4. Філософія як теоретична форма осмислення світу

 Співвідношення філософії і науки, а також інтерпретація наукового світогляду і філософії як теоретичної форми світогляду залежать від розуміння природи філософських знань і ролі науки в існуванні людини й суспільства.Багато філософських шкіл і напрямів, особливо сучасних, свідомо уникають розгляду чи то наукових, чи то світоглядних проблем. Через це з'являються такі трактування співвідношення філософії і науки, розуміння специфіки наукового світогляду і філософії як його теоретичної форми:    1. Філософія - це наука про найбільш загальні закони природи, суспільства, пізнання або філософія - це наука про методи і форми пізнання, тобто методологія науки.    2. Філософія - це не наука. Це світогляд (певний тип світогляду, відмінний, наприклад, від релігійного і міфологічного).    3. Філософія це і наука, і світогляд, тобто філософія виконує в культурі, духовному житті суспільства функції науки і функції світогляду.    Розглянути співвідношення філософії і науки, визначити роль філософії у життєдіяльності людини, духовній культурі суспільства можна лише у широкому соціально-історичному контексті, тобто не з погляду якоїсь окремої філософської школи, а з погляду всієї історії культури і філософії крізь призму всієї сукупності філософських знань, ролі філософії, її впливу на розвиток науки і пізнання.    Філософія, філософське знання виконують такі функції:    1. Наукова. У філософських ученнях на основі узагальнення, аналізу знання, набутого завдяки природничим і гуманітарним дисциплінам просвіт створюється цілісна картина світу, розглядається питання про природу людини, її походження й способи існування.    2. Логіко-методологічна, або гносеологічна. У філософії досліджується пізнавальна діяльність людини в усіх її аспектах    3. Світоглядна. Це одна із головних функцій. І в цьому плані філософія багато в чому збігається із світоглядом і називається системно-раціоналізованим світоглядом.    Науковий світогляд - це також системно-раціоналізований світогляд. Проте науковий світогляд неможливий без філософського знання. Сама по собі наука, наприклад, математика, фізика, хімія, біологія, психологія і т. д. не може бути світоглядом.

5. Світоглядний зміст філософського знання  Від міфології філософія переймає і продовжує світоглядну проблематику. Другим джерелом філософії стають зародки або початкові форми наукового знання (математичного, фізичного, астрономічного, ме­дичного і т. ін.). Розвиток логічного мислення та здатності отримувати об'єктивні знання про світ дали можливість сформуватися системно-раціоналізованому, теоретичному світогляду. Філософія і є систематизо­ваним світоглядом, раціональним (розумовим) способом пошуку відпові­дей на головні питання   людського буття.

Специфіка   філософського  знання   визначається:

а)         змістом філософія ставить питання максимально універсального, всеохоплюючого, фундаментального характеру про світ і людину (наприклад, яка суть світу? Чому і заради чого існує людина? Який сенс історії? І таке інше);

б)         методом філософія вирішує ці питання раціональним (розумовим) способом, тобто вона не обмежується емоційним сприйняттям, чуттєвим досвідом, інтуїтивним прозрінням, вірою, а прагне логічного аргументу- вати і довести свої знання;

в)         метою філософія прагне не просто отримати інформацію, а досягти істини як мудрості, тобто цілісного знання про світ в єдності його з внутрішнім духовним світом людини;

г)         значенням і смислом філософія є таким знанням, яке поєднує цінності істини, добра і краси і яке відповідає глибинним потребам людини в повноті духовного життя, в усвідомленні нею сенсу власного існування і свого призначення в світі.

6. Світогляд, його структура та проблематика Світогляд та його структура У філософії, як і в попередніх формах тлумачення світу -міфології та релігії – людина хоче знайти відповідь на питання про смисл свого існування, що робить її (філософію) не просто знанням,  а світоглядним,   тобто  співвіднесеним  зі  світом знанням, у чому й полягає його специфіка Отже, світогляд – це сукупність образів, уявлень, переживань, ідей і понять, через які людина визначає сутність світу, своє ставлення до нього і в такий спосіб – своє призначення, смисл свого життя. Основні світоглядні проблеми 1. Проблема походження і сутності світу. Тут людина і в історичному плані, і у віковому намагається осмислити світ як ціле, який постає перед нею і протистоїть їй.

2. Проблема походження і сутності людини. Усвідомлення людиною своєї вищої цінності щодо речей і предметів вже в первісному суспільстві спонукало до роздумів про те, звідкіля, для чого й завдяки чому (кому) вона прийшла у світ. 3.   Проблема   життя   і   смерті.   Ця   проблема   є найгострішою для будь-якої людини без огляду на історичну епоху, а також на вік, стать, освіту тощо. Вона випливає з попередньої; людина прагне розв’язати її так, щоб уникнути неминучої смерті й досягнути тілесного або духовного вічного життя.

4. Проблема добра і зла, краси й безладу. Та сама смерть в усі часи вважалася для людей найбільшим злом, або ж покаранням за вчинене людиною зло. Філософія зазвичай розглядає добро і зло як сутнісно тотожні суперечності, що зумовлюють одна одну й неможливі одна без одної, адже, вважається, що тільки за наявності зла людина може зрозуміти сутність добра. 5. Проблема смислу життя як настанови на пошуки і досягнення глибинної, сутнісної спорідненості людини зі світом, що є водночас і відповіддю на питання про універсально-космічне і всесвітньо-історичне призначення людини.