Таблиця 10.38 - Види допусків

рамкою з прописною літерою, котра вписується у третю частину рамки з допуском (рис.10.38, е). Якщо елемент не є базовим, замість закресленого трикутника ставлять стрілку (рис.10.38, ж). Залежні допуски форми і розташування позначають літерою М (у колі) та вказують поруч із значенням допуску (рис.10.38, з). Якщо необхідно вказати для одного елемента два різних види допуску, рамки об'єднуються (рис.10.38, й}.

Якщо базою служить вісь центрових отворів, то поруч з позначенням базової осі роблять напис: «Вісь центрів» (рис.10.38, к). Якщо допуски форми і розташування поверхонь на кресленні не вказані, це означає, що ці допуски розташовані у межах поля допуску розміру.

Таблиця 10.39 – Допуски форми циліндричних поверхонь, мкм

Примітка. Числові значення допуску повинні бути округлені в найближчу сторону до стандартних згідно з ГОСТ 24643-81 із ряду, мкм: 1; 1,2; 1,6; 2; 2,5; 3; 4; 5; 6; 8; 10; 12; 16; 20; 25; 30; 40; 50; 60.

213

Таблиця 10.40 – Допуски паралельності та перпендикулярності, мкм ГОСТ 24643-81

214

Розділ 10 Конструювання деталей редуктора

Таблиця 10.41 – Допуски співвісності, мкм

В табл. 10.39, 10.40 і 10.41 наведені рекомендації по визначенню допусків форми та розміщення поверхонь. Шорсткість робочої поверхні деталей

відповідності до ГОСТ 2789-73 застосовують один з трьох знаків (рис.10.39). Висота знака h дорівнює висоті розмірних чисел на кресленні, а висота H=(1,5...3)h. Знак на рис10.39, а використовують у випадку, коли вид обробки конструктор не встановлює.

Знак на рис.10,39, б застосовують для позначення шорсткості поверхні, яка має бути утворена видаленням шару матеріалу (свердлінням, точінням, фрезеруванням, шліфуванням, травленням та ін.).

Для позначення шорсткості поверхні, яка утворюється без видалення шару металу (литвом, штампуванням, прокатуванням і т. п.), застосовують знак (рис.10.39,в). Його застосовують для позначення поверхні не обробленої, тобто такої, що зберігається у стані поставки, наприклад, для поверхонь деталей із сортового матеріалу, прутків, листів, труб і т.п. Параметру Rа у машинобудуванні віддається перевага, він наводиться без символу, наприклад 3,2. Параметр Rz можна рекомендувати для позначення шорсткості несполучених оброблених поверхонь, і вказують із символом, наприклад Rz40.

Знак для позначення шорсткості поверхні має торкатися верхівкою або контуру поверхні деталі, або виносної лінії (по можливості ближче до виносної лінії), або полиці лінії виноски. Висота знака має розташовуватися нормально до цих ліній.

215

Рисунок 10.41 – Позначення шорсткості

При нестачі місця знаки шорсткості допускається розташовувати на розмірних лініях або їх продовженнях, а також розривати виносну лінію (рис.10.40). Якщо всі поверхні виробу мають одну й ту ж шорсткість, то на самому зображенні ніяких позначень не наносять, а у правому верхньому кутку вказують загальне значення шорсткості (рис.10.41, а). Розміри і тов-

щина ліній знака, винесеного у правий верхній куток, мають бути ≈у 1,5 рази більше, ніж у позначеннях, вказаних на зображенні.

б) в)

а)

Рисунок 10.42 – Позначення шорсткості поверхонь деталей

Якщо однаковою повинна бути шорсткість не всіх поверхонь деталі, а лише частини їх, то у правому верхньому кутку креслення вміщують позначення однакової шорсткості та умовне позначення (див. рис.10.41, б). Це означає, що всі поверхні, на зображенні котрих знак шорсткості не показаний, повинні мати шорсткість, вказану перед дужками. Позначення шорсткості робочих поверхонь зубів зубчастих коліс, евольвентних шліців, витків черв'яка і т. п., якщо на кресленні не наведений їх профіль, умовно наносять на лінії ділильної поверхні (рис.10.42, а).

