Тема 7. Система обслуговування виро­бництва

7.1. Методичні поради до вивчення теми Навчальна мета

Мета: Ознайомитися із сутністю та складовими виробничої інфраструктури промислового підприємства та засвоїти розрахунки щодо організації обслуговуючих процес виробництва господарств.

Основні компетенції

В результаті вивчення теми студенти мають:

знати:

• сутність та основні складові виробничої інфраструктури промислового підприємства;

• специфіку забезпечення виробничого процесу інструментом і технологічною оснасткою;

• особливості організації енергетичного та транспортного господарства;

• зміст, цілі та функції організації складського та ремонтного господарств;

• сутність господарських зв'язків виробничого підприємства та методів матеріально-технічного забезпечення процесу виробництва;

• особливості організації збуту на виробничих підприємствах;

вміти:

• планувати потреби виробничого підприємства в інструменті;

• визначати річну потребу підприємства в енергоресурсах;

• розраховувати базові техніко-економічні показники що хараткеризують ефективність використання внутрішньозаводського транспорту;

• визначати трудомісткість ремонтних робіт та тривалість ремонтного циклу виробничого підприємства;

• здійснювати аналіз ефективності використання складських приміщень підприємства;

• визначати потребу виробничого підприємства в матеріальних ресурсах;

бути:

• готові до здійснення на практиці організації підрозділів виробничої інфраструктури підприємства.

Анотація теми

Розгляд першого питання теми «Інфраструктура виробничого підприємства» слід розпочати з визначення сутності та основних складових інфраструктури виробництва.

Інфраструктура підприємства - це комплекс підрозділів і служб, головне завдання яких зводиться до забезпечення нормального функціонування (без перерв і зупинок) основного виробництва й всіх сфер діяльності підприємства.

До виробничої інфраструктури належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основного виробництва: інструментальне, енергетичне, транспортне, складське, тарне й інше господарства, а також служби матеріально-технічного забезпечення, зовнішньої кооперації, маркетингу, технічного контролю якості продукції, метрології і патенто-веденння, підготовки виробництва нової продукції, лабораторних досліджень, планування і обліку, кадрової і фінансової діяльності, збуту продукції і т.п. [3; 6; 10].

Далі студентам слід ознайомитися з принципами ефективної організації системи технічного обслуговування підприємства [3; 5; 6; 10].

Самостійне вивчення другого питання теми «Організація обслуговування виробництва інструментом і технологічною оснасткою» передбачає ознайомлення із складом, значенням і завданнями інструментального господарства.

Інструментальне господарство підприємства - це сукупність загальнозаводських і цехових підрозділів, зайнятих придбанням, виготовленням, ремонтом і відновленням інструменту і технологічного оснащення, їх обліком, зберіганням і видачею в цехи і на робочі місця. Склад, завдання і структура їх залежать від типу й масштабу виробництва, номенклатури й складності інструменту [10].

Організація інструментального господарства на підприємствах може здійснюватися в централізованій, децентралізованій та змішаній формах [10].

Видача й облік інструменту на робочих місцях організується залежно від його застосовності, типу виробництва і прийнятої системи обслуговування. Залежно від участі в цьому процесі основного робітника розрізняють активну і пасивну системи забезпечення робочих місць інструментом [10].

Організація експлуатації інструменту включає: технічний нагляд за його експлуатацією; забезпечення своєчасного заточення, ремонту й відновлення; розробку заходів щодо поліпшення методів експлуатації та підвищення його стійкості.

Потреба підприємства в інструменті планується на основі: номенклатури інструменту, що застосовується; витрат його за кожним типорозміром; запасів або оборотного фонду на підприємстві в цілому. Розрахунки витрат інструменту здійснюються за: статистичним методом; нормами оснащення робочих місць; нормами витрат (розрахунковий метод) [5; 6; 10].

На завершення цього питання треба охарактеризувати шляхи вдосконалювання інструментального господарства на промислових підприємствах [3; 6].

Розгляд третього питання теми «Організація енергетичного господарства» слід розпочати з визначення сутності енергогосподарства.

Енергогосподарство промислового підприємства - це складна сукупність процесів виробництва, перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів. Енергогосподарство забезпечує виробництво на даному підприємстві різними видами енергії й енергоносіїв, здійснює монтаж, экс-плуатацию і ремонт енергоустаткування у виробничих цехах і підрозділах підприємства.

Енергетичне господарство підприємства підрозділяється на загальне і цехове. Самостійне вивчення питання передбачає ознайомлення студентів з їх особливостями та завданнями [10].

Режим економії енергетичних ресурсів визначає необхідність нормування енергії та енергоносіїв. Нормування витрат палива та енергії - це встановлення планової норми їх споживання [3; 5; 6].

Далі студентам треба розглянути систему обліку та контролю за використанням енергоресурсів. Об’єктами енергетичного обліку є вироблення та споживання енергії, вихід і використання вторинних енергоресурсів.

