ESW_final_save

Соціальні інститути та інституції • 471 •

рового способу життя; соціальна підтримка дітей і сімей, які живуть з ВІЛ; реалізація програм соціальної адаптації та підготовки до самостійного життя дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа учнів старших класів та випускників інтернатних закладів; розробка та поширення соціальної реклами.

На 01.01.2012 р. мережа Центрів складала 1400 Центрів: 27 регіональних, 484 районних, 165 міських, 34 районних у містах, 181 сільський, 52 селищних і 457 філій районних центрів. У Центрах працює 4635 спеціалістів. Зокрема, серед працівників Центрів: 2527 — педагогів, соціальних педагогів, психологів, спеціалістів із соціальної роботи, соціологів, 306 — юристів, 933 — бухгалтерів і економістів, інженерів-системотехніків, 19 — медичних працівників, 850 — фахівців інших спеціальностей.

Для забезпечення ефективної роботи в громаді з різними категоріями сімей, дітей і молоді, Центри утворюють спеціалізовані формування, це служба соціальної підтримки сім’ї; служба «Телефон Довіри», інформаційно-тренінгові центри, Школи волонтерів, консультаційні пункти у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях, будинках дитини, Служби соціально-профілактичної роботи, Мобільні консультаційні пункти соціальної роботи, служба з роботи зі споживачами ін’єкційних наркотиків. Завдяки роботі таких формувань ЦСССДМ мають змогу надавати широкий спектр послуг різним категоріям дітей, сімей і молоді. У 2011 р. їх чисельність становила 3214, зокрема: 760 Служб соціальної підтримки сім’ї; 28 інформаційно-тренінгових центрів; 67 Служб «Телефон Довіри»; 488 Мобільних консультаційних пунктів соціальної роботи; 217 Служб соціально-профілактичної роботи; 489 Шкіл волонтерів; 554 консультаційних пунктів у пологових стаціонарах; 129 консультаційних пунктів у жіночих консультаціях; 13 консультаційних пунктів у будинках дитини.

Також з метою забезпечення соціального обслуговування та соціальної реабілітації сімей і осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, діє мережа закладів соціального обслуговування (цілодобові та денні стаціонари), що надають на безоплатній основі соціальні послуги та забезпечують соціальну підтримку сімей, дітей і молоді.

Станом на 01.01.2012 р. в Україні функціонувало 82 заклади: 21 центр соціальнопсихологічної допомоги; 19 соціальних гуртожитків для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; 15 соціальних центрів матері та дитини; 15 центрів соціальнопсихологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями; 7 центрів для ВІЛ-інфікованих дітей і молоді; 5 центрів ресоціалізації наркозалежної молоді. У закладах соціального обслуговування працює 885 спеціалістів.

Літ.: Звєрєва І. Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика: Монографія.— К.: Правда Ярославичів, 1998.— 393 с.; Здійснення соціальної роботи центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у 2004 році: Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді // За заг. ред. С. В. Толстоухової.— К.: Держсоцслужба, 2005.— 48 с.; Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підручник / За ред. І. Д. Звєрєвої.— К.: Центр навчальної літератури, 2006.— 316 с.

Безпалько О. В., Пінчук І. М.

ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ — заклад, що надає соціальні послуги особам, які опинилися у складних життєвих обставинах внаслідок стихійного лиха, учинення стосовно них злочину, насильства (у тому числі, у сім’ї) або реальної його загрози, а також за інших обставин, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно.

•472 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

Ц.с. п. д. утворюється місцевим органом виконавчої влади й органом місцевого самоврядування. Контроль та організаційно-методичне забезпечення діяльності Ц. с. п. д. покладається відповідно на республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський і Севастопольський міські центри соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді.

Ц.с. п. д. у цілодобовому порядку здійснює прийом осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, і надає їм невідкладну допомогу. Максимальний строк перебування особи у закладі становить 90 діб.