216

Розділ 10 Конструювання деталей редуктора

Таблиця 10.42 - Шорсткості Ra для поверхонь деяких деталей

217

Розділ 10 Конструювання деталей редуктора

Таблиця 10.43 – Шорсткості Ra для посадочних поверхонь отворів і валів

Якщо шорсткість поверхонь різна на окремих ділянках, то ці ділянки розділюють суцільною тонкою лінією і позначають шорсткість на кожній ділянці (рис.10.42,б), виняток складає заштрихована ділянка (рис.10.42,в). Позначення шорсткості поверхні профілю різьби наносять відповідно до загальних правил, якщо наводиться зображення профілю (рис.10.42, г), або умовно на виносній лінії для вказівки про розмір різьби (рис.10.42, д, е, ж), на розмірній лінії або на її продовженні (рис.10.42, з).

Рекомендовані шорсткості посадочних поверхонь і поверхонь деяких деталей наведені в табл.10.42 і 10.43 .

10.9 Розробка компонувального креслення редуктора і приводу

Роль компонування в процесі проектування. Розміри валів і підши-

пників значною мірою визначаються компонувальними розмірами зубчастих і черв'ячних передач, взаємним розташуванням агрегатів приводу, заданими габаритними розмірами привода. Тому після розрахунку передач і встанов-

барабан, з'єднані через редуктор, які розміщені з однієї сторони редуктора (рис.10.43), що робить привод більш компактним. При такому компонуванні

218

міжосьова відстань редуктора лімітується розмірами барабана й електродвигуна з гальмом. У противному випадку для збереження заданого розташування агрегатів необхідно збільшити міжосьову відстань редуктора, змінивши розбивку передаточного числа між ступінями, чи прийняти менші зна-

чення ψва, чи зменшити габарит двигуна, застосувавши двигун з більшою частотою обертання, одночасно збільшивши відповідним чином передаточне число редуктора, або, нарешті, здійснити всі зазначені міри.

Рисунок 10.44 – Привід ланцюгового конвеєра:

1 – електродвигун; 2 – пасова передача; 3 – редуктор; 4 – зубчаста передача; 5 – зірочка; 6 – вал.

Привід ланцюгового конвеєра містить черв'ячний редуктор і відкриту зубчасту циліндричну передачу (рис.10.44). Міжосьова відстань зубчастої передачі повинна бути такою, щоб можна було розмістити поруч з черв'ячним редуктором корпус підшипника вала більшого колеса зубчастої пари.

219

Якщо ця умова не буде виконана, з'явиться необхідність змінити розбивку передаточного числа, збільшивши міжосьову відстань зубчастої пари, що приведе до невиправданого росту габаритних розмірів і маси приводу. Висота установки черв'ячного редуктора повинна бути така, щоб забезпечувалося розміщення більшого шківа пасової передачі і т.д.

Перший варіант компонування редуктора і всього приводу складається на підставі даних розрахунку зубчастих і черв'ячних передач. Потім по мірі розрахунків деталей і вибору їхніх конструктивних форм перше компонування уточнюється, що у свою чергу є підставою для уточнення розрахункових схем деталей, наприклад, розташування опор валів, уточнення навантажень і внесення виправлень у раніше виконані розрахунки.

Таким чином, розрахунки деталей і уточнення компонувального креслення ведуться паралельно. Розрахунки повинні лише небагато випереджати креслення. Прагнення зробити максимум розрахунків, а тільки потім приступити до уточнення компонування неминуче веде до додаткових виправлень, перерахувань і ускладнення роботи. Необхідно вчасно перервати розрахунки і перенести отримані результати на ескізне компонувальне креслення. Від старанності і якості виконання компонування залежить успішний хід і результат проектування. Тому складання компонувальних креслень - найважливіший етап курсового проекту. На компонувальне креслення можна також наносити номери відповідних стандартів, згідно яких вибираються деталі, матеріал, посадки, шорсткість. Згодом це значно полегшить роботу над кресленнями.

Деякі конструкції приводів наведені на рис.10.45 …10.52 . При компонуванні агрегатів приводу найбільш складною і трудомісткою є компонування зубчастих і черв’ячних редукторів.

Компонування зубчастих і черв’ячних одноступеневих редукторів.