Розгляд четвертого питання теми «Організація транспортного обслуговування виробництва» слід розпочинати з визначення складу, значення і завдань транспортно-складського господарства.

Транспортне господарство виробничого підприємства складається із транспортних засобів (автомобілі, причепи, локомотиви-тепловози, вагони, електрокари, трактори і т.п.) і пристроїв загальнозаводського призначення (гаражі, депо, ремонтні майстерні, рейкові і безрейкові шляхи). Перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальні і експедиційні операції є основними функціями транспортного господарства.

За територіальною ознакою транспортне обслуговування підприємства підрозділяється на зовнішнє і внутрішнє [10].

Склад транспортного господарства підприємства залежить від характеру продукції, що випускається, виробничої структури підприємства, типу і масштабу виробництва [10].

Перевезення вантажів на виробничих підприємствах бувають разовими і маршрутними (постійними) і здійснюються за разовими заявками або твердим розкладом. При побудові маршрутів транспортних засобів застосовують маятникову, кільцеву, збірну (развозочну) і радіальну схеми [10].

Для розробки плану роботи транспорту, економічного обґрунтування вибору транспортних засобів і потреби в них визначають кількісні (вантажообіг і обсяг вантажно-розвантажувальних робіт з вантажів основних видів, що виконуються ручним і механізованим способом), якісні (швидкість руху, коефіцієнти вантажопідйомності, пробігу та використання робочого часу транспортних засобів, а також трудомісткість і собівартість транспортних робіт) і техніко-економічні показники. Для самостійного опрацювання питання студентам слід більш детально ознайомитися із значенням та формулами розрахунку наведених показників [10].

Розглядаючи пяте питання теми «Організація матеріально-техні­чного забезпечення підприємс­тва» необхідно зауважити, що ефективність виробничої діяльності напряму залежить від його своєчасного і оптимального забезпечення необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості.

На невеликих підприємствах, що споживають малі обсяги матеріальних ресурсів в обмеженій номенклатурі, функції постачання покладають на невеликі групи або окремих працівників господарського відділу підприємства. На більшості середніх і великих підприємств цю функцію виконують спеціальні відділи матеріально-технічного постачання, які можуть будуватися за функціональною, матеріальною або змішаною ознакою [3; 10].

Постачання матеріальних ресурсів на підприємство здійснюються через господарські зв'язки. Господарські зв'язки являють собою сукупність економічних, організаційних і правових взаємин, які виникають між постачальниками і споживачами засобів виробництва. Господарські зв'язки між підприємствами можуть бути прямими і опосередкованими, тривалими і короткостроковими. Із класифікацією зв'язків на прямі і непрямі тісно пов'язано їх ділення за формами організації постачання продукції. Із цього погляду розрізняють транзитну і складську форми поставок [3; 6; 10].

Важливими етапами в організації матеріально-технічного постачання підприємств промисловості є: спеціфіцирування ресурсів та укладання господарських договорів щодо поставок продукції.

Завершити розгляд питання слід вивченням специфіки організації варіантів організації завезення матеріальних ресурсів: самовивізу та централізованої доставки [10].

При вивченні шостого питання теми «Організація постачання виробничих цехів та дільниць» особливу увагу слід звернути на функції матеріально-техні­чного забезпечення виробництва.

Забезпечення матеріальними ресурсами виробничих цехів, дільниць і інших підрозділів підприємства припускає виконання таких функцій: встановлення кількісних і якісних завдань з постачання (лімітування); підготовка матеріальних ресурсів до виробничого споживання; відпустка і доставка матеріальних ресурсів зі складу служби постачання на місце її безпосереднього споживання або на склад цеху, ділянки; оперативне регулювання постачання; облік і контроль за використанням матеріальних ресурсів у підрозділах підприємства.

Забезпечення цехів матеріалами здійснюється в повній відповідності із установленими лімітами і конкретними особливостями виробництва. Установлені ліміти фіксуються в план-карті, лімітній карті, лімітній або забірній відомісті (карті), які направляються складу або цеху-споживачеві.

Далі студентам слід ознайомитися з особливостями розрахунку лімітів забезпечення матеріальними ресурсами виробничих цехів підприємства [10].

При вивченні сьомого питанн ятеми «Організація складського господарства» слід звернути увагу на те, що тарно-складське господарство є невід'ємною частиною кожного підприємства.

Складське господарство - сполучна ланка між службою матеріально-технічного забезпечення і виробничих підрозділів, між цехами, що випускають готову продукцію, і службою збуту, а також між підрозділами підприємства. Його завданням є забезпечення цілісності сировинних і матеріальних ресурсів, готової продукції.

