Мета і завдання курсу

Мета курсу – сформувати у студентів уявлення про Середньовічну філософію та філософію доби Відродження. При цьому акцентувати увагу на збереженні уявлення про традицію філософії в Європі та Західному світі в цілому. З’ясувати зв’язок між Середньовічною філософією та християнською теологією. У результаті цього вийти на розуміння культурологічної єдності цих доктрин.

При вивченні курсу необхідно:

• засвоїти знання, що передбачають володіння основним поняттєвим апаратом;

• провести паралелі між курсом латинської мови та термінологією Середньовічної схоластики;

• чітко визначити зв’язок апологетики, патристики та схоластики з епохою Ренесансу та з його філософськими й ідеологічними концепціями.

Змістовий модуль і. Ранньохристиянська філософія Тема і вступ до християнської філософії

Філософсько-релігійні течії пізньої античності, історичні, соціальні, культурні передумови виникнення християнства. Перші спроби і основні напрямки його теоретичного осмислення. Еволюція неоплатонізму: неоплатонізм олександрійський, та неоплатонізм латинського Заходу. Загальнофілософські течії доби синкретизму.

Порівняння філософського сенсу ґрунтовних біблейських ідей з античною філософською традицією (монотеїзм, креаціонізм, антропоцентризм, ідея безсмертя, Ерот та Агапе, новий зміст історії та життя людини). Філософська мозаїка Філона Александрійського (25 до н. д. — 50 н. д.).

Філософія християнського європейського Середньовіччя як поєднання філософії патристики і філософії схоластики. Патристика (у широкому сенсі слова) охоплює теоретичні розвідки з кінця І до IX ст. і містить в собі спадщину апостольських отців, отців апологетів і власне патристичні твори Отців церкви. Схоластика (IX — IV ст.) – наука і філософія, які ґрунтувались на християнських істинах, що викладені у догмах.

Тема 2. Гностики

Релігійно-філософський синкретизм гностичної свідомості в духовній культурі еллінізму. Історична специфіка християнського гностицизму: пневматологія, натуралістичний персоналізм, окультизм, сотеріологія, міфологізм. Гностицизм апостольської доби. Симон Маг. Гностицизм II століття. Софітські секти. Гностичні вчення Валентина та Василіда.

Дуалізм маніхейства. Вчення Мані (217–270) про подвійний початок світу та людської душі. Шляхи подолання зла.

Тема 3. Ранньохристиянська філософія. Апостольські отці та отці апологети

Християнська проблематика в світлі філософської методології античності. Пошуки принципів середньовічного філософування.

Напучувальна і теоретична діяльність апостольських отців. Формування етичних засад християнства: послання Ігнатія Антіохійського, "Дідахе", «Канони святих апостолів». Головні світоглядні положення: спасіння; воскресіння (Климент Римський). «Пастир» Герми - апокрифічний апокаліпсис: світ як храм, і ідея побудови храму в душі.

Ставлення християнських апологетів до античної спадщини. Спроба примирення античної філософії та християнства у творах Юстина Флавія (Мученика) (100-166). Принципове дистанціювання від минулого у Татіана (кінець II - початок III ст.). Переспрямування філософії, переосмислення людського призначення. Перетворення ідеї категоріального розуму на ідею розуму причащеного. «Слово» як повідомлення.