Зарахування особи до Ц. с. п. д. здійснюється згідно з наказом директора центру, що видається на підставі письмової заяви особи (у разі звернення сім’ї — особистої заяви всіх повнолітніх її членів), за наявності документа, що посвідчує особу, і виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (облікова форма № 027/о); письмового клопотання місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді за місцем проживання особи чи сім’ї.

У разі відсутності документа, що посвідчує особу, виписки з медичної карти Ц. с. п. д. разом із відповідним центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді за місцем проживання особи, яка звернулася до центру, надає допомогу в їх оформленні. Особа, яка зараховується до Ц. с. п. д., ознайомлюється з Правилами внутрішнього розпорядку, затвердженими директором, правами та обов’язками мешканців установи. До Ц. с. п. д. не приймаються особи, які перебувають в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння; особи з симптомами хвороби в гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань; психічно хворі; особи, що потребують постійного стороннього догляду та не в змозі самостійно себе обслуговувати.

Відповідно до Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р. № 608, основним завданням центру є надання невідкладної комплексної допомоги (психологічних, соціально-побутових, соціально-педагогічних, соціально-медичних, інформаційних і юридичних послуг тощо) особам, які опинилися у складних життєвих обставинах, що сприятиме якнайшвидшому їх поверненню до нормальних умов життєдіяльності.

Ц.с. п. д. відповідно до покладених на нього завдань надає в умовах цілодобового стаціонару допомогу та тимчасовий притулок особам, які опинилися у складних життєвих обставинах і потребують тимчасового притулку, у разі відсутності у зазначених осіб засобів до існування, а також забезпечує їх харчуванням; надає соціальні послуги таким особам шляхом консультування за допомогою телефонного зв’язку, а також в умовах денного стаціонару без забезпечення тимчасовим притулком і харчуванням; надає консультації з питань застосування норм законодавства, допомогу в оформленні документів, забезпечує захист і реалізацію прав дітей, молоді та сімей, зокрема шляхом представлення їх інтересів перед третіми особами; проводить оцінку потреб осіб, які звернулися до Ц. с. п. д., і складає разом із ними індивідуальний план заходів щодо усунення складних життєвих обставин з установленням строку його виконання; проводить психологічну діагностику з метою психологічної корекції, реабілітації та адаптації; надає посередницькі послуги під час здійснення діагностичних заходів, у разі потреби здійснює профілактичні та лікувально-оздоровчі заходи, надає першу невідкладну допомогу у разі нещасного випадку; сприяє працевлаштуванню, влаштуванню на навчання; надає інформацію про графік роботи структурних підрозділів органів вико-

Соціальні інститути та інституції • 473 •

навчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій різних форм власності, взаємодіє з ними при розв’язанні проблем осіб, які звернулися до Ц. с. п. д.; інформує центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді за місцем проживання особи про необхідність надання їй подальшої соціальної підтримки; порушує перед відповідними органами клопотання про застосування передбачених законодавством санкцій до фізичних і юридичних осіб у разі недотримання ними законодавства стосовно захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, що тимчасово проживають

уЦ. с. п. д.

Усвоїй роботі Ц. с. п. д. має право визначати самостійно форми та методи роботи, використовувати для провадження своєї діяльності кошти інших джерел, у тому числі міжнародної фінансової, технічної допомоги та міжнародні гранти.

Діяльність Ц. с. п. д. відбувається на принципах захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості.

Наказом Міністерства України у справах сім’ї, дітей і молоді № 91 від 07.07.2004 р. затверджено Типову структуру та штатний розклад центру соціально-психологічної допомоги. Необхідна кількість посад працівників визначається кожним Ц. с. п. д. відповідно до затверджених граничної чисельності та фонду оплати праці.

Літ.: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 р. № 608 «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги»; Наказ Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді від 07.07.2004 р. № 91 «Про затвердження Типових структури і штатного розкладу центру соціально-психологічної допомоги».

