
ESW_final_save
.pdf
Соціальні інститути та інституції • 441 •
/ за ред. О. В. Беци.— К.: МП Леся, 2003.— 116 с.; Кривіша В. І. Особливості ресоціалізації неповнолітніх злочинців / Кривуша В. І.— К.: Леся, 2000.— 140 с.; Кримінально-виконавчий кодекс України: офіційне видання [Офіційний текст від 11 липня 2003 року].— К.: Атіка, 2003.— 96 с.; Пташинський О. Б. Пенітенціарна система України [Текст]: монографія / О. Б. Пташинський; НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького.— К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАНУ, 2004.— 204 с.; Ягунов Д. В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування [Текст]: монографія / Дмитро Ягунов; Держ. департамент України з питань вик. покарань, Одес. нац. юр. акад.— Вид. 3-тє, перероб. та доп.— О.: Фенікс, 2009.— 314 с.
Лютий В. П.
ПОЗАШКІЛЬНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ — заклади, які забезпечують реалізацію права дітей і молоді на позашкільну освіту через організацію змістового дозвілля відповідно до їх інтересів, здібностей, талантів, обдарувань і стану здоров’я, створюють умови для розвитку особистості, її творчої самореалізації та соціального захисту. У законі України «Про позашкільну освіту» зазначається, що П. н. з. є загальнодоступними навчальновиховними закладами, які надають дітям і молоді знання, формують вміння та навички за інтересами, забезпечують інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку їх до активної професійної та громадської діяльності. П. н. з функціонують у різних формах: палаци, будинки творчості учнівської молоді, центри, комплекси, клуби, станції, кімнати, студії, школи мистецтв, фізкультурно-оздоровчі клуби інвалідів, клуби за місцем проживання, парки, бібліотеки, театри, спортивні школи, станції юних натуралістів, техніків, туристів, дитячі стадіони, залізниці, флотилії, галереї, бюро, оздоровчі заклади. П. н. з поділяються на комплексні та профільні. За своїми організаційно-правовими нормами можуть бути державної, комунальної, приватної форми власності
Розробці теоретичних засад діяльності П. н. з., її змісту та провідних понять присвячено праці науковців Л. Балясної, О. Биковської, С. Букрєєвої, В. Вербицького, О. Глуха, А. Гуцол, Ю. Пелех, Г. Пустовіта, В. Редіної, О. Сухомлинської, Т. Сущенко, Н. Харінко, Т. Цвірової та ін. Соціально-педагогічний аспект діяльності позашкільних закладів розглядали: В. Балахтар, Н. Бачинська, О. Безведерна-Хомерікі, В. Берека, А. Капська, І. Корсун, О. Мкртічан, І. Пінчук, О. Рассказова та ін.
Досвід становлення вітчизняних П. н. з безпосередньо пов’язаний із розвитком соціальної педагогіки, а саме з ім’ям С. Шацького (1878–1934 рр.), який разом із О. Зеленко (1871–1953 рр.) розпочав педагогізацію дозвілля дітей московської бідноти, створюючи сприятливі соціокультурні умови для їхнього соціального розвитку поза традиційними соціальними інститутами — родиною та школою. Запозичивши американську ідею, у 1906 р. вони відкрили перший вітчизняний дитячий клуб «Сетльмент», який фінансувався благодійниками. Провідним завданням клубу було досягнення радісного, щасливого дитинства як умови розвитку сутнісних сил людини. Розпочалася діяльність з гурткової роботи за інтересами, дівчата та хлопці відвідували їх разом, а також відвідували музеї та театри. Поступово з набуттям популярності серед дітей і дорослих при клубі створили дитячий садок, консультативний пункт та університет для батьків, пункт медичної допомоги. У 1907 р. «Сетльмент» переїхав у спеціально спроектований і побудований для нього будинок, став майже ідеальним центром соціально-педагогічної роботи з дітьми та дорослими за місцем проживання. Там, крім того, що було раніше, створили майстерні (слюсарна, столярна, палітурна, чобо-

• 442 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери
