- •Тема № 1 психологія як наука
- •Становлення психології як науки
- •Рефлекторна природа психічного
- •Психіка і мозок
- •Психіка і свідомість
- •Запитання. Завдання
- •Тема №2 основні напрями, структура і методи психології
- •1.Місце психології в системі наук.
- •Структура сучасної психології
- •3.Методи психології.
- •Запитання. Завдання
- •Тема №3 методологічні аспекти психології
- •Принципи психології.
- •Системність у дослідженні людської психіки.
- •3.Теорія і експеримент у психологічній практиці
- •Закони психології
- •Запитання. Завдання
- •Тема №4 особистість у діяльності і спілкуванні. Психологічні основи діяльності людини
- •1.Сутність діяльності
- •2.Психологічна структура діяльності
- •Освоєння діяльності.
- •Основні види діяльності
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 5 спілкування
- •Сутність спілкування
- •Функції та структура спілкування
- •Спілкування як обмін інформацією
- •Спілкування як міжособистісна взаємодія
- •Спілкування як міжособистісне розуміння
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 6 психологія особистості
- •Індивід, особистість, індивідуальність
- •Теорії особистості
- •Спрямованість особистості
- •Самосвідомість і я-концепція особистості
- •Запитання. Завдання
- •Тема №7 міжособистісні стосунки в групах
- •Класифікація груп
- •Міжособистісні стосунки в групах (колективах)
- •Методи вивчення міжособистісних стосунків
- •Лідерство в групах (колективах)
- •Запитання. Завдання
- •Тема №8 пізнавальна діяльність особистості (Чуттєві форми пізнання дійсності)
- •Відчуття
- •Сприймання
- •Запитання. Завдання
- •Тема №8 раціональні форми освоєння дійсності
- •Пам'ять
- •Мислення.
- •Запитання. Завдання
- •Тема №9 емоційно-вольова сфера особистості. Емоції і почуття.
- •Функції емоцій і почуттів у житті людини
- •Теорії емоцій
- •Фізіологічні основи емоцій
- •Основні якості і форми переживання почуттів
- •Основні емоційні стани
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 10 воля
- •Воля і вольові дії людини
- •Структура вольової дії
- •Вольові якості особистості
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 11 психологія індивідуальності темперамент
- •Сутність темпераменту
- •Історія розвитку вчення про темперамент
- •Типи вищої нервової діяльності і темперамент
- •Психологічна характеристика типів темпераменту
- •Темперамент і стиль діяльності
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 12 характер
- •Сутність і суспільна зумовленість характеру
- •Структура характеру
- •Типологія характерів
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 13 Здібності
- •Знання, навички і вміння як основа для розвитку здібностей
- •Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання
- •Види і структура здібностей
- •Задатки і здібності
- •Обдарованість і талант
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 14 Педагогіка як наука
- •Становлення і розвиток педагогіки
- •Предмет, основні категорії, завдання і функції педагогіки
- •Галузі і міжпредметні зв'язки педагогіки
- •Логіка і методи педагогічних досліджень
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 15 теорія освіти і навчання (дидактика)
- •Зв'язок дидактики з іншими науками
- •Актуальні проблеми дидактики на сучасному етапі
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 16 зміст освіти в україні
- •Зміст і рівні освіти
- •Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти
- •Система контролю за рівнем засвоєння змісту освіти у процесі навчання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 17 процес навчання
- •Сутність і структура процесу навчання
- •Закономірності і принципи навчання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 18 методи, форми і засоби навчання
- •Особливості основних груп методів навчання
- •Форми організації навчання
- •Засоби навчання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 19 Суть процесу виховання
- •Специфіка, рушійні сили й етапи процесу виховання
- •Результати процесу виховання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 20 закономірності і принципи виховання
- •Основні закономірності виховання
- •Основні принципи виховання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 21 мета, завдання й основні напрями виховання
- •Мета і завдання національного виховання
- •Розумове виховання
- •Моральне виховання
- •Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
- •Правове виховання
- •Антинаркогенне виховання
- •Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •Економічне виховання
- •Естетичне виховання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 22 методи і форми виховання
- •Методи виховання
- •Форми організації виховного процесу
- •Запитання. Завдання
Методи вивчення міжособистісних стосунків
Міжособистісні стосунки в групах вивчають за допомогою методів спостереження, експерименту, бесіди, анкет і соціометрії. Вибір і застосування методу залежить від конкретних завдань і умов. Останнім часом з цією метою широко використовують соціометричну, референто-метричну методики.
Соціометрія. У 30-х роках XX ст. Д.-Л. Морено при вивченні соціальних взаємодій у групі запропонував так звану соціометричну процедуру, яка потім отримала назву «соціометрія». Пізніше в роботах зарубіжних та вітчизняних учених вона зазнала серйозної модифікації.