Журавель Т. В.

ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ — заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах, для надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

До Ц. с. п. р. приймаються діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, переведені з притулків для дітей, залишилися поза сімейним оточенням, зазнали насильства та потребують соціально-психологічної допомоги і реабілітації. Прийняття дітей до Ц. с. п. р. здійснюється за висновком психолого-медико-педагогічної консультації на підставі направлення відповідної служби у справах дітей, за клопотанням органів опіки та піклування, органів управління освітою, у справах сім’ї та молоді, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, кримінальної міліції у справах дітей, притулків для дітей, батьків. Дитина може особисто звертатися за допомогою до Ц. с. п. р. цілодобово. У такому разі протягом трьох днів вона направляється до притулку для дітей у супроводі працівника центру або залишається у центрі. До Ц. с. п. р. не приймаються діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі, із симптомами хвороби в гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань, а також ті, що вчинили правопорушення та щодо яких прийнято відповідними органами чи посадовими особами рішення про затримання, арешт або поміщення до приймальника-розподільника для дітей. Строк перебування дитини в Ц. с. п. р. визначається на основі вивчення потреб дитини, соціальної ситуації її розвитку, інших конкретних обставин, але не може перевищувати відповідно 9 і 12 місяців у разі стаціонарного та денного перебування.

•474 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

УЦ. с. п. р. створюються групи до 10 осіб, які об’єднують дітей за віком, принципом родинності, характером і ступенем соціально-психологічної дезадаптації (у разі необхідності групи можуть комплектуватися дітьми різного віку). Групи тривалого (стаціонарного) перебування формуються з дітей, які потребують тривалої соціальнопсихологічної реабілітації. Групи денного перебування формуються з дітей, які проживають у сім’ях, інтернатних закладах тощо і потребують соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової й інших видів допомоги. Діти з груп тривалого (стаціонарного) перебування навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах різних типів, розташованих поблизу Ц. с. п. р., або за індивідуальними навчальними програмами.

Увідповідності до Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 р. № 87 основними завданнями Ц. с. п. р. є: надання дітям комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги; проведення психолого-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини; створення умов для здобуття дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки; сприяння формуванню у дітей власної життєвої позиції для подолання звичок асоціальної поведінки; здійснення трудової адаптації дітей з урахуванням їх інтересів і можливостей; розроблення рекомендацій з питань соціально-психологічної адаптації дітей для педагогічних і соціальних працівників і батьків.

Ц. с. п. р. здійснює свою діяльність у наступних напрямках: проведення оцінки фізичного та психічного розвитку дітей; надання соціально-психологічної допомоги дитині; встановлення місця проживання батьків, родичів, опікунів (піклувальників) дитини тощо; здійснення заходів із захисту прав та інтересів дітей (житлові, майнові права тощо); сприяння органам опіки та піклування в подальшому влаштуванні дітей; надання телефонних консультацій із соціальних, психологічних, педагогічних, правових та інших питань життєдіяльності дітей через службу «Телефон довіри для дітей».

Ц. с. п. р. може мати такі структурні підрозділи:

1) Відділення соціальної, психологічної та педагогічної діагностики і реабілітації — аналізує стан педагогічної занедбаності дитини, надає соціально-психологічну допомогу, сприяє органам опіки та піклування у подальшому влаштуванні дітей, проводить роботу щодо встановлення місця проживання батьків, родичів, опікунів (піклувальників) дитини тощо.

2) Лікувально-профілактичне відділення — організовує своєчасне надання дітям лікувально-профілактичної допомоги, що передбачає: проведення оцінки їх фізичного та психічного розвитку; проведення терапії загальних нервово-психічних відхилень; здійснення контролю за організацією та режимом харчування в закладі, дотриманням санітарно-епідемічних вимог; забезпечення оздоровлення; проведення інформаційнопросвітницької роботи серед дітей, батьків, персоналу закладу з питань здорового способу життя.