тарська тощо), обсерваторію, бібліотеку, концертний зал, кімнату для малювання, дослідну школу. Чисельність дітей досягала 450, робота з ними будувалася на принципах ініціативи, самоврядування, самодопомоги. Перший досвід суспільно-педагогічної діяльності в «Сетльменті» і в літній трудовій колонії «Бадьоре життя» (1911–1931 рр.) у Калузькому уїзді дав підстави С. Шацькому, слідом за Й. Песталоцці, дійти висновків, що якість соціального розвитку людини, групи залежить від інтенсивності їх включення в активне та відповідальне вдосконалення навколишнього соціального сере довища, а це уможливило визначення гасла: «переходу від педагогіки індивідуальної до педагогіки соціальної», основним завданням якої була «педагогізація середовища». Значно урізноманітнити форми П. н. з. С. Шацькому вдалося за радянських часів, коли він очолював Першу дослідну станцію Наркомпросу (1919–1932 рр.). Йому вдалося об’єднати зусилля школи та дитячих закладів у соціалізації дітей. Американський філософ і педагог Д. Дьюї, відвідавши Станцію наприкінці 20-х рр., засвідчив, що побачене ним не має аналогів у світі, оскільки діти залучені у справжню діяльність із вдосконалення навколишнього соціального середовища: вони поліпшують санітарні умови, беруть участь у ліквідації безграмотності, навчають селян, як підвищувати врожаї тощо. Однак, незважаючи на це, у 1932 р. Перша дослідна станція Наркомпросу була реорганізована.
У повоєнні роки П. н. з. стали ефективним знаряддям оздоровлення дітей, боротьби з такими негативними соціальними явищами, як бездоглядність, дитяча злочинність тощо. Вони надавали допомогу школі, комсомольській і піонерській організаціям у виконанні закону «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР»(1958 р.), організовували інструктивно-методичну роботу з учителями, піонерськими ватажками, позашкільними працівниками та учнями, проводили педагогічну пропаганду серед населення, вивчали, узагальнювали і поширювали найкращий досвід позакласної і позашкільної роботи. Важливим здобутком радянської системи освіти стала розгалужена мережа П. н. з., максимальна (1912 закладів) кількість яких в Україні була в 1983 р.
На початку ХХІ ст. в Україні існувало 1500 П. н. з. дослідницько-експериментального, художньо-естетичного, еколого-натуралістичного, туристично-краєзнавчого, науковотехнічного напрямів і 660 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які відвідували понад 1,5 млн. дітей, що становить третину від загальної кількості дітей шкільного віку. Актуалізується значення П. н. з в умовах сьогодення України, коли збільшується кількість випадків девіантної та делінквентної поведінки учнівської молоді. П. н. з. створюють умови для досягнення успіхів у самореалізації через обрану сферу дозвілля, що позитивно впливає на самооцінку особистості, підвищує її статус у середовищі однолітків і дорослих, усуває дефіцит позитивних емоцій, сприяє покращенню психічного здоров’я, зняттю психічної та фізичної напруги, всебічному розвитку талантів, задоволенню потреб професійного самовизначення в умовах ринкової економіки, отже, ці установи запобігають поширенню дитячої та молодіжної злочинності. Проте зміст і форми роботи сучасних П. н. з в Україні потребують осучаснення відповідно до викликів культури інформаційної доби людства. Збереження мережі П. н. з. має відбуватися паралельно зі збагаченням їх змісту діяльності, пошуком нових дозвільних технологій організації різноманітних форм вільного часу з метою розвитку соціальної активності, відповідальності та творчого потенціалу особистості, створення умов повної самореалізації учнівської молоді.

Соціальні інститути та інституції • 443 •
Таким чином, П. н. з.— установи, які забезпечують вільний розвиток особистості та формування її соціально-громадського досвіду, вони покликані задовольняти інте реси, запити й освітньо-культурні потреби дітей і молоді, які не забезпечуються іншими закладами системи освіти.
