сутність і суспільна зумовленість характеру
- •Структура характеру
- •Типологія характерів
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 13 Здібності
- •Знання, навички і вміння як основа для розвитку здібностей
- •Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання
- •Види і структура здібностей
- •Задатки і здібності
- •Обдарованість і талант
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 14 Педагогіка як наука
- •Становлення і розвиток педагогіки
- •Предмет, основні категорії, завдання і функції педагогіки
- •Галузі і міжпредметні зв'язки педагогіки
- •Логіка і методи педагогічних досліджень
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 15 теорія освіти і навчання (дидактика)
- •Зв'язок дидактики з іншими науками
- •Актуальні проблеми дидактики на сучасному етапі
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 16 зміст освіти в україні
- •Зміст і рівні освіти
- •Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти
- •Система контролю за рівнем засвоєння змісту освіти у процесі навчання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 17 процес навчання
- •Сутність і структура процесу навчання
- •Закономірності і принципи навчання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 18 методи, форми і засоби навчання
- •Особливості основних груп методів навчання
- •Форми організації навчання
- •Засоби навчання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 19 Суть процесу виховання
- •Специфіка, рушійні сили й етапи процесу виховання
- •Результати процесу виховання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 20 закономірності і принципи виховання
- •Основні закономірності виховання
- •Основні принципи виховання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 21 мета, завдання й основні напрями виховання
- •Мета і завдання національного виховання
- •Розумове виховання
- •Моральне виховання
- •Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
- •Правове виховання
- •Антинаркогенне виховання
- •Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •Економічне виховання
- •Естетичне виховання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 22 методи і форми виховання
- •Методи виховання
- •Форми організації виховного процесу
- •Запитання. Завдання
Тема №9 емоційно-вольова сфера особистості. Емоції і почуття.
План
Функції емоцій і почуттів у житті людини.
Теорії емоцій.
Фізіологічні основи емоцій.
Основні якості і форми переживання почуттів.
Основні емоційні стани.
Людина ніколи не може бути байдужою до предметів і явищ навколишньої дійсності, стосунків з іншими людьми, суспільних подій. Вони викликають задоволення чи незадоволення, сміх, радість, здивування, горе, смуток тощо. У психологічній літературі різноманітні переживання, в яких виражається ставлення людини до того, що діється навколо неї, до інших людей і до самої себе, позначають поняттями «емоції» і «почуття».
Функції емоцій і почуттів у житті людини
Одним із найдавніших за походженням психічних станів і процесів є емоції. Життя без емоцій було б так само неможливим, як і без відчуттів. Варто лише на хвилину уявити собі людей, позбавлених емоцій, розмірковував П. Анохін, як перед нами відкриється глибока прірва взаємного нерозуміння і повної неможливості встановити суто людські стосунки.
Емоція (лат. emovere — збуджувати, хвилювати) — узагальнена чуттєва реакція, що виникає у відповідь на різні за характером екзогенні (ті, що йдуть з навколишнього середовища) і ендогенні (ті, що виходять із власних органів і тканин) сигнали, які обов'язково викликають певні зміни у фізіологічному стані організму.
Емоції відображають не предмети і явища, а їх об'єктивні відношення до потреб людини як організму. Вони викликають у свідомості не образи предметів чи явищ, а переживання, тому не є формою пізнання.
З емоціями тісно пов'язані почуття, які, на думку багатьох учених, є продуктом суспільного розвитку людини. Вони виникають лише за наявності певного рівня інтелекту і відображають відношення предметів і явищ до вищих потреб і мотивів діяльності людини як особистості, здійснюють саморегуляцію не організму, а особистості людини, впливаючи на її взаємодію із суспільством.
На відміну від емоцій почуття пов'язані з необхідними для суспільного життя людини функціями, її пристосуванням до суспільного середовища, розвитком інтересів і потреб особистості й суспільства. Почуття не можуть існувати поза своїм емоційним проявом, але зміст їх суспільний.