3) Юридична служба — надає дітям, їх батькам, опікунам (піклувальникам), прийомним батькам і батькам-вихователям консультації з правових питань. Звертається з клопотанням до відповідних органів, установ і організацій щодо захисту прав та інтере­­ сів дітей (житлові, майнові права тощо).

Соціальні інститути та інституції • 475 •

4) Служба «Телефон довіри для дітей» — надає телефонні консультації з соціальних, психологічних, педагогічних, правових та інших питань життєдіяльності дітей.

Робота структурних підрозділів центру проводиться відповідно до положень про ці підрозділи, які затверджуються директором Ц. с. п. р.

За основною проблемою вихованців Ц. с. п. р. умовно можна об’єднати в такі групи: діти, які пережили насильство, жорстоке поводження в сім’ї, були залучені до найгірших форм праці; діти-жертви секс-бізнесу; діти, які пережили втрату батьків; загублені / підкинуті діти; діти з адиктивною поведінкою; діти

здевіантною поведінкою; діти з особливими потребами (фізичні вади; психічні вади — затримка психічного розвитку, розумова відсталість; психіатричні вади); ВІЛ-інфіковані діти; діти, які переживають конфлікт з однолітками, дорослими в навчальних закладах та ін.

Стосовно кожної дитини, яка потрапила в Ц. с. п. р., складається план індивідуальної роботи як з нею, так і з її батьками чи особами, які їх замінюють. Індивідуальний план роботи — це документ, що відображає логіку, зміст і процедуру надання послуг із метою подолання складних життєвих обставин, в яких опинилась дитина. Для складання індивідуального плану роботи і, відповідно, прогнозування результатів, здійснюється комплексна оцінка потреб дитини та її соціального оточення.

Так, під час складання індивідуального плану фахівці мають: визначити проблему, яку необхідно вирішити, чи потребу, яку необхідно задовольнити (виявлення проблеми); зібрати та проаналізувати всю наявну інформацію з метою зрозуміння характеру і причин виникнення проблеми чи потреби та встановити ресурси і сильні сторони дитини та її сім’ї (за умови її наявності), які можуть бути використані для вирішення проблеми (оцінка); уточнити, чого слід досягнути, і конкретизовано визначити бажані результати, на досягнення яких буде спрямовано зусилля (формування мети та завдань); визначити всі можливі дії, здійснення яких може привести до досягнення бажаних результатів, порівняти різні підходи й обрати найбільш ефективні дії; вирішити, хто, як, де і коли буде здійснювати кожну дію; встановити, чи призвели ці дії до досягнення бажаних результатів (оцінка ефективності).

Також при складанні індивідуального плану враховується те, за яких обставин дитина потрапила у заклад, її правовий статус, вік, соціально-психологічні особливості та завдання щодо постійного місця влаштування: повернення у біологічну сім’ю; усиновлення; встановлення опіки / піклування; влаштування у прийомну сім’ю; влаштування у дитячий будинок сімейного типу; влаштування у державний заклад.

Компонентами індивідуального плану роботи з дитиною та її батьками або особами, що їх замінюють, можуть бути: соціальний компонент — вивчення соціального оточення дитини та можливостей залучення до реабілітації; робота з батьками або особами, що їх замінюють; залучення установ та організацій для надання допомоги дитині та її найближчому оточенню; правовий компонент — встановлення юридичного статусу дитини; у разі потреби, спільно зі службою у справах дітей, притягнення батьків до відповідальності; забезпечення житлових і майнових прав дитини; медичний компонент — на основі визначення стану здоров’я дитини, сприяння у лікуванні та реабілітації; профілактичні медичні заходи, формування культури здорового способу життя (спільно

зпсихологом і вихователями); психологічний компонент — розвиток пізнавальної

• 476 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

сфери дитини (здійснюється на основі діагностики); розвиток і корекція психоемоційної сфери, мотиваційної, поведінкової (індивідуальна та групова розвивально-корекційна робота; здійснюється на основі діагностики); педагогічний блок (компонент) — забезпечення розвитку дитини відповідно до віку; відновлення або сприяння у отримання освіти — забезпечення навчання у школі, інших закладах; формування культури здорового способу життя (спільно з медиком і психологом); формування культури спілкування тощо.

