11. Пасивний і потенційний словниковий запас. Опишіть типи і види вправ для навчання пасивного і потенційного словників.

Пасивний лексичний мінімум включає лексику, яку учні мають лише розуміти під час сприймання чужих думок в усній (аудіювання) та письмовій формі ( під час читання).

До потенційного словника належать 1) інтернаціональні слова (наведіть приклади), 2) похідні (unbroken, reread, freely) та складні слова, що складаються з відомих учням компонентів (wallpaper, sixpence, oak-tree, textbook), 3) конвертовані слова (work – to work, land – to land), 4) нові значення відомих багатозначних слів, наприклад, учні знають , що дієслово to dream має значення «мріяти», то цілком можливо, що учні зможуть здогадатися про таке значення цього дієслова як «бачити сни», 5) слова, про значення яких учні можуть здогадатись за контекстом. Наприклад, можна дати учням речення: His father knew the value of a good education and he tried to give his children the best education he could afford. Для автоматизації дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенціального словників застосовуються переважно некомунікативні вправи: заповнення пропусків у тексті при читанні, співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові, вибір значення багатозначного слова з кількох даних значень або за словником, вибір з тексту тематичних слів, слів, близьких за тематикою, вибір ключових слів, знаходження в тексті незнайомих слів, що передають додаткову інформацію; знаходження інтернаціональних слів, визначення значень незнайомих складних слів за їх компонентами (textbook, skateboard), визначення значення похідних слів, утворених від відомих коренів за допомогою відомих афіксів (unprepared, traveler), визначення значення невідомих слів, утворених за конверсією, визначення нових значень відомих багатозначних слів за контекстом, здогадка про значення незнайомого слова за контекстом. Для формування потенціального словника учнів можна використати і такі вправи: підібрати однокореневі слова з даних, згрупувати слова в залежності від способу утворення; перекласти рідною мовою незнайомі слова, які утворені від знайомих слів за вивченими словотворчими моделями, перекласти рідною мовою речення, в яких є незнайомі слова, спираючись на здогадку і контекст.

12. Мета і зміст навчання вимови. Поясніть як слід формувати слухо-вимовні навички. Проілюструйте це прикладами.

Метою навчання фонетики в середній школі є формування слуховимовних та ритмико-інтонаційних навичок мовлення. Слуховимовні навички мовлення – це навички фонемно правильної вимови усіх звуків в потоці мовлення та розуміння усіх звуків при аудіюванні та мовленні. Ритміко-інтонаційні навички – це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей, тобто фонетичні навички передбачають не лише автоматизовану рецепцію звуків та інтонем, а й репродукцію та продукцію, що відбувається за допомогою артикуляції інтонування.

Змістом навчання фонетики є оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями англійської мови, наголосом і основними інтонаційними моделями найбільш поширених типів простих і складних речень.

Першорядне значення надається практичному опрацюванню фонетичних явищ, через що теоретичні виклади знань обмежуються до мінімуму. Відповідно формулюються і вимоги до якості мовлення. Учні загальноосвітньої середньої школи повинні оволодіти вимовою звуків апроксимовано, тобто наближено до норми вимови, учні шкіл з поглибленим вивченням повинні оволодіти літературною вимовою.

Апроксимована вимова – це така вимова, яка характеризується відсутністю фонологічних помилок, що не заважають розуміти усні висловлювання та прочитане вголос. Усі звуки англійської мови умовно поділяються на три групи.

1 група – це звуки, які максимально схожі зі звуками української мови за акустичними особливостями та артикуляцією. 2 група – звуки, які схожі на звуки рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками. Учні переносять навички вимови цих звуків з рідної мови в іноземну. Це призводить до появи акценту у мовленні, а іноді до помилок на рівні змісту. Звуки цієї групи вимагають спеціального тренування, особливо в вправах на контрастування. 3 група – це звуки, які не мають артикуляційних або акустичних аналогів у рідній мові учнів. Засвоєння цих звуків викликає значні труднощі і потребує ретельного і точного пояснення артикуляції і значної кількості вправ на автоматизацію звука.

Виділяють такі етапи формування слуховимовних навичок : 1) Ознайомлення учнів зі звуками англійської мови, 2) автоматизація дій учнів з новими звуками, яка передбачає рецепцію звуків та їх репродукцію та продукцію, 3) засвоєння набутих навичок в усному мовленні та під час читання вголос. Вправи для автоматизації навчання вимови поділяють на дві групи: 1) на рецепцію, 2) на репродукцію або продукцію.

Навчання інтонації. Метою навчання інтонації є формування рецептивних та продуктивних ритміко-інтонаційних навичок учнів. Етапи навчання ритміко-інтонаційних навичок. 1-ий етап – ознайомлення учнів з новими інтонаційними моделями. Наступний етап – автоматизація дій учнів з новими інтонаційними моделями. Вправи для автоматизації поділяються на: 1) вправи на рецепцію і 2) вправи на репродукцію і продукцію інтонаційних моделей.