Літ.: Закон України «Про позашкільну освіту».— К., 2001; Балахтар В. В. Педагогічні засади організації дозвілля дітей та підлітків у системі позашкільної освіти в Україні (1960–1991 рр.): автореф. канд. пед. наук 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки.— Луганськ., 2010.— 20 с.; Гуцол А. В. Розвиток системи позашкільних закладів освіти в Луганській і Донецькій областях: автореф. канд. пед. наук 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки.— Луганськ., 2010.— 20 с.; Концепція Державної цільової програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року.— К., 2001; Положення про позашкільний навчальний заклад.— К., 2001; Рассказова О. І. Організація творчої діяльності учнів у позашкільному закладі: автореф. канд. пед. наук 13.00.05 — соціальна педагогіка.— Х., 2003.— 20 с.; Рижанова А. О. С. Т. Шацький — засновник вітчизняної соціальної педагогіки // Вісник ХДАК: зб. наук. пр.— Х.: ХДАК, 2010.— Вип.31.— С. 263–270; Пустовіт Г. П. Позашкільний навчальний заклад // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В. Г. Кремень.— К.: Юрінком Інтер, 2008.— С. 688–689.
Рижанова А. О.
ПРИЙМАЛЬНИК-РОЗПОДІЛЬНИК ДЛЯ ДІТЕЙ — спеціальна установа органів внутрішніх справ, призначена для тимчасового утримання певних категорій дітей віком від 11 до 18 років з метою недопущення з їх боку правопорушень, здійснення серед них профілактичної та виховної роботи, виявлення причин і умов, які сприяють злочинності
упідлітковому середовищі.
П.р. д. створюються в Автономній Республіці Крим, областях України, містах Києві та Севастополі і діють у складі кримінальної міліції у справах дітей згідно з положенням, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України.
У П. р. д. діти поміщаються за рішенням суду, строк перебування дитини в установі також визначається судом залежно від наявності об’єктивних підстав для її тримання в цій установі. У П. р. д. поміщаються наступні категорії дітей: діти, від 11-ти до 14-ти років, які підозрюються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п’ять років, і які не досягли віку, з якого за такі діяння настає кримінальна відповідальність, а також щодо яких достатньо підстав вважати, що вони будуть ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати протиправну діяльність, — до вирішення судом питання про застосування примусових заходів виховного характеру, але не більше 60 діб; діти, які підлягають направленню за рішенням суду, що набрало законної сили, до спеціальних навчально-виховних закладів і є достатньо підстав вважати, що такі діти займатимуться протиправною діяльністю, — на строк, необхідний для доставлення їх до спеціальних навчально-виховних закладів, але не більше 30 діб; діти, які самовільно залишили спеціальні навчально-виховні заклади, у яких вони перебували, — на строк, необхідний для доставлення їх до спеціальних навчальновиховних закладів, але не більше 30 діб; діти, які перебувають у розшуку як такі, що зникли, залишили сім’ї або навчально-виховні заклади (бродяжать), — на строк, необхідний для передання їх підрозділу кримінальної міліції у справах дітей, який ініціював розшук, але не більше 36 годин; діти, які залишили держави постійного проживання і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною

• 444 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери
Радою України, підлягають поверненню до держави свого постійного проживання, — на строк, необхідний для передачі їх батькам, особам, які їх замінюють, або працівникам спеціалізованих установ держав постійного проживання.
До терміну тримання дітей у П. р. д. не входить час їх знаходження на лікуванні або обстеженні у медичних закладах, а також у період карантину, оголошеного органами охорони здоров’я, у зв’язку з наявністю інфекційного захворювання осіб, які знаходяться в установі.
Приймання дітей до П. р. д. здійснюється цілодобово. Не можуть бути розміщеними до П. р. д. діти, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також психічно хворі діти з вираженими симптомами хвороби.
Перед влаштуванням у П. р. д. проводиться особистий огляд дитини. Огляд здійснюється посадовою особою П. р. д. у присутності двох інших працівників або громадян однієї статі з доставленими. У результаті огляду мають бути вилучені зброя, колючі та ріжучі предмети, наркотичні речовини, спиртні напої, тютюнові вироби, ювелірні вироби, гроші, документи тощо. Список вилучених предметів заноситься у протокол. Цінні речі, вилучені в дитини, зберігаються в бухгалтера установи або іншої відповідальної за це особи.