Основні етапи компонування редукторів: конструювання валів і їх з’єднання з посадженими деталями; вибір підшипників кочення і конструювання підшипникових вузлів; визначення розмірів корпуса; оформлення компонувального креслення; вибір допоміжних деталей і елементів (шпонки, шліци, болти, штифти); визначення місць прикладення реакцій опор валів.

Загальні принципи компонування валів і підшипникових вузлів одинакові для всіх редукторів. Тому більш детально зупинимось на компонуванні найбільш розповсюджених циліндричному, конічному і черв’ячному редукторах. Для решти редукторів вкажемо лише основні відмінності при компонуванні. Розміри для виконання компонувального креслення наведені в табл.10.44.

Циліндричний одноступеневий редуктор. Компонувальне креслення виконується в двох проекціях – розріз по осям валів при знятій кришці і розріз по осі редуктора на міліметровому папері. Бажано компонувальне крес-

лення виконувати в масштабі М 1:1.

Спочатку компонується розріз по осях валів при знятій кришці. В нижній частині листа проводиться горизонтальна осьова лінія, потім дві вертикальних лінії – осі валів на відстані аw одна від другої. Викреслюється спрощено шестірня і колесо у вигляді прямокутників. Якщо маточина колеса по довжині більша від ширини зубчастого вінця, викреслюється зубчасте колесо разом з маточиною (рис.10.53 а).

220

Рисунок 10.45 – Привід конвеєра:

1 – рама; 2 – редуктор черв’ячно-циліндричний; 3 – полозки; 4 – зірочка; 5 – шайба; 6 – шків ведучий; 7 – шків ведений; 8 – гвинт; 9, 10 – гайки; 11, 12 – болти;

13 – електродвигун; 14 – пас клиновий; 15 – дріт стопорний

221

Рисунок 10.46 – Привід ланцюгового конвеєра:

1 – електродвигун; 2 – відкрита циліндрична передача; 3 – опора; 4 – черв’ячний редуктор; 5 – рама; 6 – зірочка; 7 – муфта.

222

Рисунок 10.47 – Привід підвісного конвеєра:

1 – відкрита конічна передача; 2 – редуктор циліндричний зубчастий співвісний; 3 – муфта; 4 – електродвигун; 5 – зірочка; 6 - рама

Окреслюється внутрішня стінка корпуса: а) зазор між торцем шестірні і внутрішньою стінкою корпуса приймається рівним е1; якщо маточина колеса по довжині більша від ширини зубчастого вінця, відстань е1 відкладається від торця маточини; б) зазор від кіл вершин зубів колеса до внутрішньої стінки корпуса приймається рівним b.

223

Рисунок 10.49 – Привід стрічкового конвеєра:

1 – черв’ячно-циліндричний редуктор; 2 – муфта; 3 – електродвигун; 4 – муфта; 5 – вал;

6 – рама; 7 – корпус підшипника;

8 – підшипник; 9 - барабан

225

Рисунок 10.51 – Зубчасто-ремінний привід:

1 – редуктор конічний; 2 – зірочка; 3 – шків ведений; 4 – пас клиновий; 5 – електродвигун; 6 – шків ведучий; 7 – полозки; 8 - рама

227

Рисунок 10.52 – Привід транспортера:

1 – електродвигун; 2 – муфта; 3 – редуктор циліндричний; 4 – зірочка; 5 – рама; 6 - огорожа

228

в) зазор від кіл вершин зубців шестірні до внутрішньої стінки корпуса приймається рівним b; в подальшому цей розмір уточнюється. Якщо діаметр кіл вершин зубців шестірні виявиться меншим від діаметра зовнішнього кільця підшипника, то відстань b відкладається від зовнішнього кільця підши-

пника (рис.10.53,б).

Викреслюються вали за розмірами визначеними згідно розділу 3. За рекомендаціями розділу 8 вибирається вид опор валів. По діаметру шийок валів вибирається типорозмір підшипника кочення згідно додатку Г. Вирішується питання про змащування підшипників: рідинне чи пластичним змащувальним матеріалом. Враховуючи вище прийняті рішення відкладаємо відстань від внутрішньої стінки корпуса редуктора до торця підшипника е і викреслюються підшипники з внутрішнім діаметром d, зовнішнім діаметром D та шириною В. Реакція опор радіальних підшипників прикладається посередині підшипника. При використанні радіально-упорних підшипників визначається зміщення реакції опор а (рис.10.53, в).

