- •2. Історичні типи світогляду (міфологічний, релігійний, філософський)
- •3. Світогляд як духовно-практичний феномен
- •4. Філософія як теоретична форма осмислення світу
- •7. Віра як елемент наукового світогляду.
- •9. Переконання як центральний елемент світогляду.
- •10. Предмет філософії, її місце і роль у культурі.
- •11. Розділи філософії.
- •13. Соціокультурні передумови виникнення та розвитку філософії.
- •14. Гносеогенна, міфогенна і змішана концепції генези філософії.
- •15. Космоцентризм давньогрецької філософії.
- •16. Вербалізація концепту «архе» у різних школах античної філософії.
- •17. Тлумачення універсальної основи світу в Мілетській школі.
- •18. Категорія «Логос» у філософії Геракліта.
- •24. Життя і твори Аристотеля
- •25. Вчення Аристотеля про чотири першопричини
- •27. Провідні школи, течії, напрямки та видатні представники філософії середніх віків.
- •28.Теоцентризм, креаціонізм, консерватизм, традиціоналізм як ключові характеристики середньовічного світогляду.
- •30.Августин Аврелій: життя і твори.
- •31. Семіотика св. Августина: феноменологічний і кібернетичний зміст.
- •32. Проблема віри і розуму та актуальні питання і принципи гносеології св. Августина.
- •34.Вчення св. Августина про смисл історії.
- •35. Середньовічна суперечка про універсалії: реалізм, номіналізм, концептуалізм.
- •36. Ключові характеристики, основні школи, течії напрямки і видатні представники філософії Відродження .
- •37. Гуманізм і антропоцентризм філософії Відродження
- •38. Новий інтелектуальний контекст гносеології Френсіса Бекона.
- •39.«Шлях павука», «шлях мурашки», «шлях бджоли» та «ідоли науки» за ф.Беконом.
- •40. Англійська філософія Нового Часу: видатні представники і напрямки (емпіризм, сенсуалізм, тощо).
- •41. Англійський емпіризм та сенсуалізм. Гносеолоічні та соціальні ідеї т. Гобса.
- •42. Англійський емпіризм та сенсуалізм. Гносеологічні та соціальні ідеї Дж. Лока.
- •43.Принципи дедукції р.Декарта.
- •44.Методичний сумнів Рене Декарта. «Cogito ergo sum».
- •45.Монадологія та лінгвофілософські ідеї в. Ляйбніца.Життя і твори і. Канта.
- •46.Життя і твори в. Ляйбніца.
- •47.Просвітництво – ключові характеристики і представники.
- •48.Німецька класична філософія: загальна характеристика.
- •49. Гносеологія і. Канта, вчення і. Канта про «ноумен», «феномен», апріорне й апостеріорне знання.
- •51. Вчення Канта про «категоричний» і «гіпотетичний» імператив.
- •52. Життя і твори в. Гегеля.
- •53. Об'єктивний ідеалізм в. Гегеля. Діалектичний метод та його принципи.
- •55. Загальна характеристика і філософські питання позитивізму.
- •56. «Філосфія життя» і екзистенціалізм в хх столітті.
- •57. Феноменологія д. Гуссерля.
- •58. Вплив ідей д. Гуссерля на розвиток філософії мови, герменевтики та різних галузей гносеології в хх ст.
- •59. Становлення та розвиток онтології як учення про буття.
- •60. Розвиток філософських категорій матерія, простір, час, спокій, рух, розвиток.
- •60. Розвиток філософських категорій матерія, простір, час, спокій, рух, розвиток.
- •61. Герменевтична онтологія м. Гайдеггера. Dasein.
- •62. Філософія мови м. Гайдеггера. Мова як «дім буття».
- •63. Антропологія:ключові категорії, проблеми і принципи.
- •64. Теологічна і трудова концепція походження людини.
- •65. Антропологічний, гносеологічний і психолого-педагогічний зміст категорій: «дух», «душа», «свідомість».
- •66. Архетипи колективного несвідомого за к. Юнгом.
- •67. Психоаналіз з. Фрейда: ключові поняття і принципи.
- •69.Філософські категорії, принципи і питання гносеології.
- •70. Розуміння і пояснення як універсальна проблема в гуманітарних і природничих науках.
- •71.Герменевтика і методологія гуманітарних наук.
- •72.Поняття герменевтики в сучасному гуманітарному дискурсі.
- •75. Принцип «герменевтичного кола», «психологічний» і «граматичний» підходи у процесі розуміння і пояснення тексту.
- •76. Розуміння і пояснення як герменевтичні поняття-проблеми
- •77. Переклад, тлумачення, інтерпретація і «герменевтичний досвід»
70. Розуміння і пояснення як універсальна проблема в гуманітарних і природничих науках.
Розуміння і пояснення є справді проблемою в гуманітраних та природничих науках.Проблема розуміння і пояснення є провідною проблемою герменевтики. Основне питання герменевтики можна сформулювати у двох варіантах: як можливе розуміння і як влаштовано те буття, сутність якого полягає в розумінні.
Розуміння – це форма освоєння дійсності (практичного і пізнавального), яка розкриває і відтворює смисловий зміст об'єкта; це насамперед осмислення знання, вияв та реконструкція його смислу, а також оцінка через суспільнозначимі цінності людської життєдіяльності та культури.