Всі склади підприємства можуть бути класифіковані по ряду ознак: за призначенням вантажу, що зберігаєтсья (склади сировини і матеріалів, палива, напівфабрикатів тощо); за номенклатурою цінностей, що зберігаються (спеціалізовані, універсальні); за ролю складів у виробничому процесі (постачальницькі, виробничі, збутові); за масштабом діяльності (загальнозаводські, дільничні, цехові); за типом будинку (відкриті, напівзакриті, закриті) [10].

Організація складського господарства складається у виборі і обґрунтуванні видів складів, їх розміщенні, розмірів і облаштуванні складських приміщень, а також у визначенні порядку роботи складів в залежності від функцій, що ними виконуються.

Далі студентам слід ознайомитися з базовими показниками, що характеризують роботу складів [10].

Розгляд восьмого питання теми «Організація ремонтного господарства» необхідно розпочати з визначення сутності, видів та методів здійснення ремонтного обслуговування виробництва.

Ремонтне господарство включає ремонтно-механічний цех, ремонтні ділянки цехів, склади устаткування і запасних частин, а також інші підрозділи. Воно здійснює всі види ремонту, модернізацію і технічні осмотри (обслуговування) устаткування. Характер діяльності ремонтного господарства визначає його завдання [3; 10].

Всі роботи з підтримки устаткування в робочому стані підрозділяються на технічне обслуговування і ремонт.

Ремонт - це комплекс операцій з відновлення параметрів технічної характеристики устаткування і забезпечення подальшої його експлуатації.

Організація ремонтного господарства підприємства базується на системі планово-попереджувального ремонту (ППР), яка являє собою сукупність організаційно-технічних заходів щодо ходу, нагляду, обслуговування і ремонту устаткування, проведених профілактичних заходів з метою запобігання прогресивно наростаючого зношування, попередження аварій і підтримки устаткування в постійній технічній готовності. Основними принципами цієї системи є: передбачлевіть та плановість.

Ремонт підрозділяється на малий, середній і капітальний. Виконання ремонтних робіт за кожним з наведених видів ремонту може бути організовано наступними методами: централізованим, децентралізованим і змішаним. [10].

При всіх методах організації ремонту обов'язково проводяться огляди (технічне обслуговування). Планово-профілактичне обслуговування устаткування включає: технічну інспекцію (діагностування) устаткування; планово-попереджувальний ремонт; технічне очищення устаткування; організацію робіт із змащення [3; 10; 15].

Планування ремонту устаткування базується на наступних основних нормативах: категорія ремонтної складності; ремонтна одиниця; тривалість міжремонтних періодів і оглядів [10].

Під тривалістю ремонтного циклурозуміється найменший повторюваний період експлуатації устаткування, протягом якого здійснюються у встановленій послідовності всі види технічного обслуговування і ремонту у відповідності зі структурою ремонтного циклу.

Під структурою ремонтного циклурозуміється перелік і послідовність виконання робіт з огляду і ремонту в період між капітальними ремонтами або між введенням в експлуатацію і першим капітальним ремонтом. Вона залежить від технологічного призначення устаткування, його складності і умов експлуатації.

Студентам слід детально розібратися із алгоритмами визначення тривалості ремонтного циклу, а також тривалості міжремонтного і міжоглядового періодів [10].

Вивчення останнього питання теми «Організація збуту продукції на підприємстві» слід розпочинати з визначення місця, яке займає управління збутом у системі маркетингової служби виробничого підприємства при різних видах її організації [10].

Структура служби збуту на підприємствах повинна відповідати стратегії маркетингу. Вона залежить від рівня концентрації (масштабів) і спеціалізації виробництва, територіального розміщення підприємства і рівня господарської самостійності його підрозділів. Структура служби збуту включає як управлінські, так і виробничі підрозділи [3; 8; 9; 10].

Розрізняють централізовану і децентралізовану службу збуту. При централізованій формі складське господарство адміністративно підпорядковується безпосередньо керівникові відділу збуту. При децентралізованій формі відділ збуту відособлений від складів готової продукції.

Зміст функцій збутової діяльності включає такі напрямки: планування (прогнозуванняе), організацію, контроль і координацію. Кожен з напрямків складається з ряду функцій, що відповідають специфіці даного напрямку [10].

Студентам слід звернути увагу, що збут продукції може здійснюватися виробничими підприємствами трьома основними способами: через власну збутову мережу; через систему незалежних або залежних агентів, джоберів, дистриб'юторів і брокерів. Студентам сліз детально розглянути характеристики притаманні кожному з наведених способів організації збуту продукції на підприємстві [3; 10, 15].

Ефективність просування готової продукції обумовлюється також ефективністю управління запасами готової продукції, що може здійснюватися підприємством на основі «фіксованого розміру замовлення» або «фіксованого інтервалу» [10].

На завершальному етапі самостійного вивчення питання студентам необхідно розглянути специфіку здіснення планування збуту на підприємствах промисловості, яка детально розглянута у посібниках [3; 10].