На кожну дитину, що потрапила в установу, заводиться облікова справа, у якій знаходяться документи, що є підставою для поміщення у П. р. д.; дані про вік доставленого, його батьків, осіб, що їх замінюють; довідки про стан здоров’я; матеріали про вжиття індивідуально-виховних заходів; інформація про заохочення та покарання дитини; протоколи особистого огляду; відомості про місця знаходження цінних предметів і інших речей, вилучених при огляді тощо. Облікова справа ведеться старшим вихователем у період перебування дитини в установі.
Діти в установі розподіляються залежно від віку та статі за групами, чисельність яких не повинна перевищувати 20 осіб, і знаходяться під цілодобовим наглядом посадових осіб П. р. д. Хлопчики та дівчата розміщуються в окремих приміщеннях. Діти, які вчинили у віці від 11 до 14 років суспільно-небезпечні діяння, тримаються окремо від інших. Тримаються діти в умовах, що виключають можливість самовільного виходу та вчинення правопорушень.
Старший вихователь і вихователі організовують виховну роботу, забезпечення режиму, дотримання дітьми правил внутрішнього розпорядку, вживають заходи щодо запобігання правопорушень.
З метою запобігання правопорушенням серед дітей, виявлення та усунення причин і умов, що їм сприяли, посадові особи П. р. д. з’ясовують умови життя та виховання дітей у сім’ї; їх особисті якості, інтереси; причини самовільного залишення спеціального навчально-виховного закладу; недоліки в діяльності підприємств, установ і навчальних закладів, які сприяли вчиненню правопорушень; причини вчинення злочинів, осіб, що брали в них участь або знаходяться у розшуку, а також таких, що пропали безвісти; місця збуту викраденого; випадки втягування дітей у злочинну та іншу антигромадську діяльність.
Профілактична та виховна робота з дітьми у П. р. д. здійснюється з урахуванням віку, ступеня педагогічної занедбаності, суспільної небезпечності раніше вчинених правопорушень, а також інших обставин, які мають значення для ефективних заходів профілактичного впливу. Вихователі розробляють плани проведення як індивідуальної, так і групової робити з дітьми на кожен місяць.

Соціальні інститути та інституції • 445 •
Основними завданнями виховної та профілактичної роботи з дітьми у П. р. д. є: формування необхідних життєвих навичок; профілактика та корекція девіантної поведінки, ут. ч. профілактика правопорушень; корекція агресивної поведінки дітей; формування навичок безконфліктного спілкування; формування гігієнічних навичок і навичок ведення здорового способу життя; розвиток мотивації до пізнавальної діяльності; здійснення трудового, правового, духовного, екологічного виховання тощо.
Передбачається, що діти, які грубо порушують дисципліну та правила внутрішнього розпорядку або щодо яких заходи виховного характеру не дали позитивних результатів, можуть бути поміщені у дисциплінарну кімнату, але не більше, ніж на три доби. Однак, на практиці працівники установ, як правило, поміщення дітей до таких кімнат не застосовують, адже це порушує права дитини, а, окрім того, не сприяє виправленню її поведінки.
Переважна більшість дітей, що потрапляють до П. р. д., це діти, що мають девіантну поведінку, соціально-педагогічну занедбаність, психічні відхилення. Такі діти потребують кваліфікованої психолого-педагогічної допомоги. У штаті П. р. д. працює психолог, одним із завдань якого є проведення корекційної та профілактичної роботи з дітьми на основі здійсненої діагностики. У П. р. д. діє кімната психологічного розвантаження, що, як правило, обладнана відповідною аудіота відеоапаратурою, а також дає можливість проводити як індивідуальну, так і групову роботу психолога з дітьми. Одним із завдань психолога також є підготовка дитини до переміщення та зміни умов проживання після того, як вона залишить П. р. д. (направлення до спеціальних навчально-виховних закладів, повернення до біологічної родини тощо).
