позначення посадок підшипників кочення на вал і в отвори корпусу за діючими стандартами показані на рис.8.9,б, г; 8.10, а і 8.12, а, б.

Таблиця 8.4 - Поля допусків для валів та отворів під радіально-упорні кулькові і роликові підшипники класів точності 0 і 6

8.7 Змащування і ущільнення підшипникових вузлів

Мастильні матеріали. Для зменшення тертя між тілами кочення, кільцями і сепараторами, захисту від корозії та забруднень, а також герметизації робочої зони підшипників кочення застосовують мастильні матеріали. Практичне застосування мають рідкі мінеральні та пластичні мастила. Вибір виду мастила для підшипникових опор необхідно здійснювати з урахуванням ряду факторів, що зумовлюють надійну роботу підшипників.

1.Розміри підшипника і його частота обертання. Для підшипників, що працюють при колових швидкостях до 4...5 м/с, можна застосовувати як рідкі, так і пластичні мастила. Для більших колових швидкостей рекомендуються рідкі мастила. Чим вища колова швидкість, тим меншою повинна бути в'язкість рідкого мастила. Пластичні мастила для більших швидкостей повинні мати меншу консистенцію.

2.Величина навантаження, що діє на підшипник. Стійкість (міцність) масляної плівки мінеральних мастил підвищується із збільшенням їхньої в'я- зкості, а для пластичних - із збільшенням їх консистентності. Тому для високих навантажень застосовують мастильні матеріали із більшою в'язкістю.

114

3. Робоча температура підшипникової опори. В'язкість мастил із підвищенням температури зменшується. Для підшипників, що працюють при низьких температурах (нижче 0°С) потрібно вибирати рідкі мастила з точкою застигання на 15...20°С нижчою від робочої температури з мінімальною в'язкістю. Для підшипників, що працюють при 70...80°С, рідкі мастила повинні мати підвищену в'язкість, а пластичні — підвищену консистентність. Для підшипників, що працюють при температурах вище 800С, застосовують рідкі мастила з найбільшою в'язкістю.

Таблиця 8.5 - Рідкі мастильні матеріали (оливи)

115