66. Архетипи колективного несвідомого за к. Юнгом.

Архетипи, згідно з Юнгом, є формальними зразками поведінки, або символічними образами, на основі яких оформлюються конкретні, наповнені змістом образи, що відповідають у реальному житті стереотипам свідомої діяльності людини. Одне з центральних понять аналітичної психології Юнга - колективне несвідоме - приховані сліди пам'яті минулого людства: расова та національна історія, а також долюдське тваринне існування. Це загальнолюдський досвід, характерний для всіх рас і народностей. Саме колективне несвідоме є тим резервуаром, де сконцентровані всі архетипи. Розглянемо основні архетипи описані К. Юнгом.

Теорія К. Г. Юнга описує основні архетипи колективного несвідомого, серед них такі як самість, аніма та анімус, тінь, маска, мудрець, Бог. Архетип є сенсоформою, загальним значенням притаманним всім індивідам, що зберігається на рівні колективного несвідомого і проявляється у вигляді символів. Символ є безпосередньою реалізацією архетипу, але ніколи не вичерпує всього багатства його значень.

Архетип самості є втіленням цілісності та гармонії, регулюючим центром особистості. Його символ – мандала (коло) як знак цілісності та гармонії.

Тінь – несвідома протилежність того, що людина стійко стверджує в своїй свідомості. Її втілення - Сатана, Гітлер, Садам Хусейн та інші.

Аніма – несвідома жіноча сторона особистості чоловіка. Вона представляється наступними символічними образами: Жінка, Діва Марія, Мона Ліза. Анімус – несвідомий чоловічий бік особистості жінки. Його втілюють: Чоловік, Ісус, Дон Жуан. В архетипах аніми й анімусу виражається визнання К. Юнгом вродженої андрогінної природи людей. Аніма - внутрішній образ жінки в чоловікові, його несвідома жіноча сторона. Анімус - внутрішній образ чоловіка в жінці, її несвідома чоловіча сторона.

Маска – соціальна роль людини. Вона виявляється під впливом суспільних очікувань та навчання в ранньому дитинстві. Символом є театральна маска. Маска – це те, як людина проявляє себе у відносинах з іншими людьми.

Архетип мудреця – є персоніфікацією життєвої мудрості та зрілості (Пророк). Архетип Бога – означує кінцевий прояв психічної реальності спроектований на зовнішній світ.

Встановлено, що на думку К. Юнга архетипи мають значення лише реалізовуючись у вигляді символів. Лише цілеспрямована праця та переживання дає людині змогу зрозуміти власні архетипи.

З’ясовано, що К. Юнг вважав, що людина розвивається протягом всього життя. Цей шлях самопізнання, самовдосконалення та самоствердження він назвав – індивідуація. Однією з головних життєвих цілей людини є пошук та знаходження самої себе. У цьому контексті ключовим виступає архетип самості.

67. Психоаналіз з. Фрейда: ключові поняття і принципи.

Психоаналіз – вчення З. Фрейда, система ідей, методів інтерпретації сновидінь та інших несвідомих психічних явищ, а також діагностики і лікування різних душевних захворювань. З. Фрейд розглядав психічне життя людини як багаторівневе явище, глибинним рівнем якого є несвідоме.На його думку, людина є передусім біологічною істотою і прагне задовольнити насамперед свої природні інстинкти, потяги як певну суму енергій. Основним проявом людської особистості вчений визнає сексуальний інстинкт (ерос). Енергію, завдяки якій діє сексуальний інстинкт, він називає лібідо.Людина є замкнута енергетична система, кількість енергії у кожної людини постійна величина.

Структура психіки за З. Фрейдом

(за табличкою розписуйте!)

Психіка людини складається з 3-х компонентів, рівнів: “Воно”, “Я”, “Над-Я”.“Воно” (id) – несвідома частина психіки, яка містить у собі біологічні уроджені інстинктивні потяги (сексуальні).“Воно” насичено сексуальною енергією “лібідо”.“Над-Я”– слугує носієм моральних стандартів, це та частина особистості, яка виконує роль судді, критика, цензора, совісті. ”Над-Я” у чоловіків формується через подолання Едіпова комплексу, який полягає в сексуальному потязі хлопчика до матері і ворожих почуттях до батька, котрий сприймається як суперник. А у жінок – через подолання комплексу Електри, який, в свою чергу, полягає в “сексуальному потязі” дівчинки до батька і ворожих почуттях до матері. Головний конфлікт у структурі особистості виникає між “Над-Я” і “Воно”, між моральністю людини, сумлінням і інстинктами.З іншого боку “Я” в конфлікті з “Воно” вони несумісні, тому особистість завжди перебуває у стані напруження від якої рятується за допомогою механізмів психологічного захисту, такими, наприклад, як витіснення (переведення того, що не відповідає принципу реальності, у зміст несвідомого), сублімація (різні форми проявів енергії лібідо“перерозподіл енергії”).