Розв’язання

1. Визначимо приведені витрати у розрахунку на одиницю верстату відповідно базової (З1) та нової (З2) конструкції:

2. Визначимо загальний річний економічний ефект від виробництва та використання нових конструкцій засобів праці тривалого використання:

Завдання для самостійного розв’язання

Завдання 1. Обчислити річний економічний ефект від виробництва мінеральних добрив підвищеної якості. Відомо, що підприємством «Аска» щорічно випускається 15 тис. т. калійних добрив підвищеної якості. Прибуток від реалізації 1 т. цих добрив складе 95 грн. замість 60 грн., які підприємство отримувало до підвищення якості. Додаткові капіталовкладення на реалізацію заходів щодо підвищення якості калійних добрив дорівнюють 3 млн. грн. Нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень дорівнює 0.15.

Завдання 2. Відповідно до плану організаційно-технічних заходів щодо підвищення ефективності виробництва АТ «Машстрой» передбачає виготовляти новий прес із більш високими показниками в порівнянні із пресом, що випускався підприємством до цього. Впровадження у виробництво нового пресу вимагає додаткових капітальних вкладень на суму 204 тис. грн. Це дасть можливість щорічно виготовляти 400 пресів. Валові витрати на виробництво одного преса - 38 тис. грн., відпускна ціна - 48 тис. грн. Обчислити річну економію від збільшення прибутку, строк окупності і коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень при впровадженні у виробництво пресу високої якості, якщо відомо, що собівартість базової моделі преса – 36,8 тис.грн., ціна реалізації – 46,5 тис.грн.

Завдання 3. Новий пристрій для виміру електрофізичних параметрів напівпровідникових пристроїв у порівнянні з попередньою моделлю вимагає більш високих витрат при виготовленні, але характеризується більш високими показниками якості. За даними, наведеним у таблиці 11.2 обчислити річний економічний ефект від виробництва нового пристрою.

Таблиця 11.2

Вихідні данні для розвязання зажачі

Показники	Варіант
	базовий	новий
1. Річний обсяг виробництва пристріїв, шт.	100	50
2. Повна собівартість пристрою, грн.	8000	10000
3. Питомі капіталовкладення, тис. грн.	60	90
4. Річна продуктивність пристрою, тис. вимірів	100	200
5. Термін служби пристрою, років	5	10
6. Річні експлуатаційні витрати споживача, грн.	3600	1500
7. Супутні капіталовкладення споживача, грн.	200	500
8. Нормативний коефіцієнт прибутковості інвестицій	0.15	0.15

Тема 12. Оперативне управління виро­бництвом

12.1. Методичні поради до вивчення теми

Навчальна мета

Мета: Ознайомлення з змістом основних складових системи оперативного управління виробництвом.

Основні компетенції

В результаті вивчення теми студенти мають:

знати:

• сутність та основні етапи (фази) оперативного управління виробництвом;

• основні види оперативного планування та їх зміст;

• завдання оперативного обліку та контролю за виробництвом;

• сутність та функції диспетчеризації виробництва;

• сучасні технічні та інформаційні засоби регулю­вання виробничих процесів.

Анотація теми

Розгляд першого питання теми «Оперативне управління як організаційно-планова сис­тема, його задачі і зміст» слід розпочинати з визначення сутності та основних складових оперативного управління виробництвом.

Основний зміст оперативного управління виробництвом полягає у конкретизації плану випуску продукції у часі і просторі, безперервному контролі і регулюванні його виконання. Оперативне управління встановлює, коли і де повинні відбутися всі операції з виготовлення деталей, зборці виробів, виробництву напівфабрикатів.

У системі оперативного управління виробництвом традиційно виділяють кілька фаз: планування, облік, контроль, аналіз і регулювання [10]. Останні чотири фази часто поєднують у функцію диспетчирования.

При розгляді другого питання теми «Технічні способи плану­вання і обліку оперативних виробничих програм» студентам слід з’ясувати, що планування є однією з головних функцій оперативного управління виробництва. Оперативне планування конкретизує і забезпечує виконання завдань, установлених поточним планом. При цьому уточнюються обсяг і номенклатура продукції, що підлягає виготовленню в заданий період. Для кожного цеху і його підрозділів установлюються місячні й декадні графіки, виробничі програми.

Основними елементами системи оперативного планування є: планово-облікова одиниця; планово-облікові періоди; календарно-планові нормативи; склад і методика розрахунку календарно-планових нормативів; порядок установлення виробничих завдань.

Обов'язковою умовою ефективного функціонування системи оперативного планування виробництвом є наявність обґрунтованої нормативної бази, куди входять, зокрема: календарно-планові нормативи; норми матеріалоємності; норми використання виробничих; норми матеріальної забезпеченості виробництва.

За сферою дії оперативне планування підрозділяється на міжцехове і внутріцехове. Студентам слід більш детальніше ознайомитися з змістом та завданнями наведених видів планування [10].

Самостійне вивчення третього питання теми «Організація поточного конт­ролю» слід починати з визначення сутності та завдань контролю виробництва. Завданням оперативного контролю є зіставлення фактичних параметрів технології і продукції, даних про хід виробництва з нормативними величинами.

Оперативний контроль реалізується на основі інформації, що отримана у результаті оперативного обліку, що забезпечує своєчасне, повне і достовірне відбиття ходу виконання робіт і операцій, руху заготівель, деталей і виробів за кожним виробничим підрозділом підприємства.

Способом організації поточного контролю виробництва є диспетчеризація - метод безперервного спостереження, контролю і регулювання виробничого процесу, що заснований на календарних планах і використовує технічні засоби для збору і аналізу інформації.

Студентам необхідно самостійно ознайомитися із змістом, характером та основними принципами диспетчеризації виробництва, а також розглянути специфіку її організації за різних типів виробництва [10].

При розгляді четвертого питання теми «Інформаційні системи і програмне забезпечення регулю­вання виробничих процесів у сучасних умовах» слід зазначити, що оперативність регулю­вання виробничих процесів багато в чому залежить від технічної оснащеності підрозділів диспетчерської служби підприємства.

Все різноманіття технічних засобів можна об'єднати в наступні групи: одержання, обробка, аналіз і зберігання інформації; передача інформації; наочне зображення інформації; виробнича сигналізація.

Підвищення ефективності диспетчеризації виробничого процесу досягається завдяки впровадженню автоматичних систем управління (АСУ), що дозволяють здійснювати зворотний зв'язок з виробництвом і забезпечують необхідною інформацією цілий комплекс завдань виробничого планування і обліку. Як засоби автоматизації на виробничих підприємствах застосовують різного роду датчики, лічильники, ваги регулюючі пристрої. На окремих ділянках використовуються телевізійні установки.

Самостійне вивчення питання передбачає ознайомлення з сучасними засобами технічного та інформаційного забезпечення регулю­вання виробничих процесів [10].