Викреслюється фланець корпуса редуктора шириною lф, під фланець кришки підшипника виконується прилив шириною 2…3 мм. Викреслюються

3=5…10 мм. Уточнюються довжини ступіней валів попередньо визначених згідно розділу 7. Довжини вихідних кінців валів мають бути узгоджені з конструкцією приводу. Якщо крутний момент передається за допомогою муфти, то довжина вихідного кінця вала рівна довжині півмуфти. Якщо крутний момент передається за допомогою відкритої передачі (зубчастої циліндричної, зубчастої конічної, пасової, ланцюгової), то довжина вихідного кінця вала рівна довжині маточини шестірні (шківа, зірочки) відкритої передачі. При наявності відкритої передачі у приводі, викреслюється шестірня (шків, зірочка) і визначається точка прикладання сили на кінці вала.

Вимірюванням визначається відстань між реакціями опор на ведучому валу l1, відстань між реакціями опор на веденому валу l2, відстані від реакції опори до сили від відкритої передачі l3, l4.

Викреслюється друга проекція компонування редуктора (рис.10.53,г).

Конічний одноступеневий редуктор. Спочатку компонується розріз по осям валів при знятій кришці. В нижній частині листа проводиться горизонтальна осьова лінія – вісь ведучого вала; потім вертикальну лінію – вісь ве-

деного вала. З точки перетину осей валів під кутом δ1 проводяться лінії ділильних конусів і відкладається на них відрізок Re – зовнішньої конусної відстані. Викреслюється шестірня і зубчасте колесо в зачепленні. Маточину колеса переважно виконують несиметричною відносно диска, щоб зменшити відстань між опорами веденого вала (рис.10.54,а).

Окреслюється внутрішня стінка корпуса:

а) зазор між торцем шестірні і внутрішньою стінкою корпуса приймається рівним е1;

б) зазор між торцем маточини колеса і внутрішньою стінкою корпуса приймається рівним е1;

229

Рисунок 10.53 – Компонувальне креслення одноступеневого циліндричного редуктора

230

da2

da1

b

S1

Рисунок 10.53 (продовження) – Компонувальне креслення одноступеневого циліндричного редуктора

231

в) зазор від кіл вершин зубців колеса до внутрішньої стінки корпуса приймається рівним b;

г) симетрично осі шестірні викреслюється ще одна внутрішня стінка корпуса редуктора (рис.10.54,б).

Викреслюються вали за розмірами визначеними згідно з розділом 4. За рекомендаціями розділу 8 вибирається вид опор валів. По діаметру посадочних діаметрів валів вибирається типорозмір підшипника кочення згідно з додатком Г. Вирішується питання про змащування підшипників: рідинне чи пластичним змащувальним матеріалом.

При конструюванні опор ведучого вала відкладається зазор між внут-

рішньою стінкою редуктора і торцем підшипника е, який рівний товщині δ2 упорного бурта стакана, в якому розміщуються підшипникові опори. Від-

стань між підшипниками приймається рівною l′. Викреслюються підшипники з внутрішнім діаметром d, зовнішнім діаметром D та шириною В (або Т). Визначається зміщення реакції опор а радіально-упорних підшипників.

При конструюванні опор веденого вала відкладається зазор між внутрішньою стінкою редуктора і торцем підшипника е і викреслюються підшипники з внутрішнім діаметром d, зовнішнім діаметром D та шириною В(або Т). Визначається зміщення реакції опор а радіально-упорних підшип-

ників (рис.10.54, в).

На ведучому валу відкладається відстань від зовнішнього торця під-

визначених згідно розділу 7. Довжини вихідних кінців валів мають бути узгоджені з конструкцією привода. Якщо крутний момент передається за допомогою муфти, то довжина вихідного кінця вала рівна довжині півмуфти. Якщо крутний момент передається за допомогою відкритої передачі (зубчастої циліндричної, зубчастої конічної, пасової, ланцюгової), то довжина вихідного кінця вала рівна довжині маточини шестірні (шківа, зірочки) відкритої передачі. При наявності відкритої передачі в приводі викреслюється шестірня (шків, зірочка) і визначається місце прикладення сили від відкритої передачі.