Важливою функцією емоцій є сигнальна. З величезної кількості подразників, які діють на органи чуття, лише деякі виділяються, справляють враження і зберігаються як забарвлені певним емоційним тоном образи пам'яті. Фізіологічно це зумовлено тим, що певні подразники стають для людини сигналами благополуччя чи неблагополуччя, а переживання почуття є підкріпленням системи умовних рефлексів. Разом із тим почуття виконують ще й регулятивну функцію. Супроводжуючи будь-які прояви активності суб'єкта, вони є важливим механізмом внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб. Виявляються почуття у виразних рухах і тілесних змінах, що є об'єктивним свідченням їх переживання.
Теорії емоцій
Серед психологів поки що не досягнуто єдності поглядів на роль емоцій у діяльності організму. Досить численний їх загін, спираючись на роботи психологів В. Джемса і данського фізіолога Г. Ланге, вважає, що емоції не впливають на функціонування організму, а лише передають вищим відділам мозку загальну оцінку того, що в ньому відбувається. Емоційні центри в нижніх відділах мозку відіграють роль спостерігачів, завдання яких — «оцінювати обстановку». На думку цих учених, сприймання обстановки безпосередньо зумовлює відповідні зміни в організмі, а також тілесні дії, які людина переживає як емоції. Так, вигляд тигра сприймається як сигнал небезпеки. Організм реагує на нього підвищенням кров'яного тиску, посиленим серцебиттям тощо. Ці зміни людина переживає як страх. Отже, емоція є інформатором психіки про стан організму. Водночас у цих теоріях неможливо знайти відповідь на питання, навіщо людині потрібні емоції і як саме схожі фізіологічні зміни переживаються як різні емоції.
Однією зі спроб подолати недоліки теорії Джемса—Ланге є активаційні теорії (Ч. Шеррінгтон, К.-Г. Юнг та ін.). їх автори вважають, що емоційні центри відіграють роль вартових, які здіймають тривогу, коли виникає загроза нормальній життєдіяльності. Тоді емоції мобілізують вищі ділянки мозку на діяльність, яка відповідає стану організму. Пов'язавши відчуття й емоції, представники активаційних теорій намагаються пояснити різноманітність людських переживань через афективний (чуттєвий) тон відчуттів, але як він виникає, не пояснюють.
Щоб установити це, американський фізіолог Волтер Кеннон (1871 —1945) та його наукові соратники запропонували таламічну теорію емоцій. На їх думку, специфічна якість емоцій додається до простого відчуття, коли виникають таламічні процеси. Збудження від рецепторів спочатку надходить у таламус, де відбувається його оцінювання. Якщо воно нейтральне, то спрямовується далі в кору головного мозку, якщо ж емоційне, то збуджує таламус. Таламічне збудження передається вниз, на нервову систему, викликаючи виразні рухи, і вгору, в кору головного мозку, де переживається як емоційний тон, доданий до відчуттів. Таламічна теорія, маючи раціональні міркування, також не може обґрунтувати необхідність емоцій.
Автори конфліктної теорії канадський психолог Дональд Хебб (1904—1985), французькі — Едуард Клапаред (1873—1940) і П'єр Жане (1859—1947) вважають емоції порушенням нормальної активності в корі, вродженою реакцією на конфлікт між тим, що людина знає і може, і тим, чого від неї вимагає життя. На інформаційному рівні її розробляє російський фізіолог і психолог Павло Симонов (нар. 1926). Він вважає, що саме емоції допомагають організму виходити зі складних ситуацій. Вони виникають за недостатньої інформації для досягнення мети. Заміщуючи цю недостатність, емоції забезпечують продовження дії, підвищують надійність живої системи.
Основною формулою емоцій, за Симоновим, є
Е - - П (Інб - Інв),
де Е — емоція, П — потреба, Інв — наявна інформація, Ін6 — необхідна інформація.
Звідси виходить, що емоцій у людини немає, якщо задоволено всі потреби (П = 0) або коли вона цілком поінформована про те, як розвиватиметься ситуація (Інв = 1нб). Емоція буде максимальною, коли Інв = 0. Згідно з формулою силу і якість емоції визначають сила потреби і оцінка здатності її задовольнити в певній ситуації.
Отже, попри велику кількість спроб, розробити універсальну концепцію емоцій поки що не вдалося. Кожна з існуючих має тези, які правильно пояснюють окремі особливості емоцій, та не позбавлена водночас бездоказових міркувань. На сучасному етапі вивчення емоцій найперспективнішою видається конфліктна теорія.