13. Етапи та система вправ для навчання аудіювання. Опишіть засоби контролю розуміння прослуханого тексту.

Визначають три етапи навчання аудіювання.

1. Етап навчання на рівні словоформи, словосполучення, фрази.

2. Етап навчання на понад фразовому рівні.

3. Етап навчання на рівні цілого тексту.

Система вправ для навчання аудіювання включає дві підсистеми вправ:

1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання. Ці вправи спрямовані на формування фонетичних, лексичних і граматичних навичок аудіювання і вправи, що спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання.

До вправ, що спрямовані на формування фонетичних, лексичних та граматичних навичок аудіювання належать такі:

- вправи на диференціацію звукової форми слова та його розуміння. Для цих вправ підбирають пари слів, що відрізняється лише одним звуком. Реакція учнів у цих вправах – невербальна;

- вправи на семантизацію похідних та складних слів. Ці вправи допомагають учням в семантизації незнайомих складних і похідних слів на основі словотворчих елементів;

- вправи на семантизацію елементів у синтагмі. Синтагматичний зв’язок між семантично і граматично сумісними одиницями визначається переважно дієсловами. Значення дієслова виводиться із семантичних сполучень на основі синтагматичного передбачення. Наприклад, to perform a play, to halt an arms race;

- вправи на розуміння фраз з незнайомими лексичними одиницями і багатофункціональними граматичними структурами. Ці вправи навчають розуміти значення лексичних одиниць і граматичних явищ на основі контексту;

- вправи на диференціацію значень паронімів, наприклад, people-pupil, no-now, his-he’s.

Вправи, що спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання

- вправи на розвиток ймовірного прогнозування. Наприклад, прослухайте першу фразу і, спираючись на її зміст, завершить другу; прослухайте загадку і відгадайте її; прослухайте заголовки і скажіть, про що йдеться в тексті; прослухайте початок розповіді і визначте, про що вона;

- вправи на розвиток уваги та адитивної пам’яті.

2) вправи для розвитку в учнів вміння аудіювання : вправи на передбачення змісту тексту та розвиток уяви, вправи на визначення логічної послідовності подій, вправи на розуміння тексту без домислювань, вправи на розуміння основної думки/ точного розуміння тексту.

Засоби контролю розуміння прослуханого тексту: невербальні засоби (виконання дій, контроль з використанням цифр, за допомогою сигнальних та облікових карток, виготовлення схем, креслень, підбір малюнків), вербальні засоби (рецептивні – вибір заголовків, пунктів плану та різноманітні тести, репродуктивні – відповіді на запитання; переказ змісту іноземною/рідною мовою; переклад рідною мовою окремих слів, словосполучень, речень, абзаців; знаходження та читання вголос відрізків/ словосполучень, речень, абзаців, що відповідають наведеним вчителем рідномовним еквівалентам; укладання плану; укладання запитань; обговорення іноземною/рідною мовою змісту прочитаного/почутого).

14. Структура діалогу. Основні види діалогічних єдностей. Труднощі оволодіння діалогічним мовленням. Визначте структуру діалогу, види діалогічних єдностей та його мовні особливості.

Структура діалогу. Діалог складається з реплік. Репліки можуть бути ініціативними, реактивними та реактивно-ініціативними. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називається діалогічною єдністю. Розглянемо основні види діалогічних єдностей. Перша група: якщо перша репліка є повідомленням, то друга репліка може бути 1) повідомленням, 2) запитанням, 3) спонуканням. Друга група: якщо перша репліка спонукальна, то друга репліка може бути згодою, відмовою, запитанням. Третя група: якщо перша репліка запитання, то друга може бути 1) відповіддю, 2) контр запитанням. Четверта група об’єднує діалогічні єдності, що включають репліки мовленнєвого етикету.

Розрізняють функціональні типи діалогів: діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями/ думками, діалог-обговорення/ дискусія. До якого типу належить вищенаведений діалог?

До мовних особливостей діалогічного мовлення відносять його еліптичність, наявність готових мовленнєвих одиниць (Excuse me. Thanks a lot. Pardon. Don’t mention it.), слів-заповнювачів мовчання (well, well now, you know, let me see, look here, I say), стягнених форм, коли замість пропущених частин слова ставиться апостроф (can’t, haven’t, it’s).

Труднощі оволодіння діалогічним мовленням: необхідність сприйняти і правильно зрозуміти партнера, з одного боку, і підготувати свою відповідь – з другого; продукування ініціативних реплік; непередбачуваність (пов’язана з зміною предмета спілкування).