Пояснення – це розкриття сутності предметів та явищ шляхом з'ясування причин їхнього виникнення та існування, наявності законів їхнього функціонування та розвитку. Найрозвинутішою формою пояснення є наукове пояснення, яке грунтується на основі осмислення теоретичних законів виникнення, функціонування та розвитку об'єктів.
71.Герменевтика і методологія гуманітарних наук.
Герменевтика в широкому сенсі - мистецтво тлумачення і розуміння. Тривалий час герменевтика обмежувалася тлумаченням текстів, але в 20 ст. набула рис філософської дисципліни. Думка про те, що інтерпретація і розуміння лежать в основі всіх наук, заснованих на тлумаченні текстів, привела В. Дільтея до припущення про те, що герменевтика може служити загальної методологією гуманітарного знання. Дільтей вважав, що герметична методологія здатна додати гуманітарного знання статусу наукового. Поворот герменевтики в сторону філософії відбувається в 20 ст
72.Поняття герменевтики в сучасному гуманітарному дискурсі.
З одного боку, герменевтика — це теорія розуміння, вчення про розуміння та інтерпретацію документів, що містять у собі смислові зв'язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння; розглядається як течія сучасної філософії, основними представниками якої є Ханс-Георг Гадамер, Франц Апель, П'єр Рікьор та ін. Герменевтика основну увагу зосереджує на вивченні особливостей гуманітарного знання, засобах його досягнення і відмінностей від натурознавства, на виявленні подібності і відмінності пізнання (пояснення) і розуміння .Хане Гадамер відзначав, що філософська герменевтика як центральна проблема має розуміння,її основне завдання — розуміння «чуда розуміння», що становить спосіб існування людини, яка пізнає, діє і оцінює, універсальний спосіб засвоєння світу, що невіддільно від саморозуміння інтерпретатора і є процес пошуку сенсу («суті справи»).
73. Понятійний інструментарій, базові принципи і настанови герменевтики
Навіть сьогодні розуміння герменевтики неоднозначне. Вона має щонайменше два основних значення, що пов’язані між собою: 1) вчення про тлумачення текстів; 2) течія у сучасній філософії. Не слід забувати, що герменевтика виникла як мистецтво тлумачення, переважно, біблійних текстів, і залишалася такою аж до філософської герменевтики Фрідріха Шлейермахера. Предметом герменевтики можна назвати систему знаків (символів). Суб’єкт герменевтики (пізнання) – людина (той, хто створює та сприймає знаково–символьну систему). Основними принципами герменевтики є принцип розуміння та пояснення (інтерпретації) тексту. Завдяки герменевтиці стає можливим виявлення справжнього змісту тексту та його точне розуміння
Понятійний апарат герменевтики: текст, значущість тексту, розуміння, тлумачення, застосування.
Фундаментальними принципами в герменевтиці є поняття герменевтичного трикутника і герменевтичного кола. За допомогою першого з'ясовуються складні взаємини між автором тексту, самим текстом і читачем, інтерпретатором тексту. У понятті герменевтичного кола виражається особливість процесу розуміння, пов'язаного з його циклічним характером.
:Настанови герменевтики:
Розуміння. З проблемою розуміння пов’язані різні дисципліни – лінгвістика, психоаналіз, історія, соціологія та ін. Питання, пов’язані з розумінням, постають навіть у повсякденному спілкуванні, коли намагаються вияснити наміри мовця за допомогою міміки, жестів або модуляцій голосу. І різного типу вербальні або мімічні рухи, випадкова репліка або прихований погляд засвідчують часто більше, ніж прагне того співрозмовник
Тлумачення. Тлумачення проблемного висловлення спрямовано на прагматичний смисл. Якщо розуміння мовного висловлення забезпечується загалом семантичною компетенцією, тобто знанням значення слів і речень, то у ході тлумачення важливою є участь прагматичної компетенції, тобто знання механізмів використання мови в певній прагматичній ситуації. об’єкт розуміння – величина постійна, інтерпретація ж спрямована на змінний комунікативний смисл слів.
Застосування. Тлумачення стає застосуванням, як тільки підпорядковується зовнішній меті, а висновки узгоджуються з відповідною доцільністю. Смисл тексту визначає його застосування
74. Специфіка тлумачення поняття «текст» і «контекст» в філософській герменевтиці.
Для зрозуміння герменевтичної процедури необхідно розрізняти поняття тексту і. Під текстом у широкому значенні будемо розуміти структуру, що складається з елементів значення, єдності цих елементів та вираження цієї єдності; у вузькому значенні — єдність мовних знаків, що організовані за нормами даної мови і є носіями інформації.
Об'єктом дослідження в герменевтиці найчастіше виступає текст. Головною є проблема розуміння, тлумачення, інтерпретації тексту. Основне питання герменевтики має, принаймні, два варіанти формулювання: гносеологічний (яке можливе розуміння?) і онтологічний (як влаштоване те буття, сутність якого полягає в розумінні?).
Поняття контекст у герменевтиці не набуває чіткої тематики. Головна проблематика контексту:
1). Проблема розуміння того, хто говорить і того, хто розуміє.
2).Проблема часу і тимчасовості.
3) історія, традиція і досвід герменевтичного досвіду.
Герменевтика покликана показати як дані при використанні їх у мові і під час розуміння конкретизуються і перетворюються в смисли.