ESW_final_save

Технології та інновації соціальної / соціально-педагогічної роботи • 521 •

соціальне збудження сприяє домінуючій реакції, незалежно від того, правильна вона чи ні. При рішенні складних завдань, коли не відомий алгоритм рішення й правильна відповідь не напрошується сама собою, соціальне збудження, тобто несвідома реакція на присутніх інших, ускладнює розумові операції (аналіз, синтез, встановлення причинно-наслідкових зв’язків) і приводить до неправильного рішення. Увага людини переключається з рішення задачі на інших людей. При рішенні простих задач реакція є вродженою або добре засвоєною. Присутність інших людей виявляється дуже сильним стимулятором і сприяє правильному рішенню.

Отже, люди реагують на присутність один одного несвідомо. Згідно з Д. Майєрсом, чинниками, що визначають ступінь реакції, є: а) кількість оточуючих людей (людина тим сильніше збуджується, чим більша кількість інших людей її оточує; масовість підвищує збудження, яке загострює домінуючу реакцію); б) взаємовідносини симпатії чи антипатії всередині групи; в) значущість оточуючих людей для людини; 4) ступінь просторової близькості між людьми (соціальне збудження тим сильніше, чим тісніше один до одного знаходяться люди).

Ф. у сучасному розумінні — це професійна організація процесу групової роботи, спрямована на досягнення групою поставлених цілей, вирішення питань підвищеної складності й важливості; полегшення взаємодії всередині групи; процес надання допомоги групі у виконанні завдання, вирішенні проблеми або досягненні угоди до взаємного задоволення учасників; процес, що дозволяє ефективно організовувати обговорення складної проблеми або спірної ситуації та без утрати часу виконувати всі пункти порядку денного або наради (П. Лушин, О. Кондрашихіна, І. Авдєєва, М. Казанжи, Т. Сорочан, О. Фісун, О. Галіцан та ін.). Процес Ф. приводить до підвищення ефективності групової роботи, залучення та зацікавленості учасників, розкриттю їхнього потенціалу. Технологія Ф. сесій, нарад, мозкових штурмів стимулює учасників до більш напруженої розумової роботи порівняно, наприклад, з тренінгом чи семінаром.

Центральною фігурою процесу Ф. є фасилітатор. Фасилітатор — це ведучий, основне завдання якого полягає в стимулюванні й спрямуванні процесу пошуку та аналізу інформації учасниками групової роботи. Фасилітатор — це нейтральний лідер, який робить процес групової роботи легким та ефективним. Фасилітатор не пропонує готові рішення, він надає засоби, за допомогою яких група сама знаходить рішення. Роль фасилітатора також полягає в узгодженні теми, питань, що потребують вирішення; організації потрібного формату роботи; утворенні творчої, вільної атмосфери для обміну думками та прийняття рішення. Тривалість фасилітаційної сесії — від 4 годин до 3 днів. Розмір групи — від 8 до 50 учасників. Підсумком роботи на фасилітаційній сесії є раціональний, зафіксований у письмових і фотодокументах результат, з яким учасники зможуть продовжити роботу самостійно (на робочих сесіях, у робочих групах, зборах).

Успішна Ф. включає прогностичний компонент, який полягає у визначенні перспектив розвитку соціальної дії, її підготовці та плануванні; конструктивний підхід; певні навички та тип поведінки; набір засобів і методів, необхідних для роботи. Мета фасилітатора — підтримати групу для розв’язання проблемного питання або завдання. Це відбувається в практичній діяльності, коли, наприклад, тренер може виконувати роль фасилітатора: допомагає учасникам у процесі їхнього власного пошуку шляхів вирішення проблем, підтримує процес вироблення нового соціального досвіду. Фасилітатор спрямовує обмін інформацією між учасниками, допомагає процесу здобуття учасниками нового досвіду, встановлення сфери його застосування. Фасилітативний стиль ведення

Технології та інновації соціальної / соціально-педагогічної роботи • 523 •

ФРАНЧАЙЗИНГ — franchising — право використовувати торговельну марку. На сьогодні визнана як найбільш перспективна модель здійснення підприємницької діяльності. Франчайзінг приваблює своєю системністю та етичністю ведення справ. Походить від анг. franchise — привілей, право, право голосу, право участі.