У період навчального року у П. р. д. можуть діяти спеціально організовані для дітей підтримуючі навчальні заходи. П. р. д. може укладати угоди зі школами, що знаходяться поблизу установи, вчителі яких проводять заняття для дітей з ряду навчальних дисциплін за спеціальною програмою, яка враховує різновіковий склад навчальної групи П. р. д., ступінь педагогічної занедбаності дітей тощо. Окрім того, до проведення таких занять, а також інших видів виховної, профілактичної, психологічної роботи з дітьми у П. р. д, можуть залучатися волонтери, які, як правило, є студентами вищих навчальних закладів і опановують психолого-педагогічні та соціально-педагогічні спеціальності.
Літ.: Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 р. № 20/95; Наказ МВС України від 13 липня 1996 р. № 384 «Про затвердження Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ»; Методичний посібник по роботі з дітьми, які тимчасово перебувають в спеціальних закладах / За ред. Лазоренка Б. П., Кравчук Т. П.— К.: ЮНІСЕФ, 2003 р.— 209 с.
Журавель Т. В.
ПРИТУЛОК ДЛЯ ДІТЕЙ (притулок — безпечне сховище, що забезпечує дах і підтримку людям, які потребують допомоги + діти — особи віком до 18 років) — це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому дітей віком від
3 до 18 років.
Історія розвитку притулків для дітей; роль і місце притулків для дітей у сучасній системі влаштування бездоглядних і безпритульних дітей, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; психолого-педагогічні, правові та організаційні умови підвищення ефективності виховного процесу у притулках для дітей розкрито в працях таких

• 446 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери
дослідників, як Н. Павлик, І. Плугатор, Н. Касьянова, Є. Чернишова, Ю. Богінська, Л. Артюшкіна, А. Поляничко, Л. Чумак, Ю. Василькова, Т. Василькова та ін.
Перші П. для дітей-сиріт, кинутих і безпритульних дітей виникли при монастирях у ХVІІІ ст. Немонастирські П. існували у ХІХ ст. і пізніше переважно на благодійні засоби. Після Жовтневої революції 1917 р. дитячі П. були реорганізовані в дитячі будинки. На сучасному етапі створюються соціальні П. для дітей і дорослих.
П. для дітей створюється службою у справах дітей відповідної місцевої державної адміністрації, їй підпорядковується і тому має повну назву «Притулок для дітей служби у справах дітей».
Основними завданнями П. є: а) соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей, які опинилися в складних житлово-побутових умовах, залишили навчальні заклади; б) створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля.
До П. приймаються діти, які заблукали; були покинуті батьками або піклувальниками; жебракують і місце знаходження їх батьків не встановлено; залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників); залишили сім’ю чи навчальний заклад; вилучені кримінальною міліцією у справах дітей органів внутрішніх справ із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров’ю; втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій; не мають постійного місця проживання і засобів до життя, підкинуті та безпритульні діти; самі звернулися за допомогою до адміністрації притулку; відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
До П. не приймаються діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, що вчинили правопорушення і щодо яких є відомості про винесення компетентними органами чи посадовими особами рішення про розшук, затримання, арешт або поміщення до приймальника-розподільника для дітей органів внутрішніх справ.
Підставою для прийняття дітей до П. є: звернення дитини до адміністрації притулку за допомогою; направлення служби у справах дітей відповідної державної адміністрації чи виконавчого комітету ради; акт кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ про доставлення до притулку покинутої дитини або дитини, яка заблукала; письмове звернення керівника органу управління освітою відповідної державної адміністрації чи виконавчого комітету ради; звернення органу, установи чи організації, на які покладено здійснення заходів соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк; письмове звернення керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я.