Індивідуальний план роботи з дитиною та її соціальним оточенням повинен носити комплексний характер і має як складатись, так і реалізовуватись із залученням психолога, соціального працівника / педагога, юриста, медичного працівника, вихователя, які мають працювати як єдина команда. План обов’язково повинен узгоджуватись між спеціалістами, які працюють із дитиною та сім’єю, може вестись окремо різними спеціалістами, кожним у своїй частині.

Надзвичайно важливою складовою роботи з дитиною, що перебуває у Ц. с. п. р., є робота з батьками дитини. Ця діяльність має на меті не ситуативне, а комплексне вирішення життєвих труднощів родини та забезпечення безпечного й комфортного перебування дитини в сім’ї, у природному для неї середовищі, яке якнайкраще сприятиме забезпеченню прав дитини та задоволенню її потреб.

Основні завдання Ц. с. п. р. у роботі з батьками: сприяння у вирішенні психоемоційних проблем (ресурсами психолога закладу або ж із залученням фахівців інших організацій); роз’яснення психолого-характерологічних (на основі діагностики дитини) і вікових особливостей дитини; відпрацювання ефективних психолого-педагогічних форм взаємодії з дитиною; моделювання складних ситуацій у взаємодії з дитиною та розробка шляхів їх вирішення; відпрацювання ефективних методів виховання, контролю поведінки дитини тощо; формування здатності батьків сприяти розвиткові дитини (використання книг, іграшок, ігор та інших інструментів взаємодії з дитиною з метою розвитку її когнітивних, соціальних, мовленнєвих та інших навичок); підвищення рівня прив’язаності між батьками та дитиною (формування навичок тактильного спілкування, оптимізація емоційного спілкування тощо).

Основними критеріями ефективності реабілітації дитини у Ц. с. п. р. є досягнення найкращої з можливих життєвої ситуації дитини, де забезпечуються всі її права, дотримуються інтереси та реалізуються потреби, створено можливості для її гармонійного розвитку та позитивної соціалізації.

Літ.: Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 р., № 20/95; Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 87 «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей»; Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям: метод. посіб. / Авт.: Безпалько О. В., Бурковська Л. П., Журавель Т. В. та ін. / За ред. Звєрєвої І. Д., Петрочко Ж. В.— К.: Видавничий дім «КАЛИТА», 2010.— 376 с.

Журавель Т. В.

ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ І МОЛОДІ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ — заклад денного перебування дітей і молоді з

особливостями психофізичного розвитку віком від 7 до 35 років, мета діяльності якого — відновлення і підтримка їхнього фізичного та психічного стану, адаптація

Соціальні інститути та інституції • 477 •

та інтеграція в суспільство. В основу діяльності цих центрів покладено такі принципи: дитина з обмеженими можливостями здоров’я — це рівноправний член суспільства; вона повинна мати рівні з іншими можливості, а суспільство, держава та сім’я мають їх забезпечити; дитина з обмеженими можливостями здоров’я має жити та розвиватись у природному середовищі, у своїй сім’ї; реабілітаційні послуги дітям мають надаватися за місцем проживання, в її громаді; формування життєвої компетентності дитиниінваліда неможливе без відповідного суспільного оточення, без спілкування з однолітками, без колективу.