Втім, з історії Великобританії, Франції, Нідерландах в та інших країн Європи з XVII ст. відомі подібні форми передачі прав на діяльність. З соціальних позицій найбільш широко трактується у французькій мові: franchissage — «привілей», «пільга», «відвертість», «щирість», «свобода робити вибір» та franchir — «звільняти», «звільняти від рабства». З точки зору бізнесового змісту англійське franchising відповідає французькому la franchise commerciale. В ряді джерел як тотожні «франчайзингу» використовують «франчайзінг», «франшизінг», «френчайзінг» тощо.

Деякі фахівці справедливо визначають франчайзинг науково-прикладною галуззю знань, яка повинна мати свою теорію та методологію. Серед засновників різних школ франчайзингу слід відмітити Жерара Дільтея, Яна Мюррея, Мартіна Мендельсона, Джона Стентворта, Братана Сміта, Роберта та Джозефа Бондів.

В Європі та США франчайзинг відомий передусім як інноваційний метод ведення бізнесу. Він набув основних ознак з початку ХІХ ст., коли успішні засновники відомих торговельних марок надавали права продавати і використовувати своє торгове ім’я стороні, яка прийняла рішення створювати і розвивати свій бізнес під її патронажем. Ж. Дільтей наполягає, що перші ознаки франчайзингу з’явився у 1820–х роках в США, а у 1830–ті роки у Франції. Особливо активно став цей підхід став розвиватися після другої світової війни. Саме цьому методу завдячують сплеску соціальної та бізнес активності, яка дозволила північноамериканським та європейським країнам досягти рівня сучасного розвитку. Зазначають, що саме франчайзинг дозволив вижити людям, які не мали достатніх знань, щоб розпочати свою бізнесову справу та відчути успіх власних ініціатив. Національна мережа франчайзингу стала створюватись у США у проміжку 195060 років і досягла найбільшої привабливості для всього світу. Вона дозволила охопити активністю великі території країни і стимулювати зайнятість населення. В 1970-90 рр. ця модель стала ознакою розвитку країн Європи. Особливо активно франчайзінг став розвиватись у Великій Британії, Німеччині, Франції, Данії, Австрії, Нідерландах, Португалії, Італії, Бельгії. Це привело до того, що у 1973 році цими країнами була створена Європейська Федерація Франчайзингу (European Franchise Federation — EFF). З ініціативи цих країн був розроблений, а у 1990 р. остаточно прийнятий Європейський Кодекс Етики Франчайзингу. З початку ХХІ ст. цей метод все більше відображує явище глобалізації. Сьогодні він є основою розвитку передусім країн східно-південної Азії. Франчайзинг став явищем у міжнародних відносинах. Він все більше стає методом розвитку приватних ініціатив в сфері сервісу соціальних послуг, зокрема у сфері розвитку здоров’я, медико–соціально–реабілітаційних, освітніх програм, розвитку соціальних мереж підтримки різних соціальних груп. Міжнародна франшизна асоціація (International Franchise Association) визначає близько 100 видів виробничої, торговельної, сервісної діяльності, де використовують моделі франчайзингу. Серед тих, що спрямовані на молодь франшизи молодіжної моди, центрів оздоровлення, вивчення іноземних мов, ведення соціальної волонтерської діяльності тощо. Мінімальний пакет франшизи у середньому може коштувати 1 тис. у. о.

Сьогодні існує декілька моделей франчайзингу: «класичний» — умови здійснення стандартні; «регіональний», коли франчайзи розширюють мережі діяльності у певно-

• 524 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

му регіоні; «субфранчайзинг» — коли власник регіональної франшизи одержує право на продаж субфраншиз, «франчайзинг що розвивається», коли передача франшизи на розвиток передається групі франчайзі. Існує велика кількість визначень франчайзингу. Наприклад Європейська Федерація Франчайзингу визначає: «Франчайзинг — система просування товарів, послуг чи технологій, основою якого є постійна співпраця між юридично і фінансово окремими і самостійними суб’єктами діяльності — франчайзером і франчайзі». Сенс такої взаємодії полягає у тому, що франчайзер надає франчайзі право на ведення діяльності згідно його концепції. Обов’язки між сторонами передбачені франчайзовим договором. На період його дії франчайзі надається можливість використовувати торговельну марку франчайзі, ноу–хау, методи ведення практичної діяльності, знання та інші права інтелектуальної власності та отримувати постійну підтримку та допомогу франчайзера. Міжнародна Асоціація Франчайзингу визначає франчайзинг як «договірні відносини між франшизодавцем і франшизоодержувачем, де франшизодавець пропонує або зобов’язується виявляти постійний інтерес до діяльності франшизоодержувача в таких різних сферах діяльності, як ноу–хау і навчання персоналу. Франшизоодержувач здійснює власну діяльність під спільним фірмовим найменуванням, форматом і / чи процесом, яким володіє та контролює франшизодавець, і вклав або вкладе суттєві інвестиції у це підприємство із власних ресурсів».

У системну взаємодію вступають дві сторони: «франчайзер» та «франчайзі». Франчайзер – статусно вища організація. Це правовласник, засновник, організатор

справи, яка набула визнання і має достатньо ресурсів до розширення франчайзингової мережі. Слід зауважити, що застосування слова «франчайзер» правильно з правил читання, але в професійному сленгу використовують слово «франчайзор».

Франчайзі — це організація, компанія, приватна особа, яка отримала право бути включеною до франчайзингової мережі і має право виступати виступати на ринку виробництва, торгівлі чи різноманітних послуг під ім’ям франчайзера.

Франшизная система (мережа) — це загальна кількість франчайзі, які працюють в межах однієї франшизи на основі контрактів з франчайзером.

Існують різні класифікації франчайзингу. Наприклад за класифікаційною ознакою виду діяльності — торговельний, виробничий, діловий, сервісний. В соціальній сфері домінуючим природно є сервісний. Франшизою є різноманітні види послуг, завдяки яким створюється франшизна система. Наприклад у журналі «Креативна освіта» за 2010 р. описано досвід університетів Англії, що надають освітню франшизу вищим навчальним закладам в Малазії.

Франшиза («franchise») — це комплекс переваг, що складається з прав користування брендом і системою діяльності франчайзера. В юридичних термінах форма повноти франшизи називається франшизним пакет — франчайзинговий договір. Міжнародна франшизная асоціація (International Franchise Association) дає наступне визначення: «Франшиза є неперервна взаємодія між франчайзером (франшизером) і франчайзі, при якому всі знання, спосіб, успіх, виробничі і маркетингові методи надаються франчайзі для задоволення її потреб».

Франчайзі, який купів франшизу робить внески за її придбання. Визначають такі види внесків: паушальний платіж — одноразова оплата франшизи, яка надає право франчайзи користуватися інтелектуальною власністю франчайзера, відкрити власне франчайзинговое підприємство, отримати стандартний набір послуг тощо;

Технології та інновації соціальної / соціально-педагогічної роботи • 525 •

роялті — регулярні, обов’язкові, платежі франчайзеру на покриття його витрат, пов’язаних з підтримкою і розвитком франчайзинговой системи; відрахування до централізованого рекламного фонду; додаткові платежі, направлені на покриття вартості додаткових послуг.

В світі етичні стосунки здійснюються на базі Міжнародного Етичного кодексу Франчайзингу. На території Європи базовий зміст договору окреслюється Європейським Етичним Кодексом Франчайзингу. Кодекс Етики Франчайзингу Європейської Федерації Франчайзингу пройшов більш двадцятилітню апробацію і виявив свою практичну здатність. Етичний кодекс франчайзингу — система правил поведінки, що забезпечує збереження довготривалих стосунків. В ньому практично виписані всі норми, якими мають керуватись обидві сторони в різних ситуаціях на початку, в процесі та після припинення дії франчайзингового договору. Основним постулатом є чесність у веденні справ та розв’язанні протиріч шляхом переговорів.

Законодавство, яке регулює франчайзинг, з’явилося в Україні у 2004 році. Згідно главі 75 Цивільного та главі 36 Господарського кодексів та главі 36 України введені правові норми, за значенням відповідають «франчайзингу», але визначаються поняттям «комерційна концесія». Її визначають як оренду назви, торгової марки, до якої додаються документи: патенти, ноу–хау, технології, методики, загальні бізнес–плани тощо. Господар торгової марки ніколи не передає її франчайзі. З точки зору Цивільного та Господарського кодексів України торгівельна марка є об’єктом права інтелектуальної власності ( анг. Intellectual Property, скорочено «ІВ»). Серед об’єктів ІВ можуть бути авторські права (наукові відкриття та розробки: концепції, програми, методики, бази даних; найменування організації, логотип; знаки обслуговування та відповідно усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях). У самому широкому розумінні інтелектуальна власність — це законодавчо закріплені права на результати інтелектуальної діяльності людини у різних сферах суспільного життя, що визначає Конвенція, яка затверджена Всесвітньою організацію інтелектуальної власності у 1975 р.

Дослідники цієї проблеми відзначають, що сьогодні Україна є ринком дуже динамічним, де франчайзинг набуває щоразу більшої популярності, з’являються нові франшизні системи. У соціальній сфері актуалізуеться проблема соціальної спрямованості франчайзингу, зокрема франшиз.

Окрім безсумнівної користі для бізнесу, доцільно використати її в розвитку недержавних та приватних організаціях та службах соціальної роботи. Наприклад, спеціалізована соціальна служба (франчайзер), розробила унікальну методику роботи з соціальними групами. За певний час роботи вона довела унікальність своєї концепції, створила унікальну репутацію при виконанні соціальних проектів. Після того, як вона довела переваги своєї системи діяльності, вона може пропонувати купити її у якості франшизи. Для прийняття рішення щодо участі у франчайзингу слід ознайомитись з Каталогом франшиз и досье франшизі. Журнал «Власний бізнес» створив франчайзинговий портал Vlasbiz.net для надання інформації по франчайзинговим пропозиціям, зокрема компаніям, що працюють у сфері франчайзингу та шукають партнерів, франчайзинговим пропозиціям, інтерв’ю з франчайзерами та франчайзі, публікує статті щодо ринку франчайзингу в Україні та світі, каталог франшиз та їх рейтинг.

• 526 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

Перша франчайзингова мережа на Україні почала працювати у 1993 р. — в рамках міжнародної інформаційної системи Компас (Нідерланди). У 2011 році в Україні бренди, мережі яких розвиваються по франчайзингу представлені переважно закордонними франчайзерами. Переважно діють такі концепції, що не потребують великих інвестицій. В Україні приклад ініціатив у розвитку такої моделі у сфері соціальних послуг демонструє Перша Дитяча Академія. З 2011 р., у якості франшизи пропонується інноваційна програма «Життя в долонях» — програма гармонійного розвитку дитини на основі тренінгових форм; оволодіння іноземними мовами методом занурення у мовне середовище; розвиток логічного та критичного мислення дітей дошкільного віку. На сьогодні, франчайзер заявляє 2 франчайзі у Києві та Миколаєві.

Літ.: Дильтей Ж. Франчайзинг. СПб: Нева, Серия: Школа бизнеса. 2003, — 128 с.; Суховатий О. В. Особливості реалізації франчайзингу в Україні // Проблеми науки. — 2007. — № 2. — С. 62–64; Франчайзинг в Украине. [Електроний ресурс]: Сайт Ассоциации франчайзингу. Режим доступу: http:// fransfising. org.ua; Франчайзинг. 128 успешных франшиз от известных фирм. Издательство: Радар, 2011. — 160 с.; Перша Дитяча Академія. Режим доступу: http://franchising. ua/franshiza/110/persha–dityacha–akademiya/; Martin Mendelsohn. How to evaluate a franchise. Special edition for British Franchise Association // British Franchise Association. Great Britain.— 1997; Creative Education, 2010, 1, 1-67, Published Online June 2010 in SciRes Режим доступу: http://www. SciRP.org/journal/ce/.

Пилипенко О. І.