Прийняття дітей і надання їм необхідної допомоги здійснюється П. цілодобово протягом календарного року. Усі діти, прийняті до П., реєструються в журналі обліку з заповненням обліково-статистичних карток установленої форми. На дітей, прийнятих до притулку, заводяться особові справи, у яких зберігаються документи про вік дитини, дані про його батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), або осіб, які їх замінюють, довідка про стан здоров’я, психолого-педагогічні спостереження, матеріали про проведену індивідуально-виховну роботу тощо. Після вибуття дітей з притулку обліково-статистичні картки зберігаються в архіві притулку протягом 15 років.

Соціальні інститути та інституції • 447 •
Діти можуть перебувати у П. протягом часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більш як 90 діб. До терміну перебування дітей у притулку не входить час їх перебування на оздоровленні, лікуванні або обстеженні у закладах охорони здоров’я, а також період карантину, оголошеного органами охорони здоров’я у разі наявності інфекційного захворювання у притулку. Про такі факти в журналі обліку дітей робиться відповідний запис. Після повернення дітей із лікувального закладу до притулку їх повторна реєстрація не проводиться.
Діти, прийняті до П. підлягають обсервації відповідно до санітарного законодавства, у разі потреби направляються лікарем притулку на клінічне обстеження та госпіталізацію; поділяються залежно від віку на групи чисельністю не більш як 10 осіб у кожній, які розміщуються в окремих кімнатах; забезпечуються спальними місцями, харчуванням, одягом відповідно до сезону в разі потреби, а також комунальнопобутовими послугами; перебувають під цілодобовим наглядом педагогічних працівників притулку; можуть залучатися до прибирання приміщень і території притулку з урахуванням віку дітей, з дотриманням правил техніки безпеки, санітарії та особистої гігієни; навчаються в навчальних закладах системи загальної середньої освіти або за індивідуальними навчальними програмами.
П. забезпечує своєчасність, доступність і ефективність різних видів
допомоги дітям: організація профілактичної та корекційно-виховної роботи на основі індивідуального підходу до дитини з урахуванням її віку та ступеня розвитку;
психологічний супровід психологом; забезпечення захисту особистих прав та інтересів дітей, надання практичної допомоги у розв’язанні питань правового захисту юристом тощо.
З метою забезпечення соціально-психологічної реабілітації дітей, виявлення й усунення конкретних причин і умов їх дискомфорту, працівники П. проводять психолого-педагогічні обстеження дітей, вивчають їх психологічний стан, умови життя і виховання у сім’ї, індивідуальні особливості розвитку, особисті якості, інтереси, причини самовільного залишення ними навчального закладу чи місця роботи, втечі з сім’ї тощо; вживають заходів для встановлення особи дитини, якщо через вік або з інших причин цього не можна з’ясувати; протягом доби після встановлення особи дитини надсилають відомості про місце її перебування батькам (усиновителям) або опікунам (піклувальникам), органам внутрішніх справ, а також навчальним закладам, підприємствам, установам та організаціям, де навчалась або працювала дитина; інформують службу у справах дітей про батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) чи посадових осіб, які зневажають права й інтереси дітей, провокують їх асоціальну поведінку, самовільне залишення сім’ї, навчальних закладів, створюють загрозу їх здоров’ю та інтелектуальному розвитку, у разі потреби порушують клопотання про застосування до батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) заходів громадського впливу, притягнення їх до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності; проводять індивідуальні та групові виховні заходи, психотерапевтичні заняття, на яких особливу увагу приділяють розвитку позитивних нахилів та інтересів, усуненню недоліків у поведінці дітей, встановленню нормальних взаємовідносин із дорослими й однолітками; можуть створювати разом із центрами соціальної служби для сім’ї, дітей і молоді консультаційні пункти при притулках з метою надання дітям, їх батькам, працівникам притулку кваліфікованих консультацій (психологічні, педагогічні, медичні, правові) залежно від конкретних

• 448 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери
причин соціального дискомфорту; сприяють створенню належних умов для життєдіяльності дітей у сім’ї, навчальних закладах тощо.
