Практичне заняття № 19 Тема: Дієприкметник

Творення пасивних дієприкметників минулого часу.

Перехід дієприкметників у прикметники (ад’єктивація) і в іменники (субстантивація).

Безособові дієслівні форми на -НО, -ТО.

Основна література

1. Сучасна українська літературна мова. Морфологія /За ред. І.К.Білодіда. – К., 1969. – С.408-415.

2. Курс сучасної української літературної мови /За ред. Л.А.Булаховського. Ч.1. – К., 1961. – С.329-331, 417-420.

3. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч.1. – К., 1972. – С.365-368.

Додаткова література

1. Гнатюк Г.М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. – К., 1982. – С.3-18 (скласти анотацію).

2. Кучеренко І. К. Граматична характеристика дієприкметника і його місце в системі частин мови // Мовознавство. – 1967. – № 4.

3. Новосьолова В. Вивчення дієприкметника на уроках рідної мови у 7 класі // Українська мова та література в школі. – 2004. - №4. – С.12-17.

4. Русанівський В.М. Дієприкметники і слова дієприкметникового походження // Українська мова і література в школі. – 1968. – № 8.

5. Середа Ф.Я. Розмежування активних дієприкметників на -УЧ (ИЙ), ‑АЧ (ИЙ) і прикметників на -УЧ (ИЙ), ‑АЧ (ИЙ) // Мовознавство. – 1974. – № 4 (законспектувати).

6. Сидоренко В.С. Вправи при вивченні дієприкметника // Українська мова і література в школі. – 1986. – № 7.

Практичні завдання

Виконайте вправи

Вправа 1. Перепишіть текст. Виділіть у ньому прикметники дієприкметники. Усно поясніть їх значення, граматичні категорії і синтаксичні функції.

Розтріпала пізня осінь коси старим вербам-. Холоднимі дощами омита, розвіялась над степами, десь поміж селами в перелісках загубилась. Сивими вершниками підкрались перші морози, щипнули землю за щоки зблідлі та й помчали зрадливі комарнівськими вулицями з Верещицею жартувати. Принишкла земля, заніміла. Лише густі брови з померклих трав нахмурила і заплющила темні очі. А десі серед ночі загули в трембіти стрункі тополі, забряжчали сережками понад шляхом розлогі акації. Вітер піжпі струнр дротів перебрав і пустив у танок сніжну метелицю. Забілілі-луки понад Верещицею, пагорбки пуховою шалею вкрилися. Далеко за село покотила зима білі хвилі, згасила пізньої осені дотліваючі вогнища і десь між скиртами, серех степу задрімала в темряві ночі... Спить село таємним сном, Розбрелися хати по узбіччі, по груди в снігових заметах причаїлися. Дивним вогнем сяє до місяця засніжений простір, і тільки десь бродить комарнівськими вулицями тиша, з морозом за руки побравшись. Замріялись зорі, по небу парами розбрелися. А там далі, за садибами, тугим поясом мосту стягнена, пригорнулася гнучким станом до села Верещиця. Порізала довгі груди об скло перших льодів, знесилена, ледь покотила застигаючі хвилі за село, до Дністра. Опустіли засніжені річкові береги. Тихо і німо. Лише чорніє самотньо старий пеньок у білому брилі, наче дід-рибал-ка з оберемком вудок поспішає на хитку кладку (І. Ткаченко).

Вправа 2. Випишіть з поданих речень дієприкметники. Визначте дієслівні та прикметникові ознаки, виділіть формотворчий суфікс дієприкметників.

1. То здобичники, здичілі в нетрях, обідрані, голодні, чигають на чумацьке добро, вичікують слушного часу (М. Коцюбинський). 2. Зсутуленого на сидінні, мене обплела сонливість, і я, маабуть, заснув, бо побачив себе не в себе на возі, а в небі між хмарами даленіючим вертольотом (М. Вінграновський). 3. Настав темний осінній вечір. Все небо було засеоване хмарами (І. Нечуй-Левицький). 4. Берези, в снігу занімілі, іній на вітах слізьми, про що ви мрієте, білі? В. Симоненко). 5. Настороженим слухом вловив десь далеко на вулиці даленіючі кроки нежданого гостя (Ю. Бедзик).

Вправа 3. Від поданих дієслів утворіть можливі форми дієприкметників. Запишіть їх групами за спільним формотворчим суфіксом, виділіть його, поясніть уживання.

Крутити, сіяти, пороти, дублювати, сяяти, почервоніти, виробляти, зстерегти, застерігати, випускати, випустити, посивіти, котити, викочувати, розімліти, розквітнути, копіювати, колоти, працювати, виїздити, вернути, побороти, сформулювати, скопіювати, дублювати, взути, бити зжовкнути, нависнути, виробляти, виробити, вигоїти, визріти, ходити, читати, згіркнути, залишити, перемогти, склеїти, зберігати, замкнути, помолоти, запрягти, засидіти, організувати, м’яти, жати, обмокнути, усунути, скошувати, скосити, випестити, порудіти, досліджувати, дослідити, запросити, видоїти, наповнити, виловити.

Вправа 4. Випишіть дієприкметники, виконайте їх морфологічний аналіз.

1. Висохлий потічок безшумно звився чорним вужиком серед пожовклих трав. 2. Іжакувата і навіть тепер нічим не вдоволена дідова голова відпочивала на подушці, набитій сіном з блакитними кучерями чебрецю.3. Повітря пахло розквітлими садами, молодими прілуватими травами, зігрітою землею; сумовито повівала гіркуватим настроєм підопріла кора недавно зрубаного дерева… 4. Під іскристим півднем зелено шумить Великий шлях, упираючись широким, туго натягнутим луком у високі жита, що вже заквітували на все поле (М. Стельмах).

Вправа 5. У наведених реченнях знайдіть: а) безособові дієслова; б) особові, ужиті в безособовому значенні; в) особові, ужиті в узагальнено- особовому значенні.

1. В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде. 2. На убогого всюди капає. 3. Якщо вранці трава суха — з обіду захмариться. 4. Не спиться — хліб сниться. 5. Коня кують, а жаба й собі ногу підставляє. 6. Багатого за стіл саджають, а убогого і так випроваджають. 7. Багато мурашок — готуйте на гриби козубок. 8. Каші маслом не зіпсуєш. 9. В гурті і каша їсться. 10. У збитім горшку доброї каші не звариш. 11. Вдощ хату не покривають, а в погоду й сама не капає. 12. Усякому на старість розуму прибавиться. 13. Коли зубів не стало, горіхи принесли. 14. Коня керують уздами, а чоловіка словами. 15. На коляду вночі тріщить, а вдень плющить. 16. Зі ставка пахне свіжою рибою — цього ж дня піде дощ. 17. Курчат рахують восени.18. На чужий кусок не роззявиш роток. 19. На те коня кують, щоб не спотикався. 20. Загоїться, поки весілля скоїться.21. Стріляного горобця на полові не обдуриш. 22. Не вчи орла літати, а рибу плавати. 23. Не діліть шкіру ще не вбитого ведмедя. 24. Їлося б смачно, та робити страшно. 25. Не знаєш — навчать, не хочеш — заставлять. 26. Ждали, ждали та й жданики поїли. 27. Не кажи “гоп”, поки не перескочиш. 28. Як у серпні дбаєм, так зимою маєм. 29. Не клади пальця в рот, бо одкусить. 30. Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає (Народна творчість).