Вимірюванням визначається відстань від місця прикладення сил в зачепленні до реакції опори на ведучому валу f1, відстань між реакціями опор ведучого вала с1, відстань від місця прикладення сил в зачепленні до реакції ближчої опори на веденому валу f2, відстань від місця прикладення сил в зачепленні до реакції дальшої опори на ведучому валу с2, відстані від реакції опори до сили від відкритої передачі l3, l4 (рис.10.54, г).

232

δ1

bш

б)

Рисунок 10.54 – Конструювання одноступеневого конічного редуктора

233

234

Черв’ячний одноступеневий редуктор. Посередині листа паралельно його довгій стороні проводиться осьова лінія; друга осьова лінія, паралельна першій, проводиться на відстані аw. Потім проводяться дві вертикальні осьові лінії, одну для головного виду, другу для виду збоку.

Викреслюється у двох проекціях черв’як і черв’ячне колесо, причому останнє викреслюється з маточиною (рис.10.55,а).

Окреслюється внутрішня стінка корпуса:

а) зазор між торцем маточини черв’ячного колеса і внутрішньою стінкою корпуса приймається рівним е1;

б) зазор від кіл вершин зубців черв’ячного колеса до внутрішньої стінки корпуса приймається рівним b;

в) відстань від осі черв’яка до дна картера редуктора приймається рівною

Н1 (рис.10.55,б).

Викреслюються вали за розмірами визначеними згідно з розділом 7. За рекомендаціями розділу 8 вибирається вид опор валів. По діаметру посадочних діаметрів валів вибирається типорозмір підшипника кочення згідно додатку Г. Вирішується питання про змащування підшипників: рідинне чи пластичним змащувальним матеріалом.

Місце розміщення підшипників черв’яка визначають наступним чином. З центра колеса радіусом r1 = 0,5dам2+b проводять дугу. Проводять лінію, яка обмежує зовнішній діаметр підшипника D або стакана. Відступивши від цієї лінії на віддаль n = 0,15D, проводять лінію паралельну осі черв’яка до перетину з дугою радіуса r1 і отримують торець бобишки корпуса для установки підшипника. Радіальну товщину бобишки рекомендовано збільшити на 5 мм. Відкладається зазор між торцем бобишки корпуса і підшипником рівним е. Викреслюються підшипники з внутрішнім діаметром d, зовнішнім діаметром D та шириною В (або Т). Якщо зовнішній діаметр черв’яка більший від зовнішнього діаметра підшипника D, то підшипники черв’яка розміщують в стаканах. Товщину стінки стакана вибирають такою, щоб зовнішній діаметр стакана був більшим від діаметра черв’яка на 2…4мм, тобто щоб черв’як можна було демонтувати через гнізда стаканів. Визначається зміщення реакції опор а радіально-упорних підшипників.

При конструюванні опор веденого вала відкладається зазор між внутрішньою стінкою редуктора і торцем підшипника е і викреслюються підшипники з внутрішнім діаметром d, зовнішнім діаметром D та шириною В(або Т). Визначається зміщення реакції опор а радіально-упорних підшип-

ників (рис.10.53, в).

Викреслюються стінки кришки корпуса редуктора товщиною δ1 і стін-

ки корпуса редуктора товщиною δ. Фланці кришки корпуса і корпуса редуктора викреслюються шириною К і товщиною S1 і S відповідно. Під фланець кришки підшипника черв’яка виконується прилив шириною 2…5 мм. Ви-

креслюються кришки підшипника з товщиною фланця 1 і кріплення криш-

люється розпірна втулка. Уточнюється розміщення стінки редуктора: на виді збоку відстань від зовнішньої обойми підшипника до внутрішньої редуктора

235

має бути рівна К3. Уточнюються довжини ступенів валів попередньо визначених згідно розділу 6.3.

dам2

b2

aw

H1

б)

Рисунок 10. 55– Конструювання одноступеневого черв’ячного редуктора

236