На практиці соціометрію використовують для виявлення симпатій чи антипатій між особами, що належать до групи, які самі можуть не усвідомлювати свого ставлення до інших. У ролі соціометричного критерію при дослідженні виступає запитання «З ким би ти хотів...?». Воно може стосуватися будь-якої сфери людських відносин: спільної праці, навчання, відпочинку, розваг. За значимістю розрізняють сильні й слабкі критерії вибору. Сильні критерії стосуються найважливіших і найзначущіших для досліджуваного аспектів його життя: роботи, навчання, суспільно корисної роботи, спільного відпочинку. Слабкі критерії охоплюють коло питань, пов'язаних із ситуативними обставинами: виконанням одноразових доручень, грою, прогулянкою, екскурсією, культпоходом. При цьому кількість обраних осіб може обмежуватися. Опитуваного просять також установити послідовність свого вибору (у першу чергу, в другу чергу і т. д.). За потреби виявити осіб із негативним статусом соціометричним критерієм слугує запитання «З ким би ти не хотів...?».
Результати взаємного вибору переносять у соціометричну матрицю, що має вигляд турнірної таблиці. У ній по вертикалі записують за алфавітом прізвища всіх членів групи, а по горизонталі — їх порядкові номери у списку. На перехрестях рядка і стовпця позитивний вибір позначають знаком «+»; якщо вибір взаємний, то «+» обводять кружечком. Потім у кожному стовпці по вертикалі підраховують кількість позитивних виборів кожного індивіда і кількість взаємних виборів. На підставі цих даних встановлюють, хто в групі є соціометричною зіркою, а хто виявився ізольованим (нульовий вибір) за певним критерієм.
Графічно результати зображають у вигляді соціограми, якщо в групі не більше 20 осіб. Дівчат позначають кружечками, а хлопців — трикутниками з вказівкою порядкового номеру в списку. У центральному крузі розташовують тих, хто отримав максимальну кількість позитивних виборів. Це соціометричні «зірки». У другій зоні розміщують осіб, які отримали більше половини, а в третій — тих, хто отримав половину і менше позитивних виборів. У крайній зоні перебуватимуть «ізольовані» — ті, хто робив позитивні вибори, але сам не отримав їх. Вибір позначається лінією між значками зі стрілкою у напрямі обраного. Якщо вибір взаємний, стрілками позначають обидва кінці лінії.
Соціометричний метод є оперативним, але він дає лише картину емоційних ставлень усередині групи. Вона дуже нестійка і за різними критеріями може істотно відрізнятися. Крім того, відповіді індивідів можуть не відповідати дійсності.
Суттєві міжособистісні стосунки людей розкриваються в умовах спільної діяльності. Тому результати соціометрії лише фіксують наявність емоційних ставлень, не даючи змоги розкрити їх причини, встановити, чому один індивід обрав саме того, а не іншого. Мотиви вибору, що дуже важливо для психології, залишаються невідомими. Відносини між людьми, на думку американського психолога М. Аргайла, опосередковані багатьма факторами, а соціометричний вибір охоплює лише невелику частину свідомих елементів у цих відносинах.
За даними соціометричної матриці можна розрахувати більше 20 групових показників: соціометричний статус будь-якого члена групи, індекс групової згуртованості, індекс інтегративності групи, рефлексивний коефіцієнт усвідомленості та інші. Однак більшість вітчизняних учених вважає їх формальними і до того ж сумнівними.
Референтометрія. У народі кажуть: «Скажи, хто твої друзі, і я скажу, хто ти». У групі завжди виділяється коло осіб, на думку і оцінку яких особистість орієнтується, тобто з певних причин вони виявляються референтними, утворюють референтну групу. Знання референтної групи часто допомагає встановити мотиви поведінки людини. Для її визначення вітчизняні дослідники запропонували методику референтометрії, що дає змогу всередині групи, до якої належить особистість, виявляти її референтну групу. Цього не можна зробити за допомогою соціометричного тесту.
Референтометрична процедура складається з двох етапів. На першому її учасникам дають набір карточок із прізвищами всіх інших членів групи, на яких запропоновано (для всіх однаковий) набір певних рис (наприклад, сміливий, добрий, розумний тощо). Учасників просять оцінити кожну особу, що належить до групи, за певною шкалою. На іншому боці карточки вказано прізвище того, хто оцінював. На кожного учасника групи одержують п - 1 карточок з оцінками його якостей. На другому етапі для кожного учасника карточки розкладають вниз оцінками, тобто він може бачити лише прізвище того, хто оцінював. Головна ідея експерименту полягає в тому, щоб виявити вибіркове ставлення кожного лише до кількох осіб, що входять до групи. Адже учасникам референтометричної процедури повідомляють, що їм дозволяють ознайомитися з оцінками не більше, ніж на 5—8 карточках. Причому сигнал про припинення досліду може пролунати після будь-якого вибору. Як правило, кожен з учасників послідовно ознайомлюється з оцінками тільки тих осіб, які його найбільше цікавлять. В умовах емоційного напруження і дефіциту часу досліджувані розкривають (іноді навіть несвідомо) свою ранговану референтну групу. Отже, порівняно із соціометрією реферснтометрична методика виявляє глибші й змістовніші характеристики групової диференціації.