- •2. Історичні типи світогляду (міфологічний, релігійний, філософський)
- •3. Світогляд як духовно-практичний феномен
- •4. Філософія як теоретична форма осмислення світу
- •7. Віра як елемент наукового світогляду.
- •9. Переконання як центральний елемент світогляду.
- •10. Предмет філософії, її місце і роль у культурі.
- •11. Розділи філософії.
- •13. Соціокультурні передумови виникнення та розвитку філософії.
- •14. Гносеогенна, міфогенна і змішана концепції генези філософії.
- •15. Космоцентризм давньогрецької філософії.
- •16. Вербалізація концепту «архе» у різних школах античної філософії.
- •17. Тлумачення універсальної основи світу в Мілетській школі.
- •18. Категорія «Логос» у філософії Геракліта.
- •24. Життя і твори Аристотеля
- •25. Вчення Аристотеля про чотири першопричини
- •27. Провідні школи, течії, напрямки та видатні представники філософії середніх віків.
- •28.Теоцентризм, креаціонізм, консерватизм, традиціоналізм як ключові характеристики середньовічного світогляду.
- •30.Августин Аврелій: життя і твори.
- •31. Семіотика св. Августина: феноменологічний і кібернетичний зміст.
- •32. Проблема віри і розуму та актуальні питання і принципи гносеології св. Августина.
- •34.Вчення св. Августина про смисл історії.
- •35. Середньовічна суперечка про універсалії: реалізм, номіналізм, концептуалізм.
- •36. Ключові характеристики, основні школи, течії напрямки і видатні представники філософії Відродження .
- •37. Гуманізм і антропоцентризм філософії Відродження
- •38. Новий інтелектуальний контекст гносеології Френсіса Бекона.
- •39.«Шлях павука», «шлях мурашки», «шлях бджоли» та «ідоли науки» за ф.Беконом.
- •40. Англійська філософія Нового Часу: видатні представники і напрямки (емпіризм, сенсуалізм, тощо).
- •41. Англійський емпіризм та сенсуалізм. Гносеолоічні та соціальні ідеї т. Гобса.
- •42. Англійський емпіризм та сенсуалізм. Гносеологічні та соціальні ідеї Дж. Лока.
- •43.Принципи дедукції р.Декарта.
- •44.Методичний сумнів Рене Декарта. «Cogito ergo sum».
- •45.Монадологія та лінгвофілософські ідеї в. Ляйбніца.Життя і твори і. Канта.
- •46.Життя і твори в. Ляйбніца.
- •47.Просвітництво – ключові характеристики і представники.
- •48.Німецька класична філософія: загальна характеристика.
- •49. Гносеологія і. Канта, вчення і. Канта про «ноумен», «феномен», апріорне й апостеріорне знання.
- •51. Вчення Канта про «категоричний» і «гіпотетичний» імператив.
- •52. Життя і твори в. Гегеля.
- •53. Об'єктивний ідеалізм в. Гегеля. Діалектичний метод та його принципи.
- •55. Загальна характеристика і філософські питання позитивізму.
- •56. «Філосфія життя» і екзистенціалізм в хх столітті.
- •57. Феноменологія д. Гуссерля.
- •58. Вплив ідей д. Гуссерля на розвиток філософії мови, герменевтики та різних галузей гносеології в хх ст.
- •59. Становлення та розвиток онтології як учення про буття.
- •60. Розвиток філософських категорій матерія, простір, час, спокій, рух, розвиток.
- •60. Розвиток філософських категорій матерія, простір, час, спокій, рух, розвиток.
- •61. Герменевтична онтологія м. Гайдеггера. Dasein.
- •62. Філософія мови м. Гайдеггера. Мова як «дім буття».
- •63. Антропологія:ключові категорії, проблеми і принципи.
- •64. Теологічна і трудова концепція походження людини.
- •65. Антропологічний, гносеологічний і психолого-педагогічний зміст категорій: «дух», «душа», «свідомість».
- •66. Архетипи колективного несвідомого за к. Юнгом.
- •67. Психоаналіз з. Фрейда: ключові поняття і принципи.
- •69.Філософські категорії, принципи і питання гносеології.
- •70. Розуміння і пояснення як універсальна проблема в гуманітарних і природничих науках.
- •71.Герменевтика і методологія гуманітарних наук.
- •72.Поняття герменевтики в сучасному гуманітарному дискурсі.
- •75. Принцип «герменевтичного кола», «психологічний» і «граматичний» підходи у процесі розуміння і пояснення тексту.
- •76. Розуміння і пояснення як герменевтичні поняття-проблеми
- •77. Переклад, тлумачення, інтерпретація і «герменевтичний досвід»
40. Англійська філософія Нового Часу: видатні представники і напрямки (емпіризм, сенсуалізм, тощо).
Новий час – доба видатних досягнень у науці, культурі та філософії. Першу половину цієї доби (ХVІІ ст.) визначають як століття геніїв, вільнодумців, а другу (ХVІІІ ст.) – як століття Просвітництва. Основними напрямами у філософії цієї доби булиемпіризм і раціоналізм.
Емпіризм – напрям у філософії, який проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду. Розум не дає ніякого знання, а лише систематизує дані чуттєвого досвіду.
Засновник емпіризму - англійський філософ Френсіс Бекон.
Видатні представники емпіризму: Томас Гоббс, Джон Локк (Англія), Джон Дьюї (США).
Раціоналізм - напрям у філософії, що визнає розум єдиним джерелом і достовірною основою пізнання й поведінки людини.
Найвідоміші представники раціоналізму: Рене Декарт, Бенедикт Спіноза.
Філософська думка в Англії (ХVІІ- ХVІІІ ст.) Першим філософом Нового часу, засновником англійського матеріалізму та емпіризму вважається англійський філософ Френсіс Бекон (1561 - 1626).
41. Англійський емпіризм та сенсуалізм. Гносеолоічні та соціальні ідеї т. Гобса.
Прихильники емпіризму (від грец. emperia – досвід) вважали єдиним джерелом пізнання чуттєвий досвід (дані органів відчуття людини), справедливо твердили, що процес пізнання починається з відчуттів. Своєрідною модифікацією емпіризму виступає сенсуалізм (від лат. sensus – почуття). Прихильники сенсуалізму прагнули вивести весь зміст пізнання вже не просто з досвіду, а з діяльності органів відчуття. З ХVІІ– ХVІІІ століть емпіризм та сенсуалізм розвивали Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк, представники французького матеріалізму. Послідовне продовження сенсуалізму Джона Локкапривело Джорджа Берклі та Давіда Юма до суб’єктивно-ідеалістичних висновків.
Томас Гоббс створив першу в історії філософії закінчену картину механістичного матеріалізму, заперечивши існування душі як особливої субстанції – тіла. Така позиція привела його до механістичного розуміння людини. За Гоббсом, люди, як тварини, – складні механізми, дії яких визначаються зовнішніми впливами.
Йдучи за емпіричною традицією, закладеною Френсісом Беконом, Томас Гоббс вважав істинним джерелом пізнання почуття. Але, на відміну від Бекона, на передній план Томас Гоббс висував проблеми наукового розуміння суспільства, держави, права, релігійної віротерпимості. Саме ці питання привертали найбільшу увагу в епоху буржуазної революції в Англії, сучасником якої був філософ. Вчення Томаса Гоббса про державу та право стало широко відомим. Вчення базується на розрізненні двох становищ людського суспільства – природного і громадянського. Природне становище – вихідне, тут кожний має право на все, що може захопити, тобто право збігається з силою. Тому природне становище є стан «війни усіх проти всіх».