15. Етапи навчання діалогічного мовлення. Опишіть технологію навчання даному діалогу за двома підходами «згори донизу» і «знизу вгору».

Існують два основних підходи до навчання діалогічного мовлення. Перший підхід – «згори донизу», тобто на основі діалога-зразка, проходить 4 етапи:

1 етап – учні сприймають діалог спочатку на слух, а потім з опорою на текст діалогу

з метою загального розуміння його змісту, визначення головних дійових осіб, їх позицій.

2 етап – аналітичний передбачає визначення і засвоєння особливостей діалогу (кліше, еліптичних речень, емоціонально-модальних реплік, звернень.

3 етап - драматизація, відтворення по ролям, що передбачає «присвоєння» діалогу.

4 етап – етап стимулювання діалогічного спілкування на основі подібної, але нової ситуації.

Розглянемо послідовність роботи з діалогом «зверху». Спочатку учні слухають текст, Можлива така інструкція: Про що йдеться в діалозі? What is the theme of the dialogue? What do the partners speak about? потім знов прослуховують, але з опорою на текст діалогу. Можлива така інструкція: Where does the conversation take place? Why do you think so? Who take part in the conversation? What are their names? Після цього учні читають текст 2-3 рази, перший раз повторюють репліки за вчителем, другий і третій раз можна запропонувати читати з метою визначення , хто кращий читач Потім можна дати тест з метою з’ясування, чи зрозуміли учні зміст діалогу. Потім ви аналізуєте діалог, виявляючи його специфічні особливості: кліше, неповні фрази, стягнені форми, заповнювачі мовчання. Після цього ви даєте учням 2-3 хвилини, щоб учні підготувались до драматизації цього діалогу, учні розігрують діалог близько до тексту. Бажано, щоб вони робили це по пам’яті, без опори на текст, тому можна визначити учня, який буде підказувати репліки, якщо співрозмовники щось переплутають або забудуть.

Наприкінці учням пропонують нові ситуації, які створюються шляхом змін окремих компонентів. На цьому етапі учням можна запропонувати опори: ілюстративні, вербальні: структурно-мовленнєві схеми, функціональні схеми та ін.

Звернемось до підходу «знизу вгору», який передбачає шлях від засвоєння елементів діалогу (діалогічних єдностей) до самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації. Згідно з цим підходом навчання також проходить 4 етапи. «Нульовий» етап або підготовчий. На цьому етапі учнів навчають реплікування. Виконуються вправи на імітацію, підстановку, відповіді на запитання, на запит нової інформації, повідомлення інформації.

Перший етап – оволодіння певними діалогічними єдностями. На цьому етапі використовуються рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи.

На першому етапі доцільно застосовувати парну роботу. Вона проводиться в режимі студент-студент. В цьому режимі «студент – студент» можуть застосовуватись такі прийоми як «рухомі шеренги», «карусель», «натовп».

Другий етап – оволодіння мікродіалогом. Мікродіалог є імпліцитною структурною ознакою розгорнутого діалогу і включає взаємопов’язані ланцюжки діалогічних єдностей. Мікродіалоги є відносно завершеними. Вони складаються з 2-3 діалогічних єдностей. Мета другого етапу - навчити учнів об’єднувати засвоєні діалогічні єдності, підтримувати бесіду. На цьому етапі використовують також як і на першому рецептивно-продуктивні вправи, але вони вже є комунікативними.

На другому етапі використовуються опори: мікро діалог-підстановча таблиця, структурно-мовленнєва схема мікро діалогу, його функціональна схема. Доцільно перед виконанням вправ цієї групи дати прослухати учням мікро діалоги-зразки.

Третій етап – учні повинні навчитись вести діалоги різних функціональних типів. Обсяг яких відповідає програмним вимогам. При виконанні вправ на третьому етапі можна використовувати лише природні опори: географічні карти, білети, малюнки та ін. Діалог певного комунікативного типу включає 2-3 мікродіалоги, яким учні вже навчені.

16. Типи монологічних висловлювань. Мовні особливості монологічного мовлення. Етапи навчання монологічного мовлення за підходом «знизу вгору». Опишіть раціональну послідовність вправ для навчання монологу.

Розрізняють основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь, роздум (міркування). В описі людина описує факти об’єктивної дійсності, передаючи їх просторові відносини (наприклад, опис своєї кімнати, географічне положення, зовнішність людини, погода). В розповіді найважливіше - це часові відносини, розповідається про розвиток подій, пригоди, дії, зміни в стані. Розповідь має різновиди – монолог-оповідь і монолог-повідомлення. В монолозі-оповіді йдеться про об’єктивні факти з життя суспільства, монолог-повідомлення містить факти з життя розповідача. Монолог-повідомлення має стислу, інформативну форму.

Монолог-міркування або монолог-роздум спирається на умовиводи. На основі тез або суджень робиться висновок. В основі монологу-міркування лежать причинно-наслідкові зв’язки між реченнями.

Є різновид монологу-міркування – монолог-переконання. Його мета – переконати слухача, слухачів, спонукати його до певних дій.

Мовні особливості монологічного мовлення

ММ характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Для ММ є характерним досить складний синтаксис, застосування засобів міжфразового зв’язку; лексичні та займенникові повтори, слова-субститути, сполучники (and,but), та прислівники (later, then), сполучення іменника з прикметником в ролі обставини місця та часу (наприклад: in the middle of the yard, after the lesson, during the interval). Як сполучні засоби в монолозі вживаються також усно мовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання.

Підхід «знизу-вгору». Завдання першого етапу полягає в тому, щоб об’єднувати зразки мовлення рівня фрази в одну понадфразову єдність. Кожен учень вимовляє одну фразу.

На другому етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня (мікромонолог). Цей етап передбачає використання різних опор: ілюстративних, вербальних, а також комбінованих. До ілюстративних опор ми відносимо малюнки, схеми, креслення, значки, карти, фотографії, графічні зображення, відео тощо. Вербальна зорова опора: підстановча таблиця. Підстановча таблиця забезпечує правильність побудови речень, логічний зв’язок речень, містить мовні засоби, які необхідні для висловлювання.

Комбінована опора – логіко-синтаксична схема, колаж, структурно-мовленнєва схема.

Опори можуть мати індивідуальний характер. Більш підготовлені учні потребують мінімальних опор, слабкі учні – розгорнуті опори. Дуже важливо, щоб учні співвідносили опори з пунктами плану свого майбутнього висловлювання, складаючи таким чином його програму. Опори повинні мати матеріал, який надає висловлюванню особистісне, емоційне забарвлення: I (don’t) like it, to my mind, as for me, I think, I suppose.

Опорою може бути також висловлювання-зразок у звуковому варіанті (фонограма, мовлення вчителя).

Головне завдання третього етапу – навчити учнів створювати монологічне висловлювання текстового рівня в обсязі, який подає програма. Третій етап навчання обов’язково спрямований на стимулювання учнів виражати своє особисте ставлення до фактів, подій, висловлювати критичну оцінку, доводити свою точку зору, наводити аргументи на користь своєї думки.