Параметри

190

Корпус переважно виконують рознімним, що складається з основи (його іноді називають картером) і кришки (рис.10.18). Площина рознімання проходить через осі валів. У вертикальних циліндричних редукторах рознімання роблять по двох і навіть по трьох площинах. Невеликі корпуси, а в деяких випадках (черв'ячні редуктори, коробки передач верстатів, редуктори з вертикальним розташуванням валів) корпуси середніх розмірів можуть виконуватися нерознімними зі знімними кришками (рис.10.19). На рис.10.20 показана основа і кришка литого корпуса черв'ячного редуктора. Матеріал корпуса чавун СЧ 10 або СЧ 15 ГОСТ 1412-89. Зварені конструкції з листової сталі Ст2 і Ст3 ГОСТ 380-88 застосовують рідко, головним чином для великогабаритних редукторів індивідуального виготовлення. Товщина стінок зварених корпусів на 20…30% менша, ніж чавунних. Конструкція рознімних корпусів редукторів показана на рис.10.21, а розміри елементів наведені у табл.10.13.

Конструкція з кришками підшипників на гвинтах краща за конструкцію з врізними кришками. Остання, незважаючи на простоту і низьку вартість, має істотні недоліки - не забезпечує достатньої герметичності корпуса, ускладнює огляд і регулювання підшипників. Відстань від площини основи редуктора до лінії рознімання корпуса Н (рис.10.19) визначається глибиною занурення коліс в масло і кількістю масла, що заливається. Відстань від кола виступів найбільшого колеса до внутрішньої поверхні днища корпуса повинна складати не менш 5...10 модулів цього колеса, щоб продукти зносу не збовтувалися, а відстоювалися. Для більш повного зливу масла днище повинно мати ухил убік маслозливного отвору, біля якого у виливку при виготовленні отвору під зливальну пробку робиться поглиблення для виходу інструменту (свердла, мітчика).

У корпусі повинен бути передбачений також отвір для масловказівника. Під циліндричну пробку та жезловий масловказівник ставлять ущільнюючу прокладку з маслостійкої гуми, алюмінію, міді. Розміри пробок маслозливних отворів подані в табл.10.17. Болти, що стягують корпус біля бобишок під підшипники, ставлять на припливах. Це наближає болти до отворів під підшипники і робить з'єднання більш жорстким, забезпечуючи правильну форму отворів і герметичність стику.

Отвори під підшипники одного вала виконують однакового діаметра, , що полегшує розточування корпуса. Якщо підшипники встановлені в стаканах, однаковими повинні бути зовнішні діаметри стаканів. При проектуванні черв’ячних редукторів в деяких випадках діаметр вершин витків черв’яка більший від діаметра зовнішньої обойми підшипника. В цьому випадку одну опору черв’яка монтують в стакані, зовнішній діаметр якого більший на 2..4 мм від діаметра вершин витків черв’яка. Прокладки між корпусом і кришкою редуктора не допускаються, тому що вони можуть створити неправильність форми отворів. Поверхні стику обробляють із шорсткістю не вище Rа=1,6 і при монтажі редуктора змазують спиртовим лаком або рідким склом. Для відриву кришки при демонтажі на одному з фланців ставлять відривний болт, що упирається в інший фланець. Рознімні фланці корпусів редукторів високої точності шабрують. Кришку і корпус фіксують один до одного за допомогою штифтів, найчастіше конічних, встановлених на флан-

цях (табл.Д.18,Д.19).

192

Штифти ставлять не симетрично щодо подовжньої осі корпуса. Уникають ставити штифти на кутах фланців. Основне призначення штифтів - запобігання відносному зсуву корпуса і кришки при обробці отворів під підшипники і торців бобишок. Штифти також забезпечують правильну установку кришки при складанні редуктора.

Таблиця 10.14 - Кришка оглядового вікна

У кришці корпуса часто роблять вікно для огляду зачеплення і заливання масла. По периметру отвору розташований виступ.

Поверхню виступу обробляють. Вікно закривають кришкою на гвин-

193