Основні напрями соціально-педагогічної роботи, які реалізують у центрах соціально-психологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями це: діагностика та корекція соціально-психологічного стану дітей і молоді; лікувально-оздоровча робота з дітьми та молоддю; соціально-побутове обстеження родин, що мають дітей із особливостями психофізичного розвитку; формування

вдітей і молоді навичок соціальної компетентності; розвиток потенційних творчих можливостей дітей і молоді; профорієнтаційна робота з молодими інвалідами; організація культурно-дозвільної діяльності дітей і молоді з функціональними обмеженнями; соціально-педагогічна робота з батьками та родичами дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Убільшості таких центрів працюють міждисциплінарні команди фахівців: соціальний педагог, логопед-дефектолог, психолог, реабілітолог, соціальний працівник. Щоб створити умови для взаємодії дітей і молоді з функціональними обмеженнями з їхніми фізично здоровими ровесниками, фахівці залучають до роботи в центрах волонтерів із числа школярів і студентів. Вони допомагають працівникам центрів у підготовці та проведенні різних заходів, працюють у змішаних групах, супроводжують дітей під час поїздок на концерти, екскурсії, беруть участь у клубах спілкування тощо. Міждисциплінарний підхід у роботі центрів соціально-психологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями дозволяє забезпечити надання клієнтам комплексу соціальних послуг і здійснювати різні форми соціально-педагогічної роботи, зокрема: послуги з побутової реабілітації дітей із функціональними обмеженнями (навчання елементам самообслуговування та норм елементарної поведінки

врізних мікросоціумах); психологічне консультування дітей і молоді з особистісних проблем; послуги з психологічної корекції; лікувально-оздоровчі заняття в облаштованих кімнатах, басейнах тощо; консультування батьків, родичів дітей і молоді з функціональними обмеженнями з юридичних, правових, психолого-педагогічних питань; соціально-психологічні тренінги для дітей і молоді; ігротеки для дітей із функціональними обмеженнями; навчальні програми та курси для дітей і молоді з функціональними обмеженнями; групи тимчасового перебування дітей із функціональними обмеженнями; гуртки та творчі майстерні для дітей і молоді з функціональними обмеженнями; прокат реабілітаційного обладнання; бібліотечне обслуговування батьків і дітей із функціональними обмеженнями; групи психологічної підтримки для батьків; відвідування дітьми культурно-масових заходів у театрах, клубах, кінотеатрах тощо; виставки творчих робіт дітей із функціональними обмеженнями; екскурсії, свята, фестивалі, конкурси; клуби спілкування та клуби за інтересами для дітей і молоді з функціональними обмеженнями; оздоровчі літні табори для дітей із функціональними обмеженнями та їхніх батьків; спільні оздоровчі зміни дітей і молоді з функціональними обмеженнями та їхніх ровесників. Кожний центр соціально-психологічної реабілітації

• 478 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

дітей і молоді з функціональними обмеженнями самостійно визначає необхідні види соціальних послуг і форми роботи з зазначеного переліку, враховуючи особливості дітей і молоді, які в ньому перебувають.

Літ.: Безпалько О. В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді: теоретико-методичні основи: Монографія.— К.: Наук. світ, 2006.— 363 с.; Досвід соціальної роботи. Інформаційно-методичний бюлетень № 4–5.— К.: КМСС–ССДМ, 2005.— 170 с.; Звєрєва І. Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика: Монографія.— К.: Правда Ярославичів, 1998.— 393 с.; Здійснення соціальної роботи центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у 2004 році: Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді // За заг. ред. С. В. Толстоухової.— К.: Держсоцслужба, 2005.— 48 с.; Мирошніченко Н. О. Умови інтеграції осіб із функціональними обмеженнями у суспільство // Соціальна робота в Україні.— 2005.— № 2 (10) — С. 63–69; Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями. / За ред. А. Й. Капської.— К.: ДЦССМ, 2003.— 146 с.

Безпалько О. В.

Технології та інновації соціальної / соціально-педагогічної роботи • 479 •

Технології та інновації соціальної / соціально-педагогічної роботи

• 480 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери