Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ESW_final_save

.pdf
Скачиваний:
31
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
3.05 Mб
Скачать

Технології та інновації соціальної / соціально-педагогічної роботи • 521 •

соціальне збудження сприяє домінуючій реакції, незалежно від того, правильна вона чи ні. При рішенні складних завдань, коли не відомий алгоритм рішення й правильна відповідь не напрошується сама собою, соціальне збудження, тобто несвідома реакція на присутніх інших, ускладнює розумові операції (аналіз, синтез, встановлення причинно-наслідкових зв’язків) і приводить до неправильного рішення. Увага людини переключається з рішення задачі на інших людей. При рішенні простих задач реакція є вродженою або добре засвоєною. Присутність інших людей виявляється дуже сильним стимулятором і сприяє правильному рішенню.

Отже, люди реагують на присутність один одного несвідомо. Згідно з Д. Майєрсом, чинниками, що визначають ступінь реакції, є: а) кількість оточуючих людей (людина тим сильніше збуджується, чим більша кількість інших людей її оточує; масовість підвищує збудження, яке загострює домінуючу реакцію); б) взаємовідносини симпатії чи антипатії всередині групи; в) значущість оточуючих людей для людини; 4) ступінь просторової близькості між людьми (соціальне збудження тим сильніше, чим тісніше один до одного знаходяться люди).

Ф. у сучасному розумінні — це професійна організація процесу групової роботи, спрямована на досягнення групою поставлених цілей, вирішення питань підвищеної складності й важливості; полегшення взаємодії всередині групи; процес надання допомоги групі у виконанні завдання, вирішенні проблеми або досягненні угоди до взаємного задоволення учасників; процес, що дозволяє ефективно організовувати обговорення складної проблеми або спірної ситуації та без утрати часу виконувати всі пункти порядку денного або наради (П. Лушин, О. Кондрашихіна, І. Авдєєва, М. Казанжи, Т. Сорочан, О. Фісун, О. Галіцан та ін.). Процес Ф. приводить до підвищення ефективності групової роботи, залучення та зацікавленості учасників, розкриттю їхнього потенціалу. Технологія Ф. сесій, нарад, мозкових штурмів стимулює учасників до більш напруженої розумової роботи порівняно, наприклад, з тренінгом чи семінаром.

Центральною фігурою процесу Ф. є фасилітатор. Фасилітатор — це ведучий, основне завдання якого полягає в стимулюванні й спрямуванні процесу пошуку та аналізу інформації учасниками групової роботи. Фасилітатор — це нейтральний лідер, який робить процес групової роботи легким та ефективним. Фасилітатор не пропонує готові рішення, він надає засоби, за допомогою яких група сама знаходить рішення. Роль фасилітатора також полягає в узгодженні теми, питань, що потребують вирішення; організації потрібного формату роботи; утворенні творчої, вільної атмосфери для обміну думками та прийняття рішення. Тривалість фасилітаційної сесії — від 4 годин до 3 днів. Розмір групи — від 8 до 50 учасників. Підсумком роботи на фасилітаційній сесії є раціональний, зафіксований у письмових і фотодокументах результат, з яким учасники зможуть продовжити роботу самостійно (на робочих сесіях, у робочих групах, зборах).

Успішна Ф. включає прогностичний компонент, який полягає у визначенні перспектив розвитку соціальної дії, її підготовці та плануванні; конструктивний підхід; певні навички та тип поведінки; набір засобів і методів, необхідних для роботи. Мета фасилітатора — підтримати групу для розв’язання проблемного питання або завдання. Це відбувається в практичній діяльності, коли, наприклад, тренер може виконувати роль фасилітатора: допомагає учасникам у процесі їхнього власного пошуку шляхів вирішення проблем, підтримує процес вироблення нового соціального досвіду. Фасилітатор спрямовує обмін інформацією між учасниками, допомагає процесу здобуття учасниками нового досвіду, встановлення сфери його застосування. Фасилітативний стиль ведення

• 522 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

групи дуже схожий на демократичний і передбачає однакову відповідальність членів групи за все, що відбувається на заняттях (зустрічах, сесіях). На практиці це здійснюється таким чином: ведучий групи пропонує тему, спочатку задає стиль обговорення та взаємодії, але поступово відсторонюється від безпосереднього ведення групи, залишаючи учасниками можливість самостійно конструювати взаємодію, обирати ті чи інші актуальні для них аспекти досліджуваної тематики. Основна функція такого роду діяльності — стежити за безпекою та довірливістю атмосфери в групі, а відповідальність за те, що в ній відбувається під час роботи, поступово передається всім учасникам.

Існує ще одна характеристика фасилітативного стилю, яка розкривається в тому, що він сприяє встановленню й налагодженню нових зв’язків між групами та соціальними інститутами, а також допомагає зміцненню існуючих зв’язків заради досягнення бажаних для учасників групи цілей. Проте надання допомоги, підтримка, полегшення здійснення певних дій у присутності інших людей може відбуватися і в асоціальних об’єднаннях, групах (наприклад, кримінальних дій в умовах злочинної групи) тощо.

Літ.: Галіцан О. А. Формування педагогічної фасилітації майбутніх учителів у процесі навчання у вищому навчальному закладі // Наукові праці. Серія: педагогіка, психологія і соціологія.— Донецьк: Дон НТУ, 2009.— Випуск 5 (155).— Частина 1.— С. 223–227; Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних робітників / За заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Пінчук, С. В. Толстоухової.— К.: УДЦССМ.— 2000.— 260 с.; Сорочан Т. М. Фасилітація — нова функція післядипломної педагогічної освіти // Освіта на Луганщині.— 2004.— № 2 (21).— С. 8–11; Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої.— К.: Центр навчальної літ-ри, 2008.— 336 с.

Караман О. Л.

ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ — варіанти організації взаємодії соціального працівника / соціального педагога з клієнтами, спрямовані на створення умов для позитивної активності дітей і молоді, вирішення відповідних завдань соціалізації, надання допомоги та підтримки. У практиці соціально-педагогічної роботи спеціалісти використовують значну кількість різноманітних форм, проте всі вони мають специфічні ознаки: функціональність (пріоритетність для певного напрямку соціально-педагогічної діяльності); структурність (відповідність спеціальним вимогам до підготовки та проведення окремих типів форм); інтегративність (результати, одержані при використанні одних форм, сприяють впровадженню інших). У соціально-педагогічній роботі форми класифікують за кількістю учасників: індивідуальні (робота фахівця з окремою людиною, випадком), групові (робота з групою, сім’єю), масові (спрямовані на залучення великої кількості людей — акції, конкурси, фестивалі тощо); за домінуючим засобом впливу: словесні (лекції, бесіди, диспути); практичні (аукціони, тренінги, ярмарки послуг тощо); наочні (газети, плакати, соціальна реклама, показ відеофільмів, тощо); відповідно до напрямків соціально-педагогічної діяльності: соціальної профілактики (лекції, бесіди, тренінги, відеолекторій, настільні ігри тощо); корекційно-реабілітаційної роботи (вправи на формування певних навичок, супровід, консультування тощо) та інші.

Літ.: Безпалько О. В. Організаційна форма як компонент технології соціально-педагогічної діяльності // Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посіб. / За заг. ред. проф. А. Й. Капської.— К.: УДЦССМ, 2000.— С. 22–35; Педагогика / Под ред. И. И. Пидкасистого.— М.: Российское педагогическое агентство, 1995.— 637 с.

Заверико Н. В.

Технології та інновації соціальної / соціально-педагогічної роботи • 523 •

ФРАНЧАЙЗИНГ — franchising — право використовувати торговельну марку. На сьогодні визнана як найбільш перспективна модель здійснення підприємницької діяльності. Франчайзінг приваблює своєю системністю та етичністю ведення справ. Походить від анг. franchise — привілей, право, право голосу, право участі.

Втім, з історії Великобританії, Франції, Нідерландах в та інших країн Європи з XVII ст. відомі подібні форми передачі прав на діяльність. З соціальних позицій найбільш широко трактується у французькій мові: franchissage — «привілей», «пільга», «відвертість», «щирість», «свобода робити вибір» та franchir — «звільняти», «звільняти від рабства». З точки зору бізнесового змісту англійське franchising відповідає французькому la franchise commerciale. В ряді джерел як тотожні «франчайзингу» використовують «франчайзінг», «франшизінг», «френчайзінг» тощо.

Деякі фахівці справедливо визначають франчайзинг науково-прикладною галуззю знань, яка повинна мати свою теорію та методологію. Серед засновників різних школ франчайзингу слід відмітити Жерара Дільтея, Яна Мюррея, Мартіна Мендельсона, Джона Стентворта, Братана Сміта, Роберта та Джозефа Бондів.

В Європі та США франчайзинг відомий передусім як інноваційний метод ведення бізнесу. Він набув основних ознак з початку ХІХ ст., коли успішні засновники відомих торговельних марок надавали права продавати і використовувати своє торгове ім’я стороні, яка прийняла рішення створювати і розвивати свій бізнес під її патронажем. Ж. Дільтей наполягає, що перші ознаки франчайзингу з’явився у 1820–х роках в США, а у 1830–ті роки у Франції. Особливо активно став цей підхід став розвиватися після другої світової війни. Саме цьому методу завдячують сплеску соціальної та бізнес активності, яка дозволила північноамериканським та європейським країнам досягти рівня сучасного розвитку. Зазначають, що саме франчайзинг дозволив вижити людям, які не мали достатніх знань, щоб розпочати свою бізнесову справу та відчути успіх власних ініціатив. Національна мережа франчайзингу стала створюватись у США у проміжку 195060 років і досягла найбільшої привабливості для всього світу. Вона дозволила охопити активністю великі території країни і стимулювати зайнятість населення. В 1970-90 рр. ця модель стала ознакою розвитку країн Європи. Особливо активно франчайзінг став розвиватись у Великій Британії, Німеччині, Франції, Данії, Австрії, Нідерландах, Португалії, Італії, Бельгії. Це привело до того, що у 1973 році цими країнами була створена Європейська Федерація Франчайзингу (European Franchise Federation — EFF). З ініціативи цих країн був розроблений, а у 1990 р. остаточно прийнятий Європейський Кодекс Етики Франчайзингу. З початку ХХІ ст. цей метод все більше відображує явище глобалізації. Сьогодні він є основою розвитку передусім країн східно-південної Азії. Франчайзинг став явищем у міжнародних відносинах. Він все більше стає методом розвитку приватних ініціатив в сфері сервісу соціальних послуг, зокрема у сфері розвитку здоров’я, медико–соціально–реабілітаційних, освітніх програм, розвитку соціальних мереж підтримки різних соціальних груп. Міжнародна франшизна асоціація (International Franchise Association) визначає близько 100 видів виробничої, торговельної, сервісної діяльності, де використовують моделі франчайзингу. Серед тих, що спрямовані на молодь франшизи молодіжної моди, центрів оздоровлення, вивчення іноземних мов, ведення соціальної волонтерської діяльності тощо. Мінімальний пакет франшизи у середньому може коштувати 1 тис. у. о.

Сьогодні існує декілька моделей франчайзингу: «класичний» — умови здійснення стандартні; «регіональний», коли франчайзи розширюють мережі діяльності у певно-

• 524 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

му регіоні; «субфранчайзинг» — коли власник регіональної франшизи одержує право на продаж субфраншиз, «франчайзинг що розвивається», коли передача франшизи на розвиток передається групі франчайзі. Існує велика кількість визначень франчайзингу. Наприклад Європейська Федерація Франчайзингу визначає: «Франчайзинг — система просування товарів, послуг чи технологій, основою якого є постійна співпраця між юридично і фінансово окремими і самостійними суб’єктами діяльності — франчайзером і франчайзі». Сенс такої взаємодії полягає у тому, що франчайзер надає франчайзі право на ведення діяльності згідно його концепції. Обов’язки між сторонами передбачені франчайзовим договором. На період його дії франчайзі надається можливість використовувати торговельну марку франчайзі, ноу–хау, методи ведення практичної діяльності, знання та інші права інтелектуальної власності та отримувати постійну підтримку та допомогу франчайзера. Міжнародна Асоціація Франчайзингу визначає франчайзинг як «договірні відносини між франшизодавцем і франшизоодержувачем, де франшизодавець пропонує або зобов’язується виявляти постійний інтерес до діяльності франшизоодержувача в таких різних сферах діяльності, як ноу–хау і навчання персоналу. Франшизоодержувач здійснює власну діяльність під спільним фірмовим найменуванням, форматом і / чи процесом, яким володіє та контролює франшизодавець, і вклав або вкладе суттєві інвестиції у це підприємство із власних ресурсів».

У системну взаємодію вступають дві сторони: «франчайзер» та «франчайзі». Франчайзер – статусно вища організація. Це правовласник, засновник, організатор

справи, яка набула визнання і має достатньо ресурсів до розширення франчайзингової мережі. Слід зауважити, що застосування слова «франчайзер» правильно з правил читання, але в професійному сленгу використовують слово «франчайзор».

Франчайзі — це організація, компанія, приватна особа, яка отримала право бути включеною до франчайзингової мережі і має право виступати виступати на ринку виробництва, торгівлі чи різноманітних послуг під ім’ям франчайзера.

Франшизная система (мережа) — це загальна кількість франчайзі, які працюють в межах однієї франшизи на основі контрактів з франчайзером.

Існують різні класифікації франчайзингу. Наприклад за класифікаційною ознакою виду діяльності — торговельний, виробничий, діловий, сервісний. В соціальній сфері домінуючим природно є сервісний. Франшизою є різноманітні види послуг, завдяки яким створюється франшизна система. Наприклад у журналі «Креативна освіта» за 2010 р. описано досвід університетів Англії, що надають освітню франшизу вищим навчальним закладам в Малазії.

Франшиза («franchise») — це комплекс переваг, що складається з прав користування брендом і системою діяльності франчайзера. В юридичних термінах форма повноти франшизи називається франшизним пакет — франчайзинговий договір. Міжнародна франшизная асоціація (International Franchise Association) дає наступне визначення: «Франшиза є неперервна взаємодія між франчайзером (франшизером) і франчайзі, при якому всі знання, спосіб, успіх, виробничі і маркетингові методи надаються франчайзі для задоволення її потреб».

Франчайзі, який купів франшизу робить внески за її придбання. Визначають такі види внесків: паушальний платіж — одноразова оплата франшизи, яка надає право франчайзи користуватися інтелектуальною власністю франчайзера, відкрити власне франчайзинговое підприємство, отримати стандартний набір послуг тощо;

Технології та інновації соціальної / соціально-педагогічної роботи • 525 •

роялті — регулярні, обов’язкові, платежі франчайзеру на покриття його витрат, пов’язаних з підтримкою і розвитком франчайзинговой системи; відрахування до централізованого рекламного фонду; додаткові платежі, направлені на покриття вартості додаткових послуг.

В світі етичні стосунки здійснюються на базі Міжнародного Етичного кодексу Франчайзингу. На території Європи базовий зміст договору окреслюється Європейським Етичним Кодексом Франчайзингу. Кодекс Етики Франчайзингу Європейської Федерації Франчайзингу пройшов більш двадцятилітню апробацію і виявив свою практичну здатність. Етичний кодекс франчайзингу — система правил поведінки, що забезпечує збереження довготривалих стосунків. В ньому практично виписані всі норми, якими мають керуватись обидві сторони в різних ситуаціях на початку, в процесі та після припинення дії франчайзингового договору. Основним постулатом є чесність у веденні справ та розв’язанні протиріч шляхом переговорів.

Законодавство, яке регулює франчайзинг, з’явилося в Україні у 2004 році. Згідно главі 75 Цивільного та главі 36 Господарського кодексів та главі 36 України введені правові норми, за значенням відповідають «франчайзингу», але визначаються поняттям «комерційна концесія». Її визначають як оренду назви, торгової марки, до якої додаються документи: патенти, ноу–хау, технології, методики, загальні бізнес–плани тощо. Господар торгової марки ніколи не передає її франчайзі. З точки зору Цивільного та Господарського кодексів України торгівельна марка є об’єктом права інтелектуальної власності ( анг. Intellectual Property, скорочено «ІВ»). Серед об’єктів ІВ можуть бути авторські права (наукові відкриття та розробки: концепції, програми, методики, бази даних; найменування організації, логотип; знаки обслуговування та відповідно усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях). У самому широкому розумінні інтелектуальна власність — це законодавчо закріплені права на результати інтелектуальної діяльності людини у різних сферах суспільного життя, що визначає Конвенція, яка затверджена Всесвітньою організацію інтелектуальної власності у 1975 р.

Дослідники цієї проблеми відзначають, що сьогодні Україна є ринком дуже динамічним, де франчайзинг набуває щоразу більшої популярності, з’являються нові франшизні системи. У соціальній сфері актуалізуеться проблема соціальної спрямованості франчайзингу, зокрема франшиз.

Окрім безсумнівної користі для бізнесу, доцільно використати її в розвитку недержавних та приватних організаціях та службах соціальної роботи. Наприклад, спеціалізована соціальна служба (франчайзер), розробила унікальну методику роботи з соціальними групами. За певний час роботи вона довела унікальність своєї концепції, створила унікальну репутацію при виконанні соціальних проектів. Після того, як вона довела переваги своєї системи діяльності, вона може пропонувати купити її у якості франшизи. Для прийняття рішення щодо участі у франчайзингу слід ознайомитись з Каталогом франшиз и досье франшизі. Журнал «Власний бізнес» створив франчайзинговий портал Vlasbiz.net для надання інформації по франчайзинговим пропозиціям, зокрема компаніям, що працюють у сфері франчайзингу та шукають партнерів, франчайзинговим пропозиціям, інтерв’ю з франчайзерами та франчайзі, публікує статті щодо ринку франчайзингу в Україні та світі, каталог франшиз та їх рейтинг.

• 526 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

Перша франчайзингова мережа на Україні почала працювати у 1993 р. — в рамках міжнародної інформаційної системи Компас (Нідерланди). У 2011 році в Україні бренди, мережі яких розвиваються по франчайзингу представлені переважно закордонними франчайзерами. Переважно діють такі концепції, що не потребують великих інвестицій. В Україні приклад ініціатив у розвитку такої моделі у сфері соціальних послуг демонструє Перша Дитяча Академія. З 2011 р., у якості франшизи пропонується інноваційна програма «Життя в долонях» — програма гармонійного розвитку дитини на основі тренінгових форм; оволодіння іноземними мовами методом занурення у мовне середовище; розвиток логічного та критичного мислення дітей дошкільного віку. На сьогодні, франчайзер заявляє 2 франчайзі у Києві та Миколаєві.

Літ.: Дильтей Ж. Франчайзинг. СПб: Нева, Серия: Школа бизнеса. 2003, — 128 с.; Суховатий О. В. Особливості реалізації франчайзингу в Україні // Проблеми науки. — 2007. — № 2. — С. 62–64; Франчайзинг в Украине. [Електроний ресурс]: Сайт Ассоциации франчайзингу. Режим доступу: http:// fransfising. org.ua; Франчайзинг. 128 успешных франшиз от известных фирм. Издательство: Радар, 2011. — 160 с.; Перша Дитяча Академія. Режим доступу: http://franchising. ua/franshiza/110/persha–dityacha–akademiya/; Martin Mendelsohn. How to evaluate a franchise. Special edition for British Franchise Association // British Franchise Association. Great Britain.— 1997; Creative Education, 2010, 1, 1-67, Published Online June 2010 in SciRes Режим доступу: http://www. SciRP.org/journal/ce/.

Пилипенко О. І.

Допомiжний покажчик

Допомiжний покажчик • 527 •

 

А

АБІЛІТАЦІЯ 7 АГРЕСИВНІСТЬ 307 АДАПТАЦІЯ 7 АДИКЦІЯ 9 АКСІОЛОГІЯ 11 АКЦЕНТУАЦІЯ 311

АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ДОГЛЯД ДІТЕЙ 209 АЛЬТРУЇЗМ 13 АНДРАГОГІКА 15 АНІМАЦІЯ 383 АРТПЕДАГОГІКА 17 АРТ-ТЕРАПІЯ 314

Б

БАТЬКІВСТВО 121 БЕЗДОГЛЯДНІСТЬ 255 БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ 256

В

ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ 17 ВЕДЕННЯ ВИПАДКУ 481 ВИХОВНА КОЛОНІЯ 413 ВІДНОВНЕ ПРАВОСУДДЯ 258 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 19 ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ 317 ВІКТИМОЛОГІЯ 22 ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ 123 ВОЛОНТЕРСТВО 124 ВРАЗЛИВІ СІМ’Ї З ДІТЬМИ 129

ВУЛИЧНА СОЦІАЛЬНА РОБОТА 482 ВЧИНОК 319 ВЧИНОК У ВИХОВАННІ ОСОБИСТОСТІ 321

Г

ГАРМОНІЗАЦІЯ 385 ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ 131 ГЕНДЕР 23 ГЕРОНТОПСИХОЛОГІЯ 323 ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЯ 326 ГІДНІСТЬ 25 ГРОМАДА 417