Вибуття дітей з П. у сім’ю здійснюється за письмовою заявою-зобов’язанням батьків (усиновителів), родичів (за погодженням служби у справах дітей) або опікунів (піклувальників) про забезпечення належного догляду за ними. З метою подальшої реабілітації діти можуть направлятися до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей із дозволу на це відповідної служби у справах дітей. У разі, коли повернення дитини до місця колишнього проживання неможливе через відсутність належних умов проживання і виховання або з інших причин, влаштуванням дітей займаються органи опіки та піклування за останнім місцем проживання. Діти, які вибувають з П., забезпечуються документами, що засвідчують їх особу, медичними довідками, довідкою з притулку про перебування у ньому, а також продуктами харчування та грішми на проїзд до місця проживання. У разі потреби дітям видаються окремі предмети одягу та взуття відповідно до сезону.
Літ.: Павлик Н. П. Виховна діяльність у притулку для неповнолітніх: монографія / Н. П. Павлик.— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008.— 227 с.; Павлик Н. П. Психолого-педагогічні умови організації процесу виховання у притулку для неповнолітніх: автореф. Дис. канд. пед. наук: 13.00.07 / Н. П. Павлик.— Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова.— К., 2007.— 21 с.; Реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: передумови, реалії та перспективи: за результатами соціол. дослідж. / О. А. Калібаба, Ж. В. Петрочко, О. С. Шипіленко, Ж. В. Петрочко, М. Л. Синюшко, О. В. Строяновська.— Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка, Християн. дит. фонд.— К.: Наук. світ, 2006.— 100 с.; Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема (соціально-правовий аспект) / Л. М. Артюшкіна, А. О. Поляничко.— Сум. держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка.— Суми, 2002.— 268 с.; Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої.— К.: Центр навчальної літ-ри, 2008.— 36 с.; Соціально-психологічна реабілітація бездогляних дітей: метод. посіб. / І. Г. Бабенко, В. М. Мишківська, Н. П. Павлик.— Міжнар. орг. з міграції в Україні, Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка, Житомир. райдержадмін.— Житомир, 2006.— 200 с.; Типове положення про притулок для дітей служби у справах дітей, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 565; Чумак Л. Становлення та розвиток вітчизняної системи соціального виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування / Л. Чумак // Рідна шк.— 2008.— № 6.— С. 68–70.
Юрків Я. І.
ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА В СИСТЕМІ ОСВІТИ — це структурний підрозділ закладу освіти, основною метою діяльності якого є забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Діяльність П. с. в системі освіти України забезпечується практичними психологами, соціальними педагогами, методистами та директорами (завідувачами) навчальнометодичних кабінетів (центрів), які за своїм статусом належать до педагогічних працівників, діяльність яких регламентується нормативно-правовими документами: Закон України «Про освіту» (1991 р.), Положення про психологічну службу в системі освіти (наказ МОН України № 127 від 03.05.1999 р.), Наказ МОН України № 592/33 від 15.08.2001 р. «Про забезпечення розвитку психологічної служби в системі освіти України».
Положення про психологічну службу в системі освіти визначає основні завдання, зміст діяльності, структуру, управління та фінансування П. с. в системі освіти України в цілому.

Соціальні інститути та інституції • 449 •
Посади практичних психологів і соціальних педагогів уводяться в штатні розклади навчальних закладів і установ освіти за умови наявності спеціалістів з фаховою освітою
вмежах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат відповідно до нормативів чисельності практичних психологів і соціальних педагогів П. с.
Посадові обов’язки психолога та соціального педагога визначені у листі МОН України № 1/9–272 від 02.08.2001 р., а нормативи їх кількості у навчальних закладах визначено у листі МОН України № 1/9–385 від 18.08.2003 р. Посади соціальних педагогів вводяться в штати загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи освіти незалежно від посад практичних психологів за умови наявності спеціалістів із фаховою освітою за нормативами кількості соціальних педагогів закладів та установ освіти в межах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат. Кількість соціальних педагогів дошкільних навчальних закладів (дитячих будинків) інтернатного типу та центрів розвитку дитини — одна ставка на навчальний заклад. Кількість соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей, які потребують соціальної допомоги, спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, навчально-реабілітаційних центрів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, загальноосвітніх санаторних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують тривалого лікування, шкіл соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання, вечірніх (змінних) шкіл для громадян, які не мають можливості навчатися
вшколах з денною формою навчання, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації — одна ставка на навчальний заклад.
