7. Антинаркогенне виховання

Великий російський письменник і педагог Лев Толстой (1928--1910) писав, що важко собі уявити, яка щаслива зміна відбулась би в житті, якби люди перестали одурма­нювати і отруювати себе горілкою. Людство недарма вва­жає залежність від куріння, алкоголю і наркотиків найнебезпечнішими хворобами, тому що навіть найпоміркованіше вживання цих речовий повільно руйнує особистість --підривається її фізичне і моральне здоров'я, паралізується воля, вичерпуються інтелектуальні сили — людина дегра­дує. Небезпека такої залежності вимагає організації ефек­тивної антинаркогенної виховної роботи з учнівською і студентською молоддю.

Антинаркогенне виховання — виховна діяльність, спрямована на формування у молоді несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків).

Профілактику наркогенної залежності, боротьбу з поши­ренням наркогенних захворювань слід проводити системно і послідовно, рівноцінно зважаючи на подолання як соціаль­них, так і психолого-педагогічних передумов їх поширення.

Завдання і зміст антинаркогенного виховання. Най­перше завдання антинаркогенної виховної роботи в шко­лі — озброїти учнів знаннями про згубні наслідки вжи­вання тютюну, алкоголю, наркотиків, виробити в дітей психологічні гальма, які б утримували їх від уживання цих речовин, прищепити непримиренність до їх вживан­ня однолітками, своєчасно виявляти учнів, які вживають ці речовини, проводити з ними індивідуальну профілак­тичну роботу.

Одним із головних аспектів змісту антинаркогенної виховної роботи в школі має бути роз'яснення учням не­сумісності куріння, вживання алкоголю і наркотиків з принципами загальнолюдської моралі, з усім укладом су­спільного життя. Молода людина повинна усвідомити, що під впливом цих речовин втрачаються високі духовні якості, людина деградує, позбавляючись своєї сутності.

Школярі мають знати, що моральна деградація молодої людини під впливом наркогенних речовин призводить до правопорушень. Саме в стані алкогольного чи наркотично­го сп'яніння неповнолітні скоюють більшість злочинів. То­му учнівську молодь треба знайомити з чинними правови­ми нормами щодо боротьби з пияцтвом та наркоманією. Вони повинні знати, що вчинення правопорушення чи зло­чину у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння пе­редбачає підвищення відповідальності, бо суд при цьому враховує не тільки характер і ступінь суспільної небезпеч­ності злочину, а й бере до уваги риси особистості злочинця. Адже зловживання наркогенними речовинами свідчить про аморальність особи, про те, що вона не заслуговує на поблажливість. Потрібно також знайомити молодь із зако­нодавчими актами, які визначають адміністративні, кримі­нальні й медичні заходи впливу на дорослих осіб, які зло­вживають алкоголем чи наркотиками.

Антинаркогенна виховна робота передбачає й показ згубної дії наркотиків на здоров'я людини, особливо на молодий організм. Адже тютюн, алкоголь і наркотики за своїм хімічним складом є сильними отрутами, виснажу­ють організм, порушують його захисну функцію.

У бесідах про шкідливість наркогенних речовин необхідно розкривати і їх негативний вплив на сім'ю, оскільки вони позбавляють любов вибірковості. Вжи­вання цих речовин робить людину грубою, цинічною, і ці якості передаються дітям. У таких сім'ях зникають спільність інтересів, взаємна повага, що часто спричиняє їх розпад. Крім того, пияцтво чи наркоманія негативно впливають на достаток сім'ї, породжують матеріальні нестатки. Особливо небезпечним є вплив наркотиків на потомство (вони згубно діють на статеві клітини, які по­тім передають патологічну генетичну інформацію май­бутньому плоду).

У процесі антинаркогенної виховної роботи слід та­кож наголошувати на шкідливості наркотиків для трудо­вої діяльності людини — продуктивності праці, трудових відносин. Молода людина повинна усвідомити, що сучас­не виробництво потребує вміння приймати важливі рі­шення, чіткості й уважності. Продукція, яку випускають заводи, нерідко складається із сотень деталей, і недбале виготовлення будь-якої з них робить непридатним весь виріб. Особливо дається взнаки такий брак на потокових і автоматизованих лініях, коли від працездатності однієї особи залежать продуктивність і кінцевий результат пра­ці десятків і сотень інших людей.

Особливої уваги вимагає антинаркогенне виховання сту­дентської молоді, адже понад 70 відсотків юнаків та дівчат звикають до епізодичного вживання алкоголю ще під час навчання в загальноосвітній школі. У 90-х роках XX ст. у свідомості молоді звичною стала психологічна установка на обов'язкове вживання алкоголю в різних життєвих ситуа­ціях. Це призвело до інтенсифікації вживання алкоголю загалом. Особливе занепокоєння викликає алкоголізація ді­вчат. До факторів, що спричиняють вживання алкоголю, на­лежать і умови проживання в гуртожитку, наявність влас­них грошей (стипендія), а також відсутність батьківського контролю та ін. Не меншою проблемою с паління студентів та вживання ними наркотичних речовин.

Умови ефективності антинаркогенного виховання. Досвід антинаркогенної виховної роботи у багатьох за­кладах освіти переконує в тому, що її результативність значною мірою залежить від урахування таких вимог:

• кращих результатів досягають тоді, коли виховна робота в цьому напрямі розпочинається якомога раніше (у дошкільному чи молодшому шкільному віці);

• антинаркогенне виховання слід спрямовувати на усвідомлення учнями недопустимості вживання нарко­генних речовин;

• антинаркогенна виховна робота має формувати такі моральні риси особистості, які протидіють вживанню нар­когенних речовин (гідність, честь, відповідальність та ін.);

• бесіди на антинаркогенну тематику доцільно про­водити в невеликих групах, в атмосфері довіри;

• зміст антинаркогенної виховної роботи передбачає розкриття негативного впливу цих речовин на всі складо­ві людського організму, зокрема дитячого, і на всі види діяльності особистості;

• антинаркогенна виховна робота виключає вживан­ня наркогенних речовин педагогами, вихователями, наста­вниками.

Антинаркогенне виховання здійснюють передусім під час вивчення різноманітних предметів, позакласної та позааудиторної роботи. Воно є одним із напрямів форму­вання всебічно розвиненої особистості.