ГРОМАДСЬКА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я 211 ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я 28 ГРОМАДЯНСЬКІ ПРАВА 261 ГРОМАДЯНСЬКІСТЬ 30 ГРУПА 328

ГРУПОВА СОЦІАЛЬНА РОБОТА 486 ГУМАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ 33 ГУМАНІЗМ 34

Д

ДЕВІАЦІЯ 330 ДЕЗАДАПТАЦІЯ 331 ДЕІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ 212 ДЕПРЕСІЯ 332 ДЕПРИВАЦІЯ 334 ДИСКРИМІНАЦІЯ 262 ДИТИНСТВО 37

ДИТЯЧЕ ГРОМАДСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ 419 ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНА 134

ДІТИ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ 136

ДІТИ ОБДАРОВАНІ 140

ДІТИ-СИРОТИ ТА ДІТИ, ПОЗБАВЛЕНІ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ 141

ДОБРОЧИННІСТЬ 215 ДОБРОЧИННІСТЬ В ОСВІТІ 143

• 528 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

ДОСВІД СОЦІАЛЬНИЙ 39 ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ 42

Е

ЕКСПЕРИМЕНТ 143 ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДИТИНИ 266

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС СПЕЦІАЛІСТІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 44

Ж

ЖИТТЄВЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ 46 ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ 268

З

ЗАКЛАДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ 421

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ЩОДО ДІТЕЙ І СІМЕЙ З ДІТЬМИ 270

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ 388 ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ 51 ЗДОРОВ’Я 48

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР 52

І

ІГРОВА ТЕРАПІЯ 488 ІНІЦІАТИВА 145 ІНКЛЮЗІЯ 54 ІННОВАЦІЯ 490

ІНСТИТУТИ СОЦІАЛЬНІ 425 ІНТЕГРАЦІЯ 55 ІНТЕГРОВАНІ СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ 427

К

КЛУБИ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ 430 КОМПЕТЕНТНІСТЬ 57 КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПРАВОВА 274 КОМУНІКАЦІЯ 337

КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ 275

КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙПУНКТЦЕНТРУСОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ І МОЛОДІ 431

КОНФЛІКТ 339

КРИЗА 342 КУЛЬТУРА 391

КУЛЬТУРАЖИТТЄВОГОСАМОВИЗНАЧЕННЯ 394

М

МАРГІНАЛІЗАЦІЯ 345 МЕДІАЦИЯ 491

МЕНЕДЖМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 146 МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ 496

МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНОПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ 497

МЕТОД КЕЙСІВ 493 МЕТОД «РІВНИЙ — РІВНОМУ» 494 МЕЦЕНАТСТВО 218

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА / МІЖВІДОМЧА ГРУПА ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ 148

МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 220 МОЛОДІЖНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 434 МОЛОДЬ 150 МОНІТОРИНГ 498 МОТИВАЦІЯ 347

Н

НАРКОМАНІЯ 151 НАСИЛЬСТВО 278 НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї 282

НЕФОРМАЛЬНЕ ОБ’ЄДНАННЯ 436

О

ОБ’ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНОПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ 156

ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ 223 ОМБУДСМЕН 286 ОМБУДСМЕН З ПРАВ ДИТИНИ 288 ОПІКА / ПІКЛУВАННЯ 225 ОСВІТА СОЦІАЛЬНА 226

ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНЕ ВИХОВАННЯ 58 ОСОБИСТІСТЬ 349 ОЦІНКА ПОТРЕБ ДИТИНИ 499

ОЦІНКА ПОТРЕБ ДИТИНИ ТА ЇЇ СІМ’Ї 501 ОЦІНКА ПОТРЕБ СІМ’Ї 502 ОЦІНЮВАННЯ 159

Допомiжний покажчик • 529 •

П

ПАРАДИГМА 60 ПАРАДИГМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ 65

ПАРТНЕРСТВО (СОЦІАЛЬНЕ) 228 ПАТРОНАЖ СОЦІАЛЬНИЙ 160 ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА 438 ПІДТРИМКА СОЦІАЛЬНА 161

ПЛАНУВАННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ / СОЦІАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ 162