Увипадках, коли посади, перелічені в зазначених нормативах, не можуть забезпечити нормальне функціонування навчального закладу, за рахунок можливостей місцевого бюджету та позабюджетних коштів можуть бути введені додаткові посади практичних психологів і соціальних педагогів.
Структура та штатний розклад П. с. вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації визначаються вищим навчальним закладом і фінансуються за рахунок власних коштів цього навчального закладу. П. с. вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації підпорядковується керівнику або одному з його заступників, а у частині науково-методичного забезпечення — Українському науково-методичному центру практичної психології та соціальної роботи.
Працівникам П. с. в системі освіти надаються окремі приміщення (кабінети) для проведення діагностичної, навчальної, тренінгової, консультативної, розвивальної та корекційної роботи.
П. с. забезпечує своєчасне та систематичне вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів і студентів, мотивів їх поведінки та діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих і інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів.
Посадові обов’язки соціального педагога у П. с.: забезпечення соціальнопедагогічного патронажу дітей і молоді в системі освіти; сприяння взаємодії навчальних закладів, сім’ї, служб у справах неповнолітніх, соціального захисту, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, неурядових і громадських організацій із метою адаптації дитини до вимог соціального середовища та створення умов для її благополучного розвитку.

• 450 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери
Типові завдання діяльності соціального педагога представлено у Положенні про психологічну службу у системі освіти України: вивчає та оцінює особливості діяльності та розвитку вихованців, учнів і студентів, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних і дитячих громадських організацій; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім’ї і сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу соціального середовища та джерела негативного впливу на вихованців, учнів і студентів; прогнозує на основі спостережень і досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості вихованця, учня, студента чи групи; прогнозує результати навчальновиховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості; дає рекомендації вихованцям, учням, студентам, батькам або особам, які їх замінюють, вчителям, викладачам і іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим і молодіжним громадським організаціям, вихованцям, учням, студентам, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах; сприяє захисту прав вихованців, учнів і студентів, представляє їхні інтереси у службі у справах дітей, у правоохоронних і судових органах; бере участь у формуванні навичок дотримання норм і правил поведінки, ведення здорового способу життя, сприяє попередженню негативних явищ серед вихованців, учнів, студентів; надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб вихованців, учнів і студентів; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищених категорій вихованців, учнів і студентів; сприяє соціальному та професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді.
П. с. співпрацює з органами охорони здоров’я, праці та соціального захисту населення, сім’ї, молоді, внутрішніх справ, іншими органами виконавчої влади, а також громадськими організаціями.
У своїй діяльності працівник П. с. повинен: керуватися етичним кодексом спеціалістів із соціальної роботи; дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність вихованців, учнів, студентів, захищати їх від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства; будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісній співпраці з усіма учасниками педагогічного процесу; пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків або осіб, які їх замінюють; зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих в процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди вихованцю, учню, студенту чи їх оточенню; постійно підвищувати свій професійний рівень; знати програмнометодичні матеріали та документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку вихованців, учнів, студентів, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрями та перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.
Фінансування діяльності П. с. в системі освіти й оплата праці практичних психологів і соціальних педагогів, працівників кабінетів (центрів), методистів здійснюється згідно з чинним законодавством. Фінансування діяльності психологічної служби вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (у тому числі оплата праці її працівників) здійснюється за рахунок власних коштів вищого навчального закладу.
Літ.: Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: [навч. посіб] / Ольга Володимирівна Безпалько.— К.: Логос, 2009.— 134 с. Веретенко Т. Г. Вступ до спеціальності «Соціальна
педагогіка» (другий модуль): [навч. посіб.] / Т. Г. Веретенко, О. М. Денисюк.— К.: Київськ. ун-т