ПОВЕДІНКА АДИКТИВНА 352 ПОВЕДІНКА АСОЦІАЛЬНА 356 ПОВЕДІНКА АУТОДЕСТРУКТИВНА 357 ПОВЕДІНКА ДЕВІАНТНА 358 ПОВЕДІНКА ДЕЛІНКВЕНТНА 360 ПОВЕДІНКА СОЦІАЛЬНА 363 ПОВЕДІНКА СУЇЦИДАЛЬНА 364 ПОЗАШКІЛЬНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ 441 ПОСЛУГИ СОЦІАЛЬНІ 232 ПОТРЕБИ 68 ПОТРЕБИ ДИТИНИ 69 ПРАВА ДИТИНИ 290 ПРАВА ЛЮДИНИ 292

ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНТЕРЕСІВ 164 ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ 365 ПРИЙМАЛЬНИК-РОЗПОДІЛЬНИКДЛЯДІТЕЙ443 ПРИТУЛОК ДЛЯ ДІТЕЙ 445 ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНА 72 ПРОГРАМА 503 ПРОЕКТ 504 ПРОЕКТУВАННЯ 506

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ/СОЦІАЛЬНИХПЕДАГОГІВ 233

ПРОФІЛАКТИКА СОЦІАЛЬНА 166 ПСИХОЛОГІЧНАСЛУЖБАВСИСТЕМІОСВІТИ448

Р

РЕАБІЛІТАЦІЯ 168 РЕІНТЕГРАЦІЯ 171 РЕКЛАМА СОЦІАЛЬНА 396 РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ 72

РЕСУРСИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНОПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ 172

РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР 451 РЕФЛЕКСІЯ 368 РИЗИКИ СОЦІАЛЬНІ 74

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИЙ 76

РОЛІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА / СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА 173

С

САМОВИХОВАННЯ 371 САМООЦІНКА 374 СІМЕЙНІ ГРУПОВІ НАРАДИ 509 СІМ’Я 454

СКЛАДНІ ЖИТТЄВІ ОБСТАВИНИ 175 СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ 458 СОЦІАЛІЗАЦІЯ 79 СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ 81 СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА 82 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА 236 СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ 84 СОЦІАЛЬНА РОБОТА 86

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 176

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ 89 СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ 89 СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 239 СОЦІАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ 241 СОЦІАЛЬНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ 93 СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 94 СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ 244 СОЦІАЛЬНИЙ ГУРТОЖИТОК 460 СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ 179 СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК 181

CОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД / СОЦІАЛЬНЕ СУПРОВОДЖЕННЯ 184

СОЦІАЛЬНИЙ ЦЕНТР МАТЕРІ ТА ДИТИНИ 461 СОЦІАЛЬНІСТЬ 98 СОЦІАЛЬНІ СФЕРИ 96

СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 101 СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 185 СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА 186

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ 187

• 530 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДІТЕЙ 294

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ 297 CОЦІОЛОГІЯ 103

СОЦІУМ 106 СПРАВЕДЛИВІСТЬ СОЦІАЛЬНА 246 СТЕРЕОТИПИ 398

СТРАТИФІКАЦІЯ СОЦІАЛЬНА 249

СУБ’ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНОПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ 190

СУБКУЛЬТУРА 401

Т

ТЕЛЕФОН ДОВІРИ 463 ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ 109

Теорії соціальної роботи 110

ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА 510

ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНОПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ 513

ТИПИ СІМЕЙ 192 ТОКСИКОМАНІЯ 196 ТОЛЕРАНТНІСТЬ 404 ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ 299 ТРАДИЦІЇ 407 ТРЕНІНГ 514 ТРИВОЖНІСТЬ 377

У

УКРАЇНСЬКААСОЦІАЦІЯСОЦІАЛЬНИХПЕДАГОГІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ (УАСПССР) 466

УЧАСТЬ ДІТЕЙ 300

Ф

ФАКТОРИ СОЦІАЛЬНІ 114 ФАНДРАЙЗИНГ 517 ФАСИЛІТАЦІЯ 520

ФАХІВЕЦЬ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ’ЯМИ, ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ 197

ФОРМИ ВЛАШТУВАННЯ В СІМ’Ю ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ 467

ФОРМИСОЦІАЛЬНОЇ/СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ 522

ФРАНЧАЙЗИНГ 523 ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА 199

ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА 202

Ц

ЦЕНТРДЛЯВІЛ-ІНФІКОВАНИХДІТЕЙІМОЛОДІ469

ЦЕНТРИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ І МОЛОДІ 470

ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ 471

ЦЕНТРСОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇРЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ 473

ЦЕНТРСОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇРЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ І МОЛОДІ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ 476

Ю

ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ 302